Справа № 760/20520/25 Головуючий в суді І інстанції Педенко А.М.
Провадження № 33/824/5249/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
05 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення з урахуванням положень ст. 36 КУпАП остаточно в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 грн. 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що 11.07.2025 року о 21 год. 00 хв. по вул. Новопольова, 103/2 в м. Києві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фіат» д.н.з. НОМЕР_2 , не впоровся із керуванням,
не дотримався бокового інтервалу, в наслідок чого, здійснив зіткнення із клумбою. При дорожньо-транспортній пригоді засіб отримав механічні пошкодження з матеріальним збитками. ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якою передбачено, що - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Також, 11.07.2025 року о 21 год. 00 хв. по вул. Новопольова, 103/2 в м. Києві водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фіат» д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія, у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер». Результат тесту №2425 - позитивний, показник становив 1,69 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а. Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінку його запереченням, які полягали у наступному. Він свою вину не визнавав. Самого факту огляду на відео немає, що робить процедуру огляду недійсною відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП. Апелянт не був згодний з результатами тесту, при цьому відсутнє відео, у якому поліцейський пропонує йому пройти огляд у медичному закладі, що так само має наслідком недійсність процедури огляду. Заперечує також наявність ознак сп'яніння, які стали підставою для огляду, про що свідчить зміст протоколу, до якого не внесено жодної ознаки сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Крім того, відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП встановлена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Крім того, норми ст. ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетними і при кваліфікації дій правопорушника, необхідно керуватися, також, спеціальними Законами.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, 2.5. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1103).
Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Проте, вимоги названих пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.9а та 13.1 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №388708 від 11.07.2025 року та серії ЕПР1 №388768 від 11.07.2025 року, тестом №2425, картками обліку адміністративного правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, рапортом та відеозаписом.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень без будь-яких сумнівів.
Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.
Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, а відтак підстав для його огляду, є безпідставними, оскільки підставою для зупинки та пропозиції огляду був факт дорожньо-транспортної пригоди. На відеозаписі №472854 зафіксовано визнання самим ОСОБА_1 своєї вини: "Да, винуватий, да не справився" (21:31:29). На відео також чітко вбачається порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці, зокрема агресивна поведінка, погрози, що засвідчено на відеозаписі №472854 (21:32-35), (21:45:23) та інші.
Сам факт незазначення у протоколі наведених ознак сп'яніння не є порушенням порядку заповнення фабули протоколу, оскільки ОСОБА_1 притягнено до відповідальності не за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, де відповідні обставини мали б бути зазначені, а за керування у стані сп'яніння, об'єктивну сторону якого складає факт встановлення стану сп'яніння.
Не відповідають дійсності також доводи апеляційної скарги з приводу того, що самого факту огляду на відео немає.
Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів відеофіксації №№476813, 476813 та 472854, які долучені до адміністративних матеріалів. На відео зафіксовано факт роз'яснення поліцейським алгоритму проведення огляду, наслідки відмови від огляду чи незгоди з результатом огляду, вид технічного засобу для проведення огляду, а саме на відео №№476813, 476813 з часу (22:09:51) та на відео №472854 (21:38:53). Обставина проведення огляду повністю зафіксована технічними засобами відеозапису, а саме №476813 та 473634 з часу (22:11:25). ОСОБА_1 надав згоду на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, що зафіксовано також на відео №472854 (21:47:18). За результатом огляду встановлено стан алкогольного сп'яніння 1.69 проміле, що відображено в акті огляду (а.с. 6). Жодної незгоди з його результатами ОСОБА_1 не висловив, жодних письмових заперечень у протоколі з приводу незгоди з результатом огляду також не зафіксовано. Відтак, відповідні доводи апеляційної скарги щодо незгоди з результатом огляду та не запропонування йому пройти огляд в медичному закладі, не знайшли свого підтвердження.
За наслідком встановлення у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння, його було відсторонено від керування та передано автомобіль на зберігання ОСОБА_3 , що зафіксовано у відповідній розписці.
Відтак, доводи апеляційної скарги з приводу недійсності проведення огляду на стан сп'яніння внаслідок проведення такого огляду поліцейськими з порушенням вимог статті 266 КУпАП не знайшли свого підтвердження.
Жодних доводів з приводу незгоди ОСОБА_1 щодо притягнення його до відповідальності за порушення, передбачене ст. 124 КУпАП, апеляційна скарга не містить. Судом апеляційної інстанції також не встановлено жодних порушень суду першої інстанції щодо встановлення винуватості у відповідній частині.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Отже, наведені апелянтом аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Для ст.130 КУпАП стан сп'яніння є однією з невід'ємних складових ознак складу цього правопорушення і з суб'єктивної сторони воно характеризується наявністю прямого умислу, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров'я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів. Встановивши винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого однією з частин ст. 130 КУпАП, необхідно враховувати, що така особа вчинила грубе порушення порядку користування спеціальним правом - правом керуванням транспортними засобами.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана