24.11.2025
Справа № 482/2157/25
Номер провадження 1-кп/482/215/2025
Іменем України
24 листопада 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010004354 від 04.08.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоукраїнка Нововоронцовського району Херсонської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 01.06.2020 року Каланчацьким районним судом Херсонської області за ч. 4 ст. 407, ст. 75 КК України до чотирьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком два роки, засудженого 01.09.2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 407, ч. 1 ст. 71 КК України до чотирьох років одного місяця позбавлення волі, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на період дії воєнного стану на посаді стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 був засуджений та відбував покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2021 року за ч. 4 ст. 407, ч. 1 ст. 71 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
02.06.2025 року ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, на підставі ст. 81-1 КК України ОСОБА_4 був звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2021 року за ч. 4 ст. 407, ч. 1 ст. 71 КК України, на невідбутий строк три роки одинадцять місяців два дні, для проходження військової служби за контрактом. Цією ж ухвалою до ОСОБА_4 встановлений адміністративний нагляд строком на 18 місяців з встановленням обмежень, а саме: заборони перебування поза межами місця дислокації військової частини, з якою укладений контракт та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром; заборони виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з якою укладено контракт.
12.06.2025 року ОСОБА_4 був прийнятий на військову службу за контрактом, укладеним з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2025 року № 214-РС (по особовому складу) ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та визначено таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на контрактну службу є день зарахування до списків військової частини.
Відтак, з 12.06.2025 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби, а також поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу самовільного залишення військової частини, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, матрос ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, матрос ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
08.07.2025 року матрос ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно всупереч вищезазначених вимог закону, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби, а саме тимчасове місце дислокації свого підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно на службу до військової частини, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків з військової служби, до 05.08.2025 року.
05.08.2025 року матрос ОСОБА_4 прибув до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та був затриманий слідчим на підставі п. 2. ч. 1 ст. 208, п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що залишив розташування військової частини, в якій проходив військову службу за контрактом, самовільно, без будь-якого дозволу керівництва останньої, оскільки його перевели з 36 бригади морської піхоти до іншого підрозділу, а саме до 59 бригади, без його згоди, і у складі даної бригади він повинен був відправлятися на позиції, з яких мало хто повертається живим. Зазначив, що у вчиненому щиро розкаюється, розуміє що вчинив не правильно, готовий нести покарання, та вказав, що має намір надалі продовжувати проходження військової служби.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, пред'явлене йому обвинувачення повністю доводиться такими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.08.2025 року за № 62025150010004354;
- даними копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладеного 12.06.2025 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , згідно з яким останній, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, добровільно взяв на себе, серед іншого, зобов'язання проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії контракту на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк контракту відповідно до вимог, визначених п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- даними копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.06.2025 року № 168, відповідно до якого вважати таким, що прибув для проходження військової служби та уклав контракт на строк до закінчення особливого періоду, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.06.2025 року № 178-РС на посаду стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», з 12.06.2025 року зараховано до списків частини та на всі види забезпечення;
- пам'яткою із даними про ознайомлення ОСОБА_4 із статтями Конституції України, Законом України «Про попереднє ув'язнення» та кримінальним процесуальним кодексом України;
- даними копії рапорту заступника начальника штабу зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 року, відповідно до якого 08.07.2025 року під час перевірки наявності особового складу в районі дислокації АДРЕСА_3 було виявлено відсутність стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької роти стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_4 , у зв'язку з чим просить призначити службове розслідування;
- даними копії витягу з наказу командира вказаної військової частини від 21.07.2025 року № 2233, згідно з яким завершено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби матросом ОСОБА_4 , накладено на останнього дисциплінарне стягнення, з позбавленням щомісячної премії та додаткової винагороди за червень 2025 року, з направленням до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного залишення місця служби матросом ОСОБА_4 ;
- даними акту службового розслідування від 21.07.2025 року, відповідно до якого вина матроса ОСОБА_4 виражається у формі прямого умислу, тобто зазначений військовослужбовець усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння (самовільне залишення військової частини) передбачав його суспільно-небезпечні наслідки та свідомо припускав їх настання; за порушення вимог ст. 1,2,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 11, 16, 30, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_4 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності після його повернення до вказаної військової частини; організувати направлення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до відповідного органу досудового розслідування;
- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 директору Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Миколаєві про кримінальне правопорушення, а саме про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 08.07.2025 року матросом ОСОБА_4 ;
- вироком Каланчацького районного суду Херсонської області від 01.06.2020 року по справі № 657/40/20, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на два роки;
- вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2021 року по справі № 490/3870/21, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, призначено покарання у виді 4 років 1 місяці позбавлення волі;
- ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.06.2025 року по справі № 473/2749/25, якою ОСОБА_4 умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2021 року по справі № 490/3870/21, з невідбутим строком 3 роки 11 місяців 2 дні, та зобов'язано невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної Гвардії України до відповідного територіального центу комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби на підставі ст. 81-1 КК України, встановлено щодо ОСОБА_4 адміністративний нагляд строком на 18 місяців з відповідними обмеженнями, у тому числі забороною перебування за межами місця дислокації військової частини, з якою укладено контракт, та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, та забороною виїзду в особистих справах за межі дислокації військової частини та місця перебування, визначеного безпосереднім командиром, без дозволу командира військової частини, з якою укладено контракт.
