Справа № 461/6253/25
Провадження № 1-кс/461/7146/25
21.11.2025 року. м.Львів.
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025140000000116 від 13.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 України,-
Слідчий СВ ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025140000000116 від 13.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 України, про накладення арешту на майно.
Клопотання вмотивоване тим, що Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025140000000116 від 13.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 України .
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, спрямованим на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненні перешкод за попередньою змовою із особою на ім'я « ОСОБА_6 » та іншими невстановленими, на даний час, в ході досудового розслідування особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26.06.2025, усвідомлюючи можливості незаконного збагачення внаслідок організації та здійснення незаконного перетину державного кордону України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України, організували канал незаконного перетину державного кордону України, з корисливих мотивів, та вчинили злочин за наступних обставин.
Так, 20.06.2025, під час спілкування ОСОБА_7 з візуально знайомими особами останній цікавився законними шляхами можливого виїзду за межі території України, на що останні повідомили, що є людина, яка може допомогти йому у цьому, у зв'язку із чим, ОСОБА_7 залишив їм свій контактний номер телефону для подальшого спілкування.
В подальшому, 26-27.06.2025 через мобільний додаток «Telegram» на контактний номер телефону ОСОБА_7 зателефонувала невстановлена, на даний час, особа яка представилась на ім'я « ОСОБА_6 ». В ході спілкування особа на ім'я « ОСОБА_6 » повідомив ОСОБА_7 про те, що він організує його переправлення через державний кордон України до Республіки Білорусь поза межами пункту пропуску в Рівненській області, за що необхідно заплатити грошову винагороду в сумі 12 800 доларів США.
Наприкінці червня 2025 року, невстановлена, на даний час, досудовим розслідуванням особа на ім'я « ОСОБА_6 », діючи з прямим умислом, спрямованим на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, через додаток «Telegram» надіслав ОСОБА_7 повідомлення, згідно якого останньому необхідно було сфотографувати та надіслати йому свої особисті дані, в тому числі фото паспорта громадянина України для виїзду за кордон з метою проведення перевірки.
В подальшому, протягом липня 2025 року особа на ім'я « ОСОБА_6 » організовуючи незаконний перетин ОСОБА_7 державного кордону України, висловлював вимоги ОСОБА_7 про необхідність самостійного прибуття останнього (за допомогою громадського транспорту, залізничних перевезень тощо) на територію Рівненської області, звідки останнього разом із іншими особами безперешкодно перевезуть лісистою місцевістю через державний кордон України на територію Республіки Білорусь, незважаючи на заборони. Водночас, у зв'язку з об'єктивними обставинами, зв'язаними із дотриманням ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо осіб, які підлягають призову та мобілізації для проходження військової служби у воєнний час ОСОБА_7 самостійно прибути на територію Рівненської області не зміг.
Відтак, 23.07.2025 приблизно о 19:00 год. невстановлена, на даний час, особа на ім'я « ОСОБА_6 » повідомив ОСОБА_7 , що на виконання попередньої домовленості забезпечить його безперешкодний проїзд на територію Рівненської області з метою його подальшого незаконного переправлення через державний кордон України, попередньо обумовленим способом, однак необхідно буде доплатити 400 доларів США.
В подальшому, 30.07.2025 близько 10:00 год. невстановлена, на даний час, особа на ім'я « ОСОБА_6 » повідомив ОСОБА_7 що частину грошових коштів в сумі 200 доларів США необхідно перерахувати на банківський рахунок за № НОМЕР_1 , а іншу частину передати особисто людині яка по нього приїде.
Цього ж дня, близько 18:30 год. ОСОБА_7 за вказівками особи на ім'я « ОСОБА_6 » прибув на визначене останнім місце, а саме на заправку «ОККО» що по вул. Симона Петлюри, 1 у м. Львові, де до нього під'їхав автомобіль марки «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_2 за кермом якого знаходилась ОСОБА_5 . Після чого, остання підійшовши до ОСОБА_7 переконалась в тому, що повинна саме його доставити у попередньо узгоджене місце на території Рівненської області для подальшого незаконного перетину ним державного кордону України до Республіки Білорусь.
Так, в ході розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 остання переконувала ОСОБА_7 у безпечності переїзду до Рівненської області та подальшого незаконного перетину державного кордону України до Республіки Білорусь, розповідала йому маршрут та обставини перетину, що в свою чергу свідчило про те, що остання ознайомлена із розробленим планом та подальшими діями щодо незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України.
Відтак, ОСОБА_7 переконавшись, що особа на ім'я « ОСОБА_6 » та ОСОБА_5 діють спільно, з корисливих мотивів, на виконання єдиного розробленого плану, за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими, на даний час, особами сів до вказаного автомобіля, передав ОСОБА_5 попередньо обумовлену частину грошових коштів у сумі 200 доларів США та на виконання визначеного плану вирушив на територію Рівненської області після чого протиправна діяльність особи на ім'я « ОСОБА_6 » та ОСОБА_5 була припинена працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та у сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненні перешкод вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
19.11.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кімнаті №1 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone», імеі1: НОМЕР_3 ; імеі2: НОМЕР_4 , в якому встановлена сім-картка за номером НОМЕР_5 , котрий належить ОСОБА_8 .
Вилучені речі, мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки є предметом кримінального правопорушення, могли зберегти на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
У зв'язку з цим, що вищевказані вилучені речі, відповідають вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як докази факту і обставин вчинення кримінального правопорушення, 19.11.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Керуючись зазначеними законодавчими нормами, з метою збереження речових доказів на вище перелічене майно (документи) необхідно накласти арешт, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий подав до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності, вимоги клопотання підтримує та просить їх задовольнити.
На підставі ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без виклику представника власника майна, та у відсутності слідчого та прокурора.
Відповідно до положень ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підстав вважати, що воно є доказом злочину.
Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Перевіривши матеріали клопотання, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту, розумність та співрозмірність обмеження права власності, завдання кримінального провадження, інші обставини, вважаю клопотання підставним, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження, таке підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170- 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно: мобільний телефон марки «Iphone», імеі1: НОМЕР_3 ; імеі2: НОМЕР_4 , в якому встановлена сім-картка за номером НОМЕР_5 , котрий належить ОСОБА_8 .
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду, в строки, передбачені ст.395 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_9