справа № 756/6664/24
провадження № 22-ц/824/11268/2025
16 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Борисової О. В.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року в складі судді Белоконної І. В.,
встановив:
23.05.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року (справа № 756/9882/19), зміненим постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти:
- на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн, щомісячно, починаючи з 24 липня 2019 року і до досягнення нею повноліття;
- на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000 грн, щомісячно, починаючи з 24 липня 2019 року і до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- на період навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000, 00 грн, щомісячно, починаючи з вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не триваліше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
На виконання рішення суду в частині, що підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць, представником боржника від його імені 12.09.2022 сплачено суму у розмірі 60 000 грн. Тобто виконаним є тільки платіж за липень 2019 року за двох дітей та вересень 2020 року в частині сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 . За весь наступний період, починаючи з серпня 2019 року, жодних інших платежів від відповідача не надходило до моменту подання цієї заяви.
29 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим М. А. відкриті виконавчі провадження НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6.
Внаслідок систематичного невиконання відповідачем судового рішення за період з дати відкриття виконавчих проваджень утворилась значна заборгованість.
За період з серпня 2019 року по січень 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 заборгованість відповідача з серпня 2019 року по січень 2024 року по сплаті аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 1 080 000 грн.
За період з серпня 2019 року по липень 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 заборгованість відповідача з серпня 2019 року по липень 2020 року по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 240 000 грн.
За період з вересня 2020 року по січень 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 заборгованість відповідача з вересня 2020 року по січень 2024 року по сплаті аліментів на період навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 800 000 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача зі сплати аліментів станом на 31 січня 2024 року складає 2 120 000 грн.
Відповідач відмовляється погашати виниклу заборгованість, здійснює відчуження майна, яке йому належить, тривалий час не виконує рішення суду та не вчиняє жодних дій для погашення заборгованості, яка щомісяця збільшується.
Посилаючись на вказані обставини позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь:
- пеню за прострочення слати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з серпня 2019 року по січень 2024 року включно у розмірі 1 080 000 грн;
- пеню за прострочення слати аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з серпня 2019 року по липень 2020 року включно у розмірі 240 000 грн;
- пеню за прострочення слати аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з жовтня 2020 року по січень 2024 року включно у розмірі 800 000 грн;
- суму індексу інфляції на заборгованість за аліментами, призначеними на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з серпня 2019 року по січень 2024 року включно у розмірі 28 160 грн;
- суму індексу інфляції на заборгованість за аліментами, призначеними на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за період з серпня 2019 року по січень 2024 року включно у розмірі 28 160 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обрання 05 березня 2022 року ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів ( кримінальне провадження № 22017040000000032), який було продовжено, перебування останнього під вартою і на даний час, безпосередньо впливають на його матеріальний стан та його здатність сплачувати аліменти в присудженому судом розмірі. Заборгованість зі сплати аліментів за період з березня 2022 року виникла не з вини ОСОБА_2 , а тому немає підстав для застосування такого майнового покарання як неустойка (пеня) за період з березня 2022 року по січень 2024 року.
Щодо стягнення пені за період із серпня 2019 року до березня 2022 року суд виходив з того, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року набрало законної сили 07 грудня 2022 року, передбачене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення із відповідача неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, могло виникнути лише з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів, тобто з 07 грудня 2022 року. Відтак, у суду відсутні правові підстави для стягнення з боржника пені за період до 07 грудня 2022 року.
Оскільки здійснення розрахунків заборгованості по сплаті аліментів (індексації аліментів) відноситься до повноважень виконавця, з метою не порушення його дискреції, суд не вправі здійснювати такий розрахунок, підміняючи особу, що здійснює виконавче провадження.
02.05.2025 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції було грубо проігноровано вимоги ст. 196 СК України, порушено права та інтереси дітей, безпідставно повністю звільнено боржника від відповідальності.
Наголошує, що з 2019 року по березень 2022 року відповідач жодних коштів на утримання дітей не надавав, мав для цього можливості та ресурси, і лише свідомо не бажав натавати таке утримання.
Зазначає, що саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто, платник має довести відсутність своєї вини за весь період несплати аліментів, а не тільки за той період, коли ухвалено рішення суду, що ним докладались всі можливі зусилля для їх сплати. Судом не наведено, який зусиль докладав відповідач для виконання свого обов'язку для виконання свого зобов'язання, оскільки доказів цього суду не було представлено.
Відповідачем не доведено відсутність доходів ні на момент звернення до суду з цим позовом, ні на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Не враховано судом і витрати ОСОБА_2 , який за подання апеляційної скарги у справі № 756/9882/19 сплатив судовий збір у розмірі 7 714,16 грн, за подання касаційної скарги 11 571,24 грн, за подання позовної заяви та апеляційної скарги у цій справі - 2 013 грн та 4 026 грн відповідно, в справі №369/10203/21 - судовий збір за подання апеляційної скарги з банківською комісією 20 143,98 грн. Також у серпні 2022 року ОСОБА_2 передав їй аліменти у розмірі 60 000 грн вже перебуваючи у СІЗО.
Тобто, загальний розмір витрат на період з другого півріччя 2022 року та першого кварталу 2023 року у відповідача склав більше 100 000 грн. І це при тих самих доводах позивача, що він не має доходів у цей період, накладені арешти та він перебуває у СІЗО. Розмір доходів відповідача на січень 2022 року не відповідач заявленим ним сумам аліментів, які він визнавав.
Особи, які перебувають у СІЗО та виявили бажання можуть працювати та отримувати доходи. Докази того, що ОСОБА_2 подавав заяву начальнику СІЗО про залучення до праці в межах території СІЗО, в задоволенні якої було відмовлено, а також докази того, що він непрацездатний, відсутні.
02.06.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Проценко О. О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Вважає, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, суд дійшов вірного висновку, що відсутня вина платника аліментів у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача суми пені та суми індексу інфляції, нарахованих позивачкою на заборгованість по сплаті аліментів.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Проценко О. М. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином ( а.с. 65, 67 т.2).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 лютого 2002 року, який розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю.
ОСОБА_5 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням від 21 липня 2022 року ( справа № 756/9882/19) Оболонський районний суд міста Києва частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Суд визначив місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000, 00 грн, щомісячно, починаючи з 24 липня 2019 року і до досягнення нею повноліття.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000, 00 грн, щомісячно, починаючи з 24 липня 2019 року і до досягнення ним повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000, 00 грн, щомісячно, починаючи з вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не триваліше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за 2020-2021 навчальний рік у розмірі 7 085, 00 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату стягнення.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період навчання з 01 вересня 2020 року до 30 червня 2021 року в розмірі 160 900, 00 грн.
В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Постановою від 07 грудня 2022 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасував рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2020-2021 навчальний рік у розмірі 7 085, 00 євро за офіційним курсом Національного банку України на дату стягнення, ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
Суд залишив без змін рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року в частині:
- визначення місця проживання ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 ;
- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000, 00 грн, щомісячно, починаючи з вересня 2020 року і до закінчення ним навчання, але не триваліше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років;
- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 160 900, 00 грн.
Постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про стягнення аліментів на період навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено без змін.
03.10.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим М. А. відкриті виконавчі провадження НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 на підставі виконавчих листів, виданих 28.09.2022 на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2019 року.
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_1 за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року у справі № 756/9882/19, стягувати з нього аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500,00 грн, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини; стягувати з нього аліменти на період навчання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500,00 грн, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 05 лютого 2024 року ( справа №756/4987/23) в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Проценко О. М. , задовольнив частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.
Зменшив розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року у справі № 756/9882/19 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 20 000,00 грн, щомісячно, до 1 600,00 грн, щомісячно, на утримання кожної дитини, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком від шести до вісімнадцяти років, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття доньки та до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Судовим рішенням у справі №756/4987/23 встановлено, що постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та ДПС Дніпровської обласної прокуратури від 05 березня 2022 року застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено, зокрема ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2023 року до 21 травня 2023 року включно.
Крім того, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 09 березня 2023 року по 07 травня 2023 року включно.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2022 року в рамках кримінального провадження № 22017040000000032 накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме житлові будинки, земельні ділянки, квартиру.
Згідно відповіді МВС України на запит від 28 червня 2023 року щодо зареєстрованих за ОСОБА_2 транспортних засобів, повідомлено про відсутність даних про зареєстровані транспортні засоби.
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит від 13 липня 2023 року щодо наявності у ОСОБА_2 рахунку фізичної особи-підприємця, повідомлено про відсутність такого рахунку.
Ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2022 року в рамках кримінального провадження № 22017040000000032 накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Юридична компанія «Бізнес і право», ТОВ «Українська Бізнес-Компанія», ТОВ «Р.Б.К. Лідер», ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс Груп».
Постановами приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. у ВП № НОМЕР_7 з виконання виконавчих листів, виданих Оболонським районним судом м. Києва 28 вересня 2022 року в справі № 756/9882/19 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей та стягнення додаткових витрат, від 19 січня 2023 року арештовано кошти та все майно боржника в межах суми звернення стягнення 1 737 293 грн, а постановами від 31 січня 2023 року накладено арешт на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю, а саме ТОВ «Юридична компанія «Бізнес і право», ТОВ «Українська Бізнес-Компанія», ТОВ «Р.Б.К. Лідер», ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс Груп», ТОВ «Р.Б.К. Лідер-Флекс».
Листами ГУ ДПС в м. Києві від 10 квітня 2023 року на адвокатський запит повідомлено, що станом на 07 квітня 2023 року ТОВ «Р.Б.К. Лідер» податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та фінансову звітність до контролюючого органу не подавало, тому надати інформацію щодо отриманого прибутку за запитуваний період не має можливості. Крім того, ТОВ «Р.Б.К. Лідер» за період з 01 січня 2022 року по теперішній час податок на прибуток підприємств не сплачувало. ТОВ «Юридична компанія «Бізнес і право», ТОВ «Р.Б.К. Лідер-Флекс», ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс Груп» фінансову звітність за 2022 рік до ГУ ДПС Дніпропетровської області станом на 07 квітня 2023 року не подавали.
Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_2 в період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року, ОСОБА_2 отримано за вказаний період в цілому заробітну плату в розмірі 43 129,25 грн. Зокрема, ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату (джерело отримання доходу ТОВ «УБК», ТОВ «Норманн») в січні-березні 2022 року, починаючи з квітня 2022 року ОСОБА_2 не нараховувалася заробітна плата та будь-який дохід, в липні 2022 року здійснено нарахування заробітної плати в розмірі 14 538,80 грн в ТОВ «Українська Бізнес-Компанія», керівником в якому на даний час є інша особа ОСОБА_7 , в інші періоди 2022 року та за перший-другий квартал 2023 року інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 продовжував перебувати під вартою і на час звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_6 станом на 31.10.2024 розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з серпня 2019 року по січень 2024 року становить 1 080 000 грн.
З розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, убачається, що розмір пені за період з серпня 2019 року по січень 2024 року складає 1 080 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_5 станом на 31.10.2024 розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з серпня 2019 року по липень 2020 року становить 240 000 грн.
З розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, убачається, що розмір пені за період з серпня 2019 року по липень 2020 року складає 240 000 грн.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_4 станом на 31.10.2024 вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на період навчання ОСОБА_5 починаючи з жовтня 2020 року по січень 2024 року становить 800 000 грн.
З розрахунку неустойки за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем, убачається, що розмір пені за період з жовтня 2020 року по січень 2024 року становить 800 000 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно з частиною першою статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Враховуючи те, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року (справа № 756/9882/19) було оскаржене відповідачем в апеляційному порядку та в частині стягнення аліментів набрало законної сили 07 грудня 2022 року, відтак, передбачене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення із відповідача неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, виникло з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів, тобто з 07 грудня 2022 року, що було враховано судом першої інстанції.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року у справі № 712/13276/16-ц (провадження № 61-29262св18).
Враховуючи перебування ОСОБА_2 під вартою з березня 2022 року, накладення арешту на його грошові активи, майно та корпоративні права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність об'єктивних причин, які перешкоджали останньому вживати всіх належні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів в період з грудня 2022 року по січень 2024 року.
Суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність вини відповідача у наявності заборгованості зі сплати аліментів, оскільки стороною відповідача спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для відмови у застосуванні до нього відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.
Обставина погіршення майнового становища відповідача, фактичної відсутності у нього доходу була встановлена судовим рішенням в справі № 756/4987/23, яке набуло законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (в редакції, із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012) взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому законодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов тримання під вартою.
Доказів того, що ОСОБА_2 залучався до роботи в місці попереднього ув'язнення, проте не надав своєї згоди на таке залучення, матеріали справи не містять.
Висновки суду у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 січня 2024 року у справі № 359/240/21, від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21, від 18 квітня 2025 у справі №932/541/23, від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16, від 16 березня 2020 року у справі №316/639/18, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності.
За умов доведення відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів за рішенням суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.11.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
О. В. Борисова