Справа № 759/13537/25 Головуючий в суді І інстанції Дячук С.І.
Провадження № 33/824/4106/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
05 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Різника Ігоря Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-н України, не працює, ІПН: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що 31 травня 2025 року, близько 01 год. 23 хв., керуючи в м. Київ по вул. Зодчих, 44, автомобілем «РЕНДЖ РОВЕР» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, неприродня блідість шкіри обличчя), на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння від проходження такого огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно із ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року адвокатом Різником І.А. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій сторона апелянта просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги сторона апелянта вказує, що судом першої інстанції не було усунуто протиріччя та наявна невідповідність тверджень суду фактичним обставинам справи, які полягали у наступному.
Згідно із відеозаписом з бодікамер вбачається, що всупереч вимогам КУпАП та Інструкції не зафіксований факт зупинення транспортного засобу. Не зрозуміло, яким саме чином працівники поліції встановили ознаки алкогольного сп'яніння. Згідно із відеозаписом працівник поліції пропонує спочатку поїхати до лікаря-нарколога, що на переконання сторони апелянта говорить про наявність ознак наркотичного сп'яніння, однак через короткий проміжок часу від працівника поліції поступає нова пропозиція, пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою Драгер, відтак у ОСОБА_1 , вже є ознаки алкогольного сп'яніння. Крім того, працівники поліції чітко розуміють, що пасажир, який попросив ОСОБА_1 його відвезти поспішає на термінову нараду до військової частини. Таким чином, на переконання сторони апелянта, працівники поліції вимусили його відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, чим вчинили провокацію на відмову в проходженні огляду.
У судові засідання, які були призначені апеляційним судом ні ОСОБА_1 ні його адвокат Різник І.А. не з'явились, були належним чином повідомлені.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, є багатоскладовою.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП (в редакції до 1 липня 2020 року та з 3 липня 2020 року) передбачена, серед іншого, відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, 2.5. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентується ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1103).
Проте, вимоги названих пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №346816 від 31.05.2025 року, направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 31.05.2025 року картками обліку адміністративного правопорушення, та долученим до адміністративних матеріалів відеозаписами БК473901, 476790.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення без будь-яких сумнівів.
Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.
Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне.
У разі зупинки транспортного засобу та складання відносно особи-водія протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, з метою усунення будь-яких сумнівів у правомірності дій працівників поліції підстава зупинки транспортного засобу повинна бути зазначена у будь-якому процесуальному документі, долученому до протоколу, або зафіксована на відеозаписі подій, який також долучається до протоколу. У даному випадку було зупинено автомобіль, який рухався в комендантську годину, що зафіксована на відеозаписі подій.
Не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу відсутності факту зупинення поліцейськими транспортного засобу як підстави для скасування оскаржуваної постанови. На відео зафіксовано, як працівники поліції підійшли до автомобіля, у якому на місці водія знаходився ОСОБА_1 . Також на відео ОСОБА_1 і його пасажир підтверджують обставину керування ОСОБА_1 транспортним засобом з метою доставлення пасажира на термінову нараду до військової частини.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, а відтак підстав для його огляду, є безпідставними, оскільки встановлення ознак сп'яніння перебуває виключно у компетенції поліцейського. Відповідно до положень п. 2.5 ПДР України особа, щодо якої працівником поліції встановлено ознаки сп'яніння, зобов'язана на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння. Таким чином, належним спростуванням пред'явленої щодо водія підозри щодо перебування у стані сп'яніння, є проходження огляду на стан сп'яніння, а не заперечення наявності ознак такого сп'яніння.
Не можна також погодитись із доведеністю підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності з тих підстав, що згідно із відеозаписом працівник поліції пропонує спочатку поїхати до лікаря-нарколога, що на переконання сторони апелянта говорить про наявність ознак наркотичного сп'яніння, однак через короткий проміжок часу від працівника поліції поступає нова пропозиція, пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою Драгер, відтак у ОСОБА_1 , вже є ознаки алкогольного сп'яніння.
Як слідує із фабули протоколу про адмінправопорушення та відео з бодікамер поліцейського, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан виключно алкогольного сп'яніння та указані ознаки саме алкогольного сп'яніння. Пропозиція пройти огляд у лікаря-нарколога не свідчить про істотні порушення під час оформлення адмінправопорушення, що ставить під сумнів його дійсність.
Відсутні також підстави для висновку про наявність у діях поліцейських провокації з метою спонукання водія відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки жодних обставин у підтвердження такого твердження не встановлено.
Подія, як викладена у фабулі протоколу була зафіксована на відео з бодікамер поліцейського, де вбачається пропозиція поліцейського водієві пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки було відчутно запах з порожнини рота, на яку водій не погодився та чітко і недвозначно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Провокація - це навмисні дії або створення обставин з метою викликати небажану реакцію (часто негативну) у іншої особи, групи чи держави. Мета провокації - спонукати когось до вчинення дій, які йому невигідні або згубні, що принесе користь провокатору.
Жодних подібних дій із відео не вбачається.
Отже, наведені апелянтом аргументи не вказують на помилковість висновків судді місцевого суду та незаконність ухваленого рішення.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана