24.11.2025
Справа № 482/2557/25
Номер провадження 1-кс/482/796/2025
22 листопада 2025 року м. Нова Одеса
Слідчий суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса клопотання слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000968 від 17.11.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Миколаєва, Миколаївської області, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 3 ст.369-2 КК України, -
Слідчими слідчого управління ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000968 від 17.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У зв'язку з чим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено загальну мобілізацію, яка триває по теперішній час.
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Так, у невстановлені дату, час та місці, у ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виник спільний злочинний умисел, спрямований на організацію та реалізацію корупційної схеми з незаконного виключення військовозобов'язаних з військового обліку та забезпечення можливості їх подальшого виїзду за кордон, з цією метою вони завчасно погодили між собою ролі, порядок дій та спосіб отримання неправомірної вигоди, після чого почали діяти за попередньою змовою групою осіб.
Згідно з досягнутою домовленістю, ОСОБА_7 забезпечував пошук військовозобов'язаних, які прагнули уникнути мобілізації, озвучував умови отримання фіктивних медичних документів, домовлявся про суми неправомірної вигоди та координував загальний план протиправних дій, а ОСОБА_4 , у свою чергу, відповідно до спільного умислу, здійснював контакти з медичними працівниками та посадовими особами ТЦК та СП та організовував підготовку, одержання фіктивних документів, а також брав участь у подальшому отриманні неправомірної вигоди.
Таким чином, їхня діяльність була скоординованою, взаємопов'язаною та спрямованою на досягнення єдиного злочинного результату - отримання неправомірної вигоди за визнання військовозобов'язаних непридатними та незаконного зняття їх з військового обліку, шляхом злочинного впливу на працівників закладів охорони здоров'я та посадових осіб ТЦК та СП. За такого дії ОСОБА_7 та ОСОБА_4 свідчать про чітку попередню змову, за якою кожен із них виконував визначені функції у межах спільного умислу.
Досудовим розслідування встановлено, що 13.11.2025 приблизно у обідній час ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу вулиці Соборної в місті Миколаєві, дізнався від свого знайомого на ім'я ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_7 може надати консультації з юридичного врегулювання питань пов'язаних з військовим обліком та мобілізацією та може надати консультацію з отримання відстрочки з подальшою можливістю виїзду за межі України.
Того ж дня близько 14:22 год. ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_7 поблизу магазину «Аллочка», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Євгенія Логінова, буд. 12, де в ході розмови, дізнавшись про бажання ОСОБА_8 отримати відстрочку від проходження військової служби з можливістю подальшого виїзду за кордон, ОСОБА_7 , діючи відповідно до попередньо сформованого спільно з ОСОБА_4 злочинного умислу, повідомив йому, що має можливість «вирішити» це питання через власні корупційні зв'язки в медичних закладах та ТЦК та СП міста Одеси.
В ході розмови ОСОБА_7 пояснив ОСОБА_8 , що оформлення відстрочки або зміни військово-облікового статусу буде здійснюватися виключно через медичні установи та територіальні центри комплектування та соціальної підтримки міста Одеси, шляхом організації формального проходження лікування та подальшого виготовлення відповідної медичної документації, що стане підставою для зняття ОСОБА_8 з військового обліку. При цьому ОСОБА_7 наголосив, що надання таких «послуг» потребує фінансових витрат з боку ОСОБА_8 та назвав орієнтовну суму на рівні 2 000 - 3 000 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_4 , 19.11.2025 приблизно о 13:30 год. зустрівся з ОСОБА_8 неподалік магазину «Аллочка», розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Євгенія Логінова, буд. 12, де під час розмови ОСОБА_7 повідомив, що вони з ОСОБА_4 можуть організувати для ОСОБА_8 фіктивне медичне лікування у одному із закладів охорони здоров'я міста Одеси строком 21-24 дні з подальшим оформленням пакета недостовірних медичних документів, на підставі яких буде можливим отримання групи інвалідності, рішення військово-лікарської комісії про непридатність до проходження військової служби та зняття з військового обліку в одному з ТЦК та СП, що у свою чергу забезпечить можливість подальшого безперешкодного виїзду за межі України.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 висунув вимогу про передачу неправомірної вигоди у сумі 3 400 доларів США, пояснивши, що грошові кошти необхідно надати ОСОБА_4 , причому перший етап передбачає передачу 2 500 доларів США разом із копіями паспорта громадянина України, РНОКПП та фотокартками 3?4 см, а друга частина неправомірної вигоди у сумі 900 доларів США повинна бути передана після завершення підготовчих дій. При цьому ОСОБА_7 наголосив, що саме ОСОБА_4 , якого він назвав під час зустрічі « ОСОБА_10 », відповідає за організацію впливу на невстановлених працівників медичних закладів та посадових осіб ТЦК та СП для забезпечення оформлення ОСОБА_8 медичної та військово-облікової документації з недостовірними відомостями.
