29 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 758/10703/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/11396/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Ковбасюк О.О. 28 січня 2025 року в м. Києві, повний текст рішення складений 03 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому із урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- скасувати наказ №1492-ос від 22 червня 2021 року про його звільнення;
- поновити його на посаді начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування та ремонту обладнання та мереж департаменту сервісу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 01 липня 2021 року;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2021 року до дня поновлення на роботі;
- стягнути з відповідача на його користь моральну школу в розмірі 65000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 15 грудня 2017 року, на підставі наказу №1425-к від 14 грудня 2017 року його було прийнято на роботу до ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на посаду інженера I-ї категорії дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу, по переведенню з філії ПАТ «НСТУ» Центральна дирекція «Українське радіо» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. Таке переведення було мотивоване тим, що Національну телекомпанію України, в якій позивач працював з 2011 року, було перетворено у ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».
23 квітня 2018 року, на підставі наказу №2174-к від 20 квітня 2018 року, позивача було переведено на посаду інженера дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.
01 жовтня 2018 року, на підставі наказу №4402-к від 01 жовтня 2018 року, позивача було переміщено на посаду інженера до дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.
18 листопада 2019 року, на підставі наказу №2569-к від 18 листопада 2019 року, позивача було переведено на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу.
За №34 у трудову книжку позивача внесено запис про перейменування ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на Акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з 08 березня 2020 року (наказ №2577-к від 08.09.2020).
30 червня 2021 року, згідно з наказом №1492-ос від 22 червня 2021 року, позивача звільнено з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Вказане звільнення з посади начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування та ремонту обладнання та мереж департаменту сервісу позивач вважає незаконним, вказуючи на те, що під час звільнення він перебував на лікарняному, про що керівництво було проінформоване. Про звільнення позивача було повідомлено по телефону ОСОБА_2 30 червня 2021 року, а 02 липня 2021 року позивачем було отримано лист від начальника управління обліку кадрів департаменту кадрового адміністрування АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» І.Л. Гасанової, у якому повідомлено його про звільнення з 30 червня 2021 року та необхідність отримання трудової книжки.
Крім того, позивач вважає своє звільнення незаконним із тих підстав, що на роботу в АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у 2017 році його було прийнято по безстроковому трудовому договору, тоді як звільнено з роботи із формулюванням «у зв'язку із закінченням строку трудового договору». Позивач стверджує, що у його трудовій книжці відсутні відомості про переведення його на строкову форму трудових відносин із відповідачем, а у 2017 році він написав заяву із формулюванням «про продовження строку трудового договору в моїх інтересах» під тиском директора департаменту сервісу ОСОБА_3 . При цьому йому не було роз'яснено, у чому саме полягають «його інтереси». Враховуючи наведене, а також з огляду на те, що позивачу залишалося два роки до виходу на пенсію, переведення його на роботу на умовах строкового договору фактично погіршило його становище як працівника, однак на час підписання заяви він цього не розумів, оскільки не розбирається в юридичних тонкощах цього питання. Позивач стверджує, що для того щоб укласти із ним строковий договір, відповідач повинен був спочатку звільнити його з роботи та провести із ним повний розрахунок, зробити відповідний запис до його трудової книжки, повідомити про звільнення відповідний орган ДПС, а вже потім видати наказ про призначення на посаду за строковим договором, про що також зробити відповідний запис у трудовій книжці.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія Україна» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строку трудового договору проведене з дотримання вимог чинного законодавства, оскільки строк трудового договору закінчився, право позивача відповідачем не порушено, а тому позовні вимоги про скасування наказу №1492-ос від 22 червня 2021 року про звільнення позивача та поновлення його на посаді начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування та ремонту обладнання та мереж департаменту сервісу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задоволенню не підлягають.
