ЄУН193/1738/25
Провадження №1-кс/193/258/25
іменем України
21 листопада 2025 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ відділення поліції №9 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, не маючому на утриманні малолітніх дітей, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
21 листопада 2025 року до Софіївського районного суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП №9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, .
Слідчим зазначено, що ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалась в населеному пункті АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді старшого навідника 1 гранатометного відділення гранатометного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст. ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року, з 16 вересня 2022 року по 15 жовтня 2022 року перебував у відпустці за станом здоров'я, після завершення якої мав прибути до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , проте 16 жовтня 2022 року під час вечірньої перевірки особового складу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , був відсутній в місці тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , тобто не з'являвся на службу без поважних причин, командуванню про причини свого неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього. Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. 20 листопада 2025 року о 10:00 годині ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
У ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_5 , може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання, прохав таке задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Пояснив, що проходити військову службу бажає, але тільки в тилу. Пояснив, що ним було укладено контракт на проходження військової служби 23.10.2020року терміном три роки. Після отримання поранення 17.08.2022 року , лікувався до 15.10.2022 року та 16.10.2022 року повинен бус стати до служби на вимогу командира з'явитись в частину повідомив, що прибути не має можливості. Проживає з бабусею та дідусем, заробляє підробітками. Дій, спрямованих на повернення до служби протягом 2022-2025 років не вчиняв.
У судовому засіданні захисник підозрюваного прохав відмовити у задоволенні клопотання слідчого, вважав ризики необґрунтованими. Пояснив, що отримавши підозру ОСОБА_5 не вчинив будь-яких дій , спрямованих на ухилення від слідства та суду, на свідків впливати не буде, перешкоджати іншим чином слідству не буде.
Заслухавши доводи прокурора, заперечення підозрюваного та його захисника, дослідивши надані докази та матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.
Як вбачається з клопотання та наданих до нього доказів, слідчим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170030000918 від 19.12.2022 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
20.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно повідомленої підозри ОСОБА_5 підозрюється у нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням вищевказаних письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 176 КК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного.
Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_5 більше трьох років (з 16.10.2022 по теперішній час) незаконно перебував поза військовою частиною, не з'являвся до командування, не повідомляв про своє місцезнаходження, чим фактично переховувався від виконання військового обов'язку та має стійку мотивацію ухилятися від несення військової служби, що свідчить про реальний ризик повторного ухилення та невиконання процесуальних обов'язків. Можливість зміни ним місцезнаходження з метою переховування від органів досудового розслідування та суду. До переховування підозрюваного може спонукати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та бажання уникнути кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Високоймовірним є ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем, проходив службу у підрозділі, особовий склад якого може давати показання щодо обставин його самовільного залишення частини та перебуваючи на волі, підозрюваний може схиляти їх до зміни чи відмови від показань. Також є наявність ризику у вигляді перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 може мати реальну можливість, впливати на осіб, які можуть бути допитані як свідки, про проведення слідчих (розшукових) дій, з метою узгодження з ними показань чи перешкоджання їх допиту. Створювати перешкоди для встановлення істини у кримінальному провадженні шляхом поширення неправдивої інформації серед особового складу чи подання до командування неправдивих рапортів і пояснень.
При обранні запобіжного заходу слідчим суддею також враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками підриву бойової готовності та боєздатності військових підрозділів, а також те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації.
До клопотання долучено матеріали службового розслідування, з яких вбачається з'ясування та встановлення обставин та причин залишення ОСОБА_5 військової частини та фактичної дати такого залишення.
Викладене вище дає підстави для твердження про те, що тримання ОСОБА_5 під вартою відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, в даному випадку, переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи та враховуючи імперативність положення ч.8 ст. 176 КПК України.
Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, враховуючи особу підозрюваного, який за місцем проживання характеризується позитивно, місця реєстрації немає, в шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, офіційно не працевлаштований, але має дохід від тимчасових заробітків, приходжу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.183 КПК України Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Отже, враховуючи відсутність обмежень, щодо заборони встановлення розміру застави, слідчий суддя вважає ,за можливе визначити розмір застави при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.
Відповідно до ч.4ст.182КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею,судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків,передбачених статтею177цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи тяжкість та обставини вчиненого підозрюваним злочину, особу підозрюваного, а також стан його вік та майновий стан, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 60560 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.2,7-9,131,132,176-178,181,186,193,194-196,202,309,372,376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №9 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання відносно підозрюваного ОСОБА_5 , задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, тобто до 19 січня 2026 року включно.
Визначити заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 60560 гривень (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
При внесенні визначеної суми застави підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У випадку внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 зобов'язання про виконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого фактичного місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, у разі невиконання яких, слідчим суддею або судом буде вирішено питання про звернення застави в дохід Держави.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Дана ухвала діє до 19 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1