Крім того, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що для забезпечення отримання медичної документації, яка міститиме недостовірні відомості про стан здоров'я, а також для подальшого оформлення групи інвалідності та отримання відповідного рішення військово-лікарської комісії, яке стане підставою для зняття з військового обліку та набуття статусу «непридатний», необхідно передати копії паспорта громадянина України, РНОКПП, чотири фотокартки розміром 3?4 см та грошові кошти у сумі 2500 доларів США ОСОБА_4 .. Ці документи мали бути використані для підготовки фіктивної медичної документації та подальшого оформлення інвалідності.
У подальшому, 21.11.2025 близько 13:00 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою між собою, зустрілися з ОСОБА_8 у заздалегідь обумовленому місці поблизу ПрАТ «ЧОРНОМОРСУДНОПРОЕКТ», що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузника, 5. Під час цієї зустрічі вони ще раз підтвердили можливості впливу на медичних працівників закладів охорони здоров'я в м. Одеси та на посадових осіб ТЦК і СП, після чого ОСОБА_7 разом із ОСОБА_4 наголосили на необхідності дотримання всіх етапів схеми щодо фіктивного лікування, оформлення медичних документів, отримання групи інвалідності, рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби та подальше списання з військового обліку, додатково наголосивши, що вказані дії здійснюються виключно через медичні заклади та ТЦК та СП в АДРЕСА_2 і під їхнім контролем.
Після цього, близько 13:35 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в тому ж місці, на виконання вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_4 отримав першу частину неправомірної вигоди в сумі 2 500 доларів США та копії особистих документів - паспорта, РНОКПП та фотокарток розміром 3 на 4 см, за вплив на посадових осіб одного з медичних закладів та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо прийняття рішення про виключення з військового обліку ОСОБА_8
21.11.2025 в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України затримано та 22.11.2025, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, з конфіскацією майна тому, усвідомивши реальність настання суворих юридичних наслідків та тяжкість інкримінованого діяння, підозрюваний може вдатися до активних дій, спрямованих на уникнення відповідальності, зокрема до виїзду до інших областей, за межі України з у рахуванням обставин у яких він підозрюється. Крім того, встановлені під час досудового розслідування дані свідчать, що ОСОБА_4 діяв у змові з невстановленими особами серед працівників закладів охорони здоров'я м. Одеси та військовослужбовців РТЦК та СП. Перебуваючи на свободі, він може використати наявні контакти та потенційний вплив на цих осіб для отримання підроблених або неправомірно оформлених документів, які б дали йому можливість безперешкодно покинути територію України. Враховуючи, що підозрюваний є особою, яка підлягає мобілізації за віком та станом здоров'я, він може вдатись до оформлення фіктивної непридатності до військової служби чи інших документів, які дозволяють незаконно перетнути кордон. Такі дії не лише створюють реальний ризик його втечі, але й можуть бути використані для забезпечення виїзду інших співучасників злочинної схеми, що додатково посилює зазначений ризик.
ОСОБА_4 може вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення речей, документів чи інших носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення. Це обумовлено тим, що у ході досудового розслідування встановлено його взаємодію та попередню змову з невстановленими особами серед співробітників закладів охорони здоров'я м. Одеси та посадових осіб ТЦК та СП. Перебуваючи на свободі, він може вжити заходів щодо знищення, приховування або спотворення документальних слідів, у тому числі електронно-цифрових даних, що підтверджує його злочинну змову з ними.
Такі дії можуть стосуватися як документів, що оформлялися для прикриття незаконних схем, так і службової кореспонденції, медичних довідок, електронних файлів, телефонних листувань чи записів, які можуть безпосередньо підтверджувати роль окремих учасників у злочині та механізм учинення правопорушення. У разі їх знищення або підміни буде ускладнено або унеможливлено проведення експертиз, встановлення зв'язків між співучасниками, а також аналіз маршруту отримання та передачі неправомірної вигоди.
З урахуванням того, що досудове розслідування наразі триває, а низка важливих слідчих (розшукових) дій ще не проведена, збереження зазначених речей і документів є критично необхідним для досягнення цілей кримінального провадження. У разі перебування ОСОБА_4 на волі існує підвищена ймовірність того, що він особисто або через третіх осіб здійснить дії, спрямовані на усунення чи фальсифікацію доказів, що матиме прямий негативний вплив на повноту, всебічність та об'єктивність досудового розслідування.