Від допиту в судовому засіданні свідків сторони обвинувачення прокурор відмовився.
Отже, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Прокурор просить визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до вказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2021 року по справі № 490/3870/21, та визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, врахувавши, що згідно з ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02.06.2025 року по справі № 473/2749/25 він умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.
Захисник, враховуючи, що обвинувачений вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, його дії відповідають кваліфікації, зазначеній в обвинувальному акті, він є особою молодого віку, має бажання й надалі проходити військову службу, тому просить призначити обвинуваченому остаточне покарання, враховуючи обставину його умовно-дострокового звільнення, у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, є тяжким злочином.
Суд вважає, що згідно зі ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, є його з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, яка обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України, та яка вказана в обвинувальному акті, є рецидив злочину.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.
Одночасно суд враховує, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у виді позбавлення волі, при відбутті якого 02.06.2025 року умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі на підставі ст. 81-1 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з невідбутим строком 3 (три) роки 11 (одинадцять) місяців 2 (два) дні, та не зробивши для себе належних висновків, вчинив інкриміноване йому діяння під час непогашеної і не знятої судимості; за місцем проходження військової служби характеризувався негативно (в повсякденній діяльності не організований, працювати самостійно не вміє і потребує постійного контролю, до виконання службових обов'язків ставиться не належним чином, військові статути, настанови та обов'язки по займаній посаді та інші нормативні акти знає погано і не керується ними в повсякденній службовій діяльності, фізично розвинений добре, в стройовому відношенні середній, про що вказано в службовій характеристиці командира стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 ; відповідно до довідки ВЛК №997 від 03.05.2025 року - здоровий.
Відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення, суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Тому суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, приходить до висновку, що останньому слід призначити покарання у межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у виді позбавлення волі на мінімальний строк, оскільки виправлення і перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства і це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення та сторони захисту про призначення обвинуваченому вказаного покарання. Остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі, оскільки злочин ОСОБА_4 , як особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, вчинено під час невідбутої частини покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.09.2021 року по справі № 490/3870/21 (за яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді 4 років 1 місяці позбавлення волі), частково приєднавши невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, враховуючи, що невідбута частина основного покарання за попереднім вироком становить 3 (три) роки 11 (одинадцять) місяців 2 (два) дні, від якого він умовно-достроково звільнений для проходження військової служби.
Посилання обвинуваченого на те, що причиною залишення ВЧ слугувала його незгода на переведення з НОМЕР_2 бригади морської піхоти до іншого підрозділу, а саме до 59 бригади, суд до уваги не приймає, оцінює критично та не вважає це поважною причиною його самовільного залишення військової частини.
Суд враховує також, що у зв'язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69 та ст. 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Так, згідно з ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, підстави для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, як і ст. 69 КК України відсутні.
Згідно з даними матеріалів кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.08.2025 року, до ОСОБА_4 з моменту його фактичного затримання з 05.08.2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В подальшому ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02.10.2025 року у даному кримінальному провадженні продовжувався запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - до 02 грудня 2025 року.
Отже строк відбування покарання слід рахувати з 05 серпня 2025 року, строк попереднього ув'язнення по день набрання вироком законної сили підлягає зарахуванню у строк відбування покарання, згідно статті 72 КК України.
Оскільки обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі, до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2021 року за ч. 4 ст. 407, ч. 1 ст. 71 КК України, у виді 1 (одного) року позбавлення волі та остаточно визначити ОСОБА_4 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку у законну силу, але не більше ніж на 60 діб.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк його затримання у порядку ст. 208 КПК України та перебування під вартою з 05 серпня 2025 року по день набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1