24.11.2025
Єдиний унікальний номер 389/4298/25 провадження №1-кс/389/1138/25
24 листопада 2025 року місто Знам'янка
Слідчий суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна,
Слідчий СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням у якому просить накласти арешт на:
гаманець червоного кольору з грошовими коштами в сумі 25320 грн., чорну жіночу сумку, червоний гаманець, футляр з окулярами, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_5 , проїзний квиток на потяг на ім'я ОСОБА_5 , рушник жовтого кольору, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вилучені 19 листопада 2025 року в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , які є предметом вчиненого кримінального правопорушення з метою попередження приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, відчуження та заборони розпоряджатися вищевказаним майном;
чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одну пару чоловічого взуття, які перебувають у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вилучені 19 листопада 2025 року в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 з метою попередження приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, відчуження, заборони користуватися та розпоряджатися вищевказаним майном.
Клопотання обгрунтовано наступним. 19 листопада 2025 року о 15.19 год. на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 19.11.2025 при близно о 15.15 год. невідома особа перебуваючи в приміщенні залізничного вокзалу ст.Знам'янка-Пасажирська Одеської залізниці, розташованого за адресою вул.Калинова,130, м.Знам'янка Кіровоградської області таємно здійснила крадіжку її жіночої сумки з грошовими коштами в сумі 29 000 грн. та документами. Слідчим відділенням ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області розпочато кримінальне провадження №12025121020000908 від 19.11.2025 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. 19 листопада о 18.20 год. у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України було затримано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_1 .
Під час проведення особистого обшуку у затриманого ОСОБА_6 було вилучено гаманець червоного кольору з грошовими коштами в сумі 25320 грн., чорну жіночу сумку зі червоним гаманцем (порожній), футляр з окулярами, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_5 , проїзний квиток на потяг на ім'я ОСОБА_5 , рушник жовтого кольору. Окрім того, в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 було вилучено чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одну пару чоловічого взуття.
Допитаний підозрюваний ОСОБА_6 пояснив, що 19.11.2025 перебуваючи в приміщенні залізничного вокзалу ст.Знам'янка-Пасажирська Одеської залізниці, розташованого в м.Знам'янка, помітив як жінка залишила свою жіночу сумку на лавці та відійшла до вікна говорити по телефону. ОСОБА_6 попередньо бачивши грошові кошти в сумці даної жінки, вирішив здійснити її крадіжку. Надалі ОСОБА_6 підійшов до даної лавки, взяв до рук жіночу сумку, поки власниця відійшла до вікна, та сховавши під куртку, вийшов з приміщення вокзалу. Надалі ОСОБА_6 виявив в сумці грошові кошти в сумі близько 30 000 грн. з яких частину витратив для придбання взуття, шкарпеток, спортивних штанів, цигарок та продуктів харчування.
20 листопада 2025 року гаманець червоного кольору з грошовими коштами в сумі 25320 грн., чорну жіночу сумку, червоний гаманець, футляр з окулярами, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 , пенсійне посвідчення на ім'я ОСОБА_5 , проїзний квиток на потяг на ім'я ОСОБА_5 , рушник жовтого кольору, чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одну пару чоловічого взуття визнано речовими доказами.
Вилучені речі є речовими доказами, потрібні для проведення слідчих дій та судових експертиз з метою підтвердження злочинної діяльності ОСОБА_6 . Зважаючи на те, що вилучені предмети мають суттєве значення для досудового розслідування, які у подальшому можуть бути використати як доказ під час судового розгляду провадження, з метою попередження приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, відчуження тимчасово вилученого майна є необхідність у забороні користування та розпорядження даним майном, слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.
Слідчий ОСОБА_3 до суду не з'явився, надав письмову заяву з проханням розглянути клопотання за її відсутності. ОСОБА_5 до суду не з'явилась.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Вимоги ч.5 ст.171 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучене, дотримано.
Відповідно до з ч.1 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Частиною 2 статті 131 КПК України передбачено такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Під час судового розгляду встановлено наступне.
У провадженні слідчих СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, у тому числі ОСОБА_3 , на підставі заяви ОСОБА_5 від 19.11.2025, за фактом викрадення у неї, в приміщенні залізничного вокзалу ст.Знам'янка-Пасажирська Одеської залізниці, розташованого за адресою вул.Калинова,130, м.Знам'янка Кіровоградської області, її жіночої сумки з грошовими коштами в сумі 29000,00 грн та документів, перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000908 від 19.11.2025, за ч.4 ст.185 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження, 19.11.2025 о 18:20 годині, в порядку ст.208 КПК України, було затримано ОСОБА_6 та 20.11.2025 повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Дослідивши додані до клопотання: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000908 від 19.11.2025, за ч.4 ст.185 КК України, рапорт від 19.11.2025, протокол прийняття заяви ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення та іншу подію та протокол її допиту у якості потерпілої, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 , протокол огляду предметів від 20.11.2025 та постанову від 20.11.2025 про приєднання до кримінального провадження речових доказів та передачу їх на зберігання, розписку ОСОБА_5 про тримання належних їй грошових коштів, речей і документів, переконавшись у наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, погоджуючись з тим, що майно, на накладення арешту на яке ставиться питання, а саме: чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одна пара чоловічого взуття, відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК України, може бути використане як доказ, необхідне для проведення слідчих дій, зокрема проведення судових експертиз у вказаному кримінальному провадженні, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, незастосування арешту на це майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тож вбачається за доцільне клопотання в цій частині задовольнити. В іншій частині клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися у наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Окрім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. При вирішенні питання про арешт майна враховується правова підстава для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Вилучені під час огляду речі та предмети мають статус тимчасово вилученого майна тільки в тому випадку, якщо осіб (законних володільців) позбавлено можливості ним володіти, користуватися та розпоряджатися.
Відповідно до частини першої статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 92 КПК України обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Слідчим не доведено необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а саме запобігання приховування, пошкодження, втрати, знищення, використання або перетворення, щодо речей, документів та грошових коштів, належних ОСОБА_5 , які вилучені 19.11.2025. Крім того, вказані речі, документи та грошові кошти, під розписку, повернуті останній, відтак не є тимчасово вилученим майном. Вказівки на вчинення, намір вчинення або ймовірність вчинення ОСОБА_5 певних дій, для запобігання вчинення яких, слідчий звернувся до суду з даним клопотанням, відсутні, не конкретизовано які саме сліди зберігають на собі вказані речі та для проведення яких саме експертиз вони потрібні, враховуючи, що останні вже повернуті власниці. Обмеження потерпілої користуватися належними їй паспортом громадянина України та іншими документами не є розумним, співмірним та не ґрунтується на законі.
Тим більше, що визнання речовими доказами, надає можливість проведення всіх необхідних слідчих дій під час досудового розслідування для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.98, 131,170-175, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
У межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000908 від 19.11.2025, за ч.4 ст.185 КК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, накласти арешт, шляхом позбавлення права розпорядження та користування, на тимчасово вилучене, наступне майно: чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одну пару чоловічого взуття, вилучені 19 листопада 2025 року під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
В іншій частині клопотання задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями ч.1 ст.174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1