Перебуваючи на волі ОСОБА_4 , під загрозою суворості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, достовірно знаючи про тяжкість вчиненого злочину та невідворотність покарання, використовуючи зв'язки із невстановленими особами з числа співробітників закладів ІНФОРМАЦІЯ_3 , може впливати на свідків кримінального правопорушення, зокрема свідка ОСОБА_8 , з метою їх залякування та надання органу досудового розслідування неправдивої інформації яка виправдовує його, або взагалі відмовитися надавати показання, чим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні продовжується та у кримінальному провадженні на даний час не виконано усі необхідні слідчі дії, а ОСОБА_4 в свою чергу може вживати заходи, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню істини у справі, з метою зменшити або уникнути взагалі відповідальності за скоєне.
А також може вчинити інші кримінальні правопорушення оскільки ОСОБА_4 підозрюється у корисливому злочині, його протиправні дії були припинені лише за втручання правоохоронних органів, останній може продовжити злочинну діяльність, пов'язану з одержанням неправомірної вигоди з метою наживи.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених.
Підозрюваний пояснив, що він розуміє суть оголошеної йому підозри, визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння, співпрацюватиме із слідством та просив застосувати більш м'який запобіжний захід ніж просив прокурор.
Захисник заперечував проти застосування тримання під вартою, посилаючись на те, що наведені слідчим ризики не підтверджено відповідними доказами. ОСОБА_4 вину визнає і співпрацює із слідством, є ФОП і його підприємницька діяльність є єдиним джерелом доходу сім'ї, з ним проживає його матір яка потребує його догляду, має постійне місце проживання, раніше не судимий, поганий стан здоров'я який потребує лікування яке в умовах СІЗО йому не забезпечать. Вказував що ризики можуть бути нівельовані і шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, наприклад домашнього арешту, або особистого зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків. Також просив встановити розмір застави у відповідно до визначеного законом розміру для відповідної категорії тяжкості правопорушення.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку підозрюваного та його захисників, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 , інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:
1. Заявою від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 17.11.2025;
2. Рапортом працівника оперативного підрозділу УСР в Миколаївській області ДСР НП України, щодо встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення від 18.11.2025;
3. Рапортом працівника оперативного підрозділу УСР в Миколаївській області ДСР НП України, щодо встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення від 20.11.2025;
3. Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 17.11.2025;
4. Протоколом огляду від 17.11.2025, а саме флешнакопичувача, виданого свідком ОСОБА_8 , на якому зафіксовано аудіозапис зустрічі між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за 13.11.2025;
5. Протоколом огляду від 17.11.2025, а саме мобільного телефону ОСОБА_8 , де зафіксовано дзвінки між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та листування у месенджері «Telegram»;
6. Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.11.2025;
7. Протоколом огляду грошових від 20.11.2025, а саме імітаційних засобів грошових коштів;
8. Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.11.2025;
9. Протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України від 21.11.2025;
10. Протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 21.11.2025.
Досліджені слідчим суддею докази у їх сукупності і взаємозв'язку свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
ОСОБА_4 може вжити заходів для переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Це зумовлено тим, що йому інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Усвідомлюючи реальність настання суворих юридичних наслідків та тяжкість інкримінованого діяння, підозрюваний може вдатися до активних дій, спрямованих на уникнення відповідальності, зокрема до виїзду до інших областей, за межі України з у рахуванням обставин у яких він підозрюється.
Крім того, встановлені під час досудового розслідування дані свідчать, що ОСОБА_4 діяв у змові з невстановленими особами серед працівників закладів охорони здоров'я м. Одеси та військовослужбовців РТЦК та СП. Перебуваючи на свободі, він може використати наявні контакти та потенційний вплив на цих осіб для отримання підроблених або неправомірно оформлених документів, які б дали йому можливість безперешкодно покинути територію України.
Враховуючи, що підозрюваний є особою, яка підлягає мобілізації за віком та станом здоров'я, він може вдатись до оформлення фіктивної непридатності до військової служби чи інших документів, які дозволяють незаконно перетнути кордон. Такі дії не лише створюють реальний ризик його втечі, але й можуть бути використані для забезпечення виїзду інших співучасників злочинної схеми, що додатково посилює зазначений ризик.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У пункті 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» Європейський суд зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення речей, документів чи інших носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення. Це обумовлено тим, що у ході досудового розслідування встановлено його взаємодію та попередню змову з невстановленими особами серед співробітників закладів охорони здоров'я м. Одеси та посадових осіб ТЦК та СП. Перебуваючи на свободі, він може вжити заходів щодо знищення, приховування або спотворення документальних слідів, у тому числі електронно-цифрових даних, що підтверджує його злочинну змову з ними.
