Справа 206/5664/25
Провадження 2/206/3055/25
17 листопада 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Малихіної В.В.
при секретареві Тимченко Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
08 жовтня 2025 року позивач звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обгрунтування своїх вимог посилається на ті обставини, що 22 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладений шлюб, зареєстрований Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що зроблений відповідний актовий запис № 137 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . За час шлюбу ними, як подружжям, 11.09.2020 було спільно придбано наступне нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м, в тому числі житловою площею, 39,8 кв.м.. Вартість майна на дату придбання, а саме 11.09.2020 становила 106 830 грн, що встановлено Експертним висновком до Звіту № 100920-002 про незалежну оцінку нерухомого майна, виданого СОД ДОП Лоцман Р.С. від 10.09.2020. Вартість майна на час розгляду справи встановити неможливо у зв'язку із тим, що Торецька міська територіальна громада, зокрема м. Торецьк, відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, знаходиться на території активних бойових дій та фактично є зруйнованим. Дана квартира зареєстрована за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 11.09.2020, посвідченого Приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О., за № 2570, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2159369914112. 29.08.2025 між нею та відповідачем шлюбні відносини було припинено, про що Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Актовий запис про розірвання шлюбу №45.
Після розірвання шлюбу, ними, як колишнім подружжям, було вчинено низку заходів щодо поділу спільного нажитого майна в позасудовому порядку, однак, згідно зі ст. 55 Закону України «Про нотаріат», посвідчення договорів про відчуження, іпотеку житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості здійснюється за місцезнаходженням такого майна або за місцезнаходженням юридичної особи, або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - сторони відповідного договору.
Також слід зазначити, що згідно Наказу Міністерства юстиції України №2040/5 від 07.06.2021 визначено, що територією здійснення нотаріальної діяльності нотаріусів Бахмутської державної нотаріальної контори є населені пункти (територіальні громади), які входять до складу Бахмутського району, в тому числі м. Торецьк.
Таким чином, посвідчення договору про поділ спільно нажитого майна може бути здійснено лише Бахмутською державною нотаріальною конторою за зареєстрованим місцем проживання позивача та місцезнаходженням спільно нажитого майна, що на даний час здійснити неможливо, оскільки у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 25 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами), оголошено простій державних нотаріальних контор Донецької області з 18 липня 2023 року, в тому числі Бахмутської державної нотаріальної контори. У зв'язку із чим позивач змушена звернутись до суду з даною позовною заявою.
Оскільки спільне володіння і користування майном є неможливим та недоцільним, позивач просить суд поділити майно наступним чином: визнати за позивачем та відповідачем право особистої приватної власності по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року провадження по справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явилась, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутністю в порядку письмового провадження, в якій підтримувала позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження, в якій підтримував позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом було встановлено, що 22 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладений шлюб, зареєстрований Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про що зроблений відповідний актовий запис № 137 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
11.09.2020 ними було спільно придбано нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,6 кв.м, в тому числі житловою площею, 39,8 кв.м.. Вартість майна на дату придбання, а саме 11.09.2020 становила 106 830 грн, що встановлено Експертним висновком до Звіту № 100920-002 про незалежну оцінку нерухомого майна, виданого СОД ДОП Лоцман Р.С. від 10.09.2020. Вартість майна на час розгляду справи встановити неможливо у зв'язку із тим, що Торецька міська територіальна громада, зокрема м. Торецьк, відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, знаходиться на території активних бойових дій та фактично є зруйнованим.
Спірна квартира зареєстрована за відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 11.09.2020, посвідченого Приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу Рижковим О.О., за № 2570, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2159369914112.
29.08.2025 між позивачем та відповідачем шлюбні відносини було припинено, про що Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено Актовий запис про розірвання шлюбу №45.
Позивач просить визнати за нею та відповідачем право особистої приватної власності по 1/2 частині спірної квартири.
Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України, де дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що майно, що є предметом позову було придбано в період шлюбу та є спільною сумісною власністю. Відповідач своєю заявою про визнання позовних вимог підтверджує зазначені обставини.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, що їх регулює, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження при розгляді справи у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.57, 60, 63, 69-72 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 16, 355, 368, 372 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 142, 206, 223, 258, 259, 263-265, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право особистої приватної власності по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору у розмірі 432,32 грн (чотириста тридцять дві гривні 32 копійок), сплачений відповідно до платіжної інструкції № 5856-4280-8607-8822 від 07.10.2025, копія якої міститься у матеріалах справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Відомості про учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя В.В. Малихіна