Справа № 359/672/17 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/138/2025 Доповідач: ОСОБА_2
10 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників - ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_10
представника потерпілого ТОВ «Дюпон Україна» - адвоката ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12015100000000402 від 30.04.2015 року за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури м. Києва, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 року,
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 рокуОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 229 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі дванадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 000 (двісті чотири тисячі) грн. 00 коп. без позбавлення права обіймати певні посади та з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для виготовлення засобів захисту рослин; ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 229 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн.00 коп. без позбавлення права обіймати певні посади та з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для виготовлення засобів захисту рослин. Також вказаним вироком цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна» задоволено та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_13 де Немур енд Компані в особі ТОВ Дюпон Україна» - 996 666 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 92 коп.; вирішено питання про речові докази.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор, вважаючи оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосуванням положень другого речення ч. 2 ст. 53 КК України та неправильним застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації, яке не підлягало застосуванню, просив оскаржуваний вирок скасувати у частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_14 та ОСОБА_15 покарання за ч. 3 ст. 229 КК України кожному у виді штрафу в розмірі майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушення, на суму 999 722,89 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію матеріалів, речовин, засобів, цінностей та іншого майна, що використовувалися обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 для виготовлення фальсифікованої продукції засобів захисту рослин з використанням знаку та фірмового найменування «DuPont». В решті вирок залишити без змін.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 вважає, що вказаний вирок є незаконним та постановленим з грубим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просив оскаржуваний вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, а в задоволенні цивільного позову ТОВ «Дюпон Україна» просив відмовити в повному обсязі у зв'язку з його безпідставністю.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 також вважає, що вказаний вирок є незаконним та постановленим з грубим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просив оскаржуваний вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, а в задоволенні цивільного позову ТОВ «Дюпон Україна» також просив відмовити в повному обсязі у зв'язку з його безпідставністю.
10 листопада 2025 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 229 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав заявлене ним клопотання та надав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 229 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, при цьому обвинуваченому було роз'яснено наслідки закриття кримінального провадження з вказаних підстав; думку захисника ОСОБА_9 , який підтримав заявлене обвинуваченим ОСОБА_7 клопотання та просив його задовольнити; думку прокурора, який не заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 229 КК України на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього, думку обвинуваченого ОСОБА_8 , який заперечував проти звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України; думку захисника ОСОБА_10 та представника потерпілого ТОВ «Дюпон Україна» - ОСОБА_11 , які при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності покладались на розсуд суду; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено у 2013 році, більш точна дата не встановлена, але враховуючи, що відповідно до обвинувального акту кримінальне правопорушення фактично було виявлено та припинено 08.10.2015 року, коли внаслідок проведення обшуку було виявлено та вилучено фальсифіковану продукцію засобів захисту рослин, то інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 229 КК України, слід вважати таким, що було вчинене не пізніше 08.10.2015 року. Органом досудового розслідування та судом першої інстанції його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 229 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 229 КК України (в редакції закону чинного станом на 08.10.2015 року) передбачала покарання у виді штрафу від десяти тисяч до п'ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією і знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.
Відповідно до положень ст. 12 КК України в редакції, чинній на час розгляду клопотання, вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Колегія суддів вважає, що оскільки з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 тяжкого злочину минуло понад десять років, останній протягом цього періоду не ухилявся від досудового розслідування або суду, вперше притягається до кримінальної відповідальності - він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 підтримав заявлене ним клопотання, надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України з нереабілітуючих підставта просив кримінальне провадження щодо нього закрити.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2020 рокущодо ОСОБА_7 скасувати.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 229 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12015100000000402 від 30.04.2015 рокуза обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4