Такі дії можуть стосуватися як документів, що оформлялися для прикриття незаконних схем, так і службової кореспонденції, медичних довідок, електронних файлів, телефонних листувань чи записів, які можуть безпосередньо підтверджувати роль окремих учасників у злочині та механізм учинення правопорушення. У разі їх знищення або підміни буде ускладнено або унеможливлено проведення експертиз, встановлення зв'язків між співучасниками, а також аналіз маршруту отримання та передачі неправомірної вигоди.
З урахуванням того, що досудове розслідування наразі триває, а низка важливих слідчих (розшукових) дій ще не проведена, збереження зазначених речей і документів є критично необхідним для досягнення цілей кримінального провадження. У разі перебування ОСОБА_4 на волі існує підвищена ймовірність того, що він особисто або через третіх осіб здійснить дії, спрямовані на усунення чи фальсифікацію доказів, що матиме прямий негативний вплив на повноту, всебічність та об'єктивність досудового розслідування.
Щодо ризику незаконно впливати свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Перебуваючи на волі ОСОБА_4 , під загрозою суворості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, достовірно знаючи про тяжкість вчиненого злочину та невідворотність покарання, використовуючи зв'язки із невстановленими особами з числа співробітників закладів ІНФОРМАЦІЯ_3 , може впливати на свідків кримінального правопорушення, зокрема свідка ОСОБА_8 , з метою їх залякування та надання органу досудового розслідування неправдивої інформації яка виправдовує її, або взагалі відмовитися надавати показання, чим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні продовжується та у кримінальному провадженні на даний час не виконано усі необхідні слідчі дії, то ОСОБА_4 в свою чергу може вживати заходи, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню істини у справі, з метою зменшити або уникнути взагалі відповідальності за скоєне.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у корисливому злочині, його протиправні дії були припинені лише за втручання правоохоронних органів, останній може продовжити злочинну діяльність, пов'язану з одержанням неправомірної вигоди з метою наживи.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, саме така вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованим і застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить у повній мірі виконання підозрюваною процесуальних обов'язків на даному етапі кримінального провадження.
Хоча сторона захисту посилалася на стан здоров'я ОСОБА_4 як на підставу не обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, втім слідчим суддею підчас розгляду клопотання не встановлено таких обставин пов'язаних із здоров'ям підозрюваного які перешкоджали б триманню його під вартою.
У відповідності до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості внесення застави.
Таким чином, при визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
Визначаючи підозрюваному розмір застави, суд враховує його матеріальний стан, його роль у вчиненні інкримінованого йому діяння, також розмір грошових коштів, які становлять предмет неправомірної вигоди.
Слідчий суддя приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
У зв'язку з викладеним слідчий суддя дійшов висновку про доцільність визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 ?(триста дві тисячі вісімсот) гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.
Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, у разі внесення підозрюваним застави необхідним є покладення на нього наступних обов'язків :
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає - Миколаївська область, м. Миколаїв;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, контактних даних;
утримуватись від спілкування із підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 та іншими підозрюваними якщо такі будуть, свідком ОСОБА_8 та іншими свідками у цьому кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність їх покладення на підозрюваного та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх покладенню.
Слід зауважити, що кримінальне провадження на даній стадії не встановлює вину особи, а лише досліджує можливу наявність у діях такої особи ознак кримінального правопорушення, тому має бути забезпечено такий ступінь втручання у права та свободи особи, що відповідатиме рівню доведеності обставин кримінального провадження.
Запобіжний захід застосовується з урахуванням часу затримання особи.
У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов'язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи.
У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,
1.Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000968 від 17.11.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
2. Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.01.2026 року включно.
3. Визначити розмір застави розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 ?(триста дві тисячі вісімсот) гривень, за умови внесення якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід негайно звільнити з-під варти.?
4. У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає - Миколаївська область, м. Миколаїв;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, контактних даних;
утримуватись від спілкування із підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 та іншими підозрюваними якщо такі будуть, свідком ОСОБА_8 та іншими свідками у цьому кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст виготовлено 24.11.2025 року
Слідчий суддя: ОСОБА_1