Оскільки судом не встановлено порушення роботодавцем законних прав працівника, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні, а тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Не погодився із вказаним рішенням суду позивач, ним подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що рішення судді є таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач зазначає, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №607/3393/18, як аналогічну даній справі, є неправильним, оскільки обставини справи і доказова база є зовсім іншими, так як підтверджують, що переведення позивача на строковий трудовий договір є ініціативою адміністрації (відповідача), а не позивача , і те, що ніяких інтересів позивача в такому переході не було.
Суд першої інстанції не звернув увагу на неправильне заповнення трудової книжки, оскільки текст у наказі про звільнення не відповідає запису у трудовій книжці.
Суд першої інстанції не вирішив питання про відшкодування позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Новак А.А. вказує на те, що позивачем належними доказами не доведено наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про звільнення позивача. Звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Право позивача на працю не порушено, у зв'язку з чим правові підстави для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та правильно встановлено обставини справи. У зв'язку з викладеним, представник просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Овсієнко Ю.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Представники відповідача - Новак А.А. та Мальований В.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що наказом Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «НСТУ») № 1425-к від 14 грудня 2017 року «Про прийняття на роботу» позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду інженера 1 категорії дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу з 15 грудня 2017 року, в порядку переведення, за його згодою, з філії ПАТ «НСТУ» «Центральна дирекція «Українське радіо». /т.1 а.с.50-52/
Наказом ПАТ «НСТУ» №2174-к від 20 квітня 2018 року «Про переведення ОСОБА_1 » позивача, на підставі поданої ним заяви, переведено з 23.04.2018 за його згодою на посаду інженера дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту інженерного обладнання та мереж департаменту сервісу. /т.1 а.с.54/
Згода ОСОБА_1 викладена в заяві від 23 квітня 2018 року. /т.1 а.с.53/
В заяві адресованій ПАТ «НСТУ» ОСОБА_1 просив перевести його на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту обладнання і мереж департаменту сервісу, вказавши, що в його інтересах строковий трудовий договір з 18 листопада 2019 року по 27 грудня 2019 року. /т.1 а.с.55/
Наказом ПАТ «НСТУ» №2569-к від 18 листопада 2019 року «Про переведення ОСОБА_1 », на підставі поданої заяви, ОСОБА_1 переведено на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту обладнання і мереж департаменту сервісу в його інтересах за строковим трудовим договором з 18 листопада 2019 року по 27 грудня 2019 року. ОСОБА_1 ознайомився з вказаним наказом, що засвідчив своїм підписом. /т.1 а.с.56-57/
В заяві адресованій ПАТ «НСТУ» ОСОБА_1 просив продовжити строковий трудовий договір з 28 грудня 2019 року до 30 червня 2020 року, вказавши, що це в його інтересах. /т.1 а.с.58/
Наказом ПАТ «НСТУ» №2791-к від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 , на підставі поданої ним заяви, продовжено в його інтересах строковий трудовий договір з 28 грудня 2019 року до 30 червня 2020 року. ОСОБА_1 ознайомився з вказаним наказом, що засвідчив своїм підписом. /т.1а.с.59-62/
В заяві адресованій ПАТ «НСТУ» ОСОБА_1 просив продовжити строковий трудовий договір з 01 липня 2020 року до 28 грудня 2020 року, вказавши, що це в його інтересах. /т.1 а.с.63/
Наказом АТ «НСТУ» №1797-к від 26 червня 2020 року ОСОБА_1 , на підставі поданої ним заяви, продовжено в його інтересах строковий трудовий договір з 01 липня 2020 року до 28 грудня 2020 року. ОСОБА_1 ознайомився з вказаним наказом, що засвідчив своїм підписом. /т.1 а.с.64-68/
В заяві адресованій ПАТ «НСТУ» ОСОБА_1 просив продовжити строковий трудовий договір з 29 грудня 2020 року до 30 червня 2021 року, вказавши, що це в його інтересах. /т.1 а.с.69/
Наказом АТ «НСТУ» №3706-к від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 , на підставі поданої ним заяви, продовжено в його інтересах строковий трудовий договір з 29 грудня 2020 року до 30 червня 2021 року. ОСОБА_1 ознайомився з вказаним наказом, що засвідчив своїм підписом. /т.1 а.с.70-74/
Наказом АТ «НСТУ» №1492-ос від 22 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_4 » позивача звільнено з основного місця роботи з 30 червня 2021 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. ОСОБА_1 ознайомився з вказаним наказом, що засвідчив своїм підписом. /т.1 а.с.9,75/
Дані про прийняття на посаду, переведення та про звільнення з посади внесені до трудової книжки ОСОБА_1 /т.1 а.с.10-20/
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до вимог ст. 5-1 КЗпП України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з вимогами ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену дією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
За змістом ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, тобто, коли сторони самі визначають строк дії трудового договору, який укладають або переукладають між собою. Строковий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін.
Відтак, КЗпП України не містить заборон щодо продовження строку трудового договору, і навіть у разі переукладання строкового трудового договору, якщо він переукладався на підставі ч.2 ст. 23 КЗпП України, він не стає безстроковим.
Строковий договір може бути укладено між сторонами як при прийнятті на роботу працівника, так і в процесі виконання трудових обов'язків, якщо є підстави для його укладення (переукладення). Застережень або обмежень з цього питання КЗпП України або інші нормативні акти, які регулюють правовідносини у сфері праці, не мають.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
З наведених обставин справи вбачається, що 18 листопада 2019 року позивача, за його згодою, було переведено на посаду начальника дільниці технологічного кондиціювання повітря «Радіо» цеху технологічного кондиціювання та вентиляційних систем комплексу сантехнічних систем, котельного обладнання, технологічного кондиціювання та вентиляційних систем управління з обслуговування і ремонту обладнання і мереж департаменту сервісу в його інтересах на умовах укладення строкового трудового договору, який за заявами позивача продовжувався також на чітко визначений строк.
Аргументи апеляційної скарги про те, що позивача прийнято на безстроковій основі є безпідставними, оскільки він за власним волевиявленням уклав з відповідачем трудовий договір з визначеним строком дії, про що свідчать підписані ним заяви.
Доводи позивача про те, що заяви про укладення строкового трудового договору були ним написані під тиском керівництва, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються самою систематичністю вчинення позивачем таких дій. Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір він підписував під тиском посадових осіб відповідача, або його волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення договору чи перебував у хворобливому стані та адекватно не оцінював свої дії, позивач не надав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору.
В апеляційній скарзі позивач вказує на неправильне застосування судом першої інстанції правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №607/3393/18.
Разом з тим у цій постанові Верховний Суд вказав на те, що закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Також у цій постанові Верховним Судом визнані безпідставними аргументи касаційної скарги про те, що позивача прийнято на безстроковій основі, оскільки він за власним волевиявленням уклав з відповідачем трудовий договір з визначеним строком дії, підписавши його.
Таким чином вказана правова позиція стосується укладення строкового трудового договору, тобто є релевантною до спірних правовідносин, а тому її застосування судом першої інстанції відповідає вимогам процесуального закону.
Враховуючи, що між сторонами діяв строковий трудовий договір із з 29 грудня 2020 року до 30 червня 2021 року, факт укладення якого підтверджено як власноручно написаною заявою, так і наказом про прийняття на роботу, що засвідчує добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і у період, які визначені у контракті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача з роботи у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України є правомірним.
Враховуючи, що судом не встановлено порушення роботодавцем законних прав працівника, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні, а тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди обґрунтовано залишені без задоволення.
Інших доводів апеляційна скарга позивача не містить, а суд апеляційної інстанції здійснює перегляд справи в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчить про незаконність його звільнення та наявність підстав для поновлення на роботі.
Вказані доводи в апеляційній скарзі є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи. Тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 21 листопада 2025 року.