Єдиний унікальний номер судової справи 462/9112/25
Номер провадження 2/462/3377/25
про залишення позовної заяви без руху
21 листопада 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
І. Рух справи.
ОСОБА_1 , 17.11.2025 року (вх. № 26045) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, у якій просить суд:
-стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання заяви та до закінчення навчання чи до досягнення донькою 23-х річного віку;
-судові витрати покласти на відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2029751 та № 2029763 від 21.11.2025 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - позивача та відповідача у справі.
21.11.2025 року судом отримано відповіді № 2029785 та № 2029861 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери позивача та відповідача у справі.
ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
ІІІ. Щодо доказів, які підтверджують обставини позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Із змісту позовної заяви вбачається, що така містить покликання позивача про те, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак у матеріалах позовної зави відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо родинних зв'язків позивача із відповідачем у справі.
Відтак позивачу слід надати суду належне підтвердження родинних відносин.
Окремо суд звертає увагу позивача на те, що згідно п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Також, позовна заява містить покликання, зокрема на те, що:
-рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.12.2017 року шлюб між батьками розірвано;
-15.09.2017 року було винесено судовий наказ Корабельного районного суду м. Миколаєва про відповідне стягнення аліментів;
-24.11.2017 року відкрито виконавче провадження № 55236827.
У той же час позивач не долучає до матеріалів справи копії вказаних документів.
ІV. Підсумки.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута.
З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - залишити без руху.
2. Роз'яснення суду.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко