Справа № 214/11102/25
1-кс/214/1139/25
20 листопада 2025 року слідчий суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ ВП №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна,
В провадженні СВ ВП №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041750001383 від 19.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України. 20 листопада 2025 року слідчий СВ ВП №4 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: два піротехнічні вироби П-67Г, котрі упаковано до спец. пакету НПУ № NPU2075253; Клопотання обґрунтоване тим, що 18.11.2025 до ВП №4 Криворізького РУП надійшло повідомлення про те, що за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 військовий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зберігає зброю.
В період часу з 02:03 години по 02:38 години 19.11.2025 року було проведено обшук без ухвали слідчого судді ст. слідчим СВ ВП № 4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_6 в приміщенні квартири АДРЕСА_2 в ході якого було вилучено: два піротехнічні вироби П-67Г до спец. пакету НПУ № NPU2075253.
19.11.2025 року вищевказані речі були визнані речовим доказом у кримінальному провадженні. В ході досудового розслідування надійшла заява від власниці вищевказаної квартири ОСОБА_7 , в котрій вона вказує що вищевказаані піротехнічні вироби є власністю її загиблого чоловіка ОСОБА_8 .
З метою подальшого проведення ефективного досудового розслідування, встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, досягнення об'єктивної істини у вищевказаному кримінальному провадженні, а також з метою проведення повного, об'єктивного та не упередженого досудового розслідування, збереження предметів злочинної діяльності, що мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, збереження майна, що підлягає конфіскації як вид покарання, у органа досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту тимчасово вилученого майна.
Прокурор та слідчий у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином. Слідчий надав суду заяву в якій просив, розглянути клопотання без його участі, клопотання просить задовольнити.
Дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Постановою слідчого СВ ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 19.11.2025 року вилучені в ході складання протоколу огляду місця події від 19.11.2025 року, а саме ділянку місцевості перед фасадом будинку №7 по проспекту Миру, що в Саксаганському районі, м. Кривого Рогу, в ході якого було вилучено: чотири пластикові уламки піротехнічного виробу Піро-5, котрі вилучено до спец. Пакету НПУ №RIC 2215432; металева чека з кільцем котра упакована до паперового конверту НПУ, речовина порошкоподібного типу жовтого кольору, котру упаковано до спец. пакету НПУ №RIC2215309; 19.11.2025 року було проведено обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_2 в ході якого було вилучено: два піротехнічні вироби П-67Г до спец. пакету НПУ №NPU2075253, визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12025041750001383 від 19.11.2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 вересня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції", говорить, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскільки майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-175,309,310,395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 19.11.2025 р. під час обшуку майно, а саме: два піротехнічні вироби П-67Г, які упаковано до спец. пакету НПУ № NPU2075253.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1