03 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100080003816 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/3862/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_1
передбачені пробаційною програмою.
Також вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Суд визнав доведеним, що 01 грудня 2024 року у денний час ОСОБА_6 прийшов до кафе «Ліка» за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, з метою відпочинку та вживання алкогольних напоїв. Того ж дня, до закладу прийшов ОСОБА_9 і близько 18 години 20 хвилин ОСОБА_6 звернувся до нього з пропозицією провести час разом, на що той відмовив. Це обурило ОСОБА_6 і викликало особисту неприязнь до ОСОБА_9 .
Роздратований відмовою, ОСОБА_6 почав надокучати ОСОБА_9 розмовами, поводитися агресивно, демонструвати ніж. У відповідь ОСОБА_9 попросив ОСОБА_6 покинути кафе та супроводив останнього до виходу із закладу. Перебуваючи на сходинках біля виходу з кафе «Ліка» за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись попереду на відстані витягнутої руки від ОСОБА_9 , розвернувся до нього обличчям та, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, розуміючи, що ніж, який він утримував в руці, за своїми характеристиками здатен заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, наніс ним два удари по тулубу та один удар в праве плече ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді:
- проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки: рани на передній поверхні грудної клітки в проекції мечеподібного відростка грудини, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні-досередини, знизу вверх і лівіше, по ходу якого ушкоджуються м'які тканин грудної стінки, пересікає реберну дугу та проникає в плевральну порожнину з пораненням жирового привіску перикарду серця, явищами гемотораксу (наявність в плевральній порожнині крові), що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя;
- непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітки: рани на передній поверхні грудної клітки праворуч в проекції третього ребра, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні-досередини, по ходу якого ушкоджуються м'які тканин грудної стінки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я;
- різаної рани правого плеча в верхній третині по переднє-зовнішній поверхні, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Відразу після цього ОСОБА_6 , не надавши будь-якої допомоги потерпілому, з місця події пішов, однак невдовзі був затриманий працівниками поліції.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 ,не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд обґрунтував мотиви такого рішення наявністю двох пом'якшуючих покарання обставин - щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної ним шкоди, а також тим, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше і має на утриманні неповнолітню дитину. Разом з тим, жодна із зазначених судом обставин ні окремо, ні їх сукупність, не дає обґрунтованих підстав вважати можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без реального відбування призначеного покарання. Всі наведені обставини вже враховано судом при визначенні обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України. Повторне посилання на ті ж обставини для обґрунтування рішення про застосування ст. 75 КК України є неприпустимим.
Звертає увагу на те, що судом фактично проігноровано відомості про підвищений рівень суспільної небезпеки як вчиненого діяння, так і особи обвинуваченого, який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що визнано судом обставиною, яка обтяжує покарання, заподіяв потерпілому, з яким він раніше не був знайомий, важкі ножові поранення, в тому числі в область серця, небезпечні для його життя, лише за відмову останнього проводити з ним дозвілля. Після спричинення небезпечних для життя потерпілого тілесних ушкоджень, обвинувачений не намагався зменшити заподіяну шкоду чи надати вкрай необхідну допомогу потерпілому.
Однак, конкретні обставини вчинення злочину під час призначення кримінального покарання судом, фактично, враховані не були. За наявності встановлених судом та описаних у вироку відомостей про підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння та особи обвинуваченого, ОСОБА_6 нелогічно та помилково призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Також вказує на те, що у ході судового розгляду не здобуто даних про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання, і саме тому суд не зміг послатися на них у вироку. Натомість, безсумнівно встановлено, що у стані алкогольного сп'яніння обвинувачений виявляє надмірну жорстокість та є вкрай небезпечним для оточуючих.
За таких обставин вважає, що всупереч вимогам закону, місцевий суд незаконно і невмотивовано застосував до обвинуваченого ст. 75 КК України, яка не підлягала застосуванню, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
В запереченнях на апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_6 , вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а також посилаючись на те, що судом було повноцінно досліджено обставини справи та надано їм оцінку, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду - без змін.
Також обвинуваченим ОСОБА_6 було подано заяву із долученим до неї зверненням до Київського апеляційного суду потерпілого ОСОБА_9 , яке за змістом є аналогічним вищенаведеним його запереченням.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, захисник ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_9 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не надсилали. В судовому засіданні обвинувачений повідомив, що адвокат ОСОБА_10 більше не є його захисником, свої права він буде захищати сам. Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення не відноситься до категорії особливо тяжких, а обставини, передбачені ч. 2 ст. 52 КПК України, які вимагають обов'язкову участь захисника, відсутні, а також, що за вимогами КПК України неявка потерпілого не перешкоджає проведенню розгляду, колегія судів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 проти її задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Частиною 4 вказаної норми закону передбачено, що допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань та випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 та ст. 381 КПК України.
При цьому повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов'язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 521/11693/16-к, щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак ця норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин.
У відповідності до вимог ст. 91 КПК України доказуванню підлягають в зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
З матеріалів провадження вбачається, що зазначених вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.
Відповідно до формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті, 01 грудня 2024 року у денний час ОСОБА_6 прийшов до кафе «Ліка» за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, з метою відпочинку та вживання алкогольних напоїв. Того ж дня до закладу прийшов ОСОБА_9 і близько 18 години 20 хвилин ОСОБА_6 звернувся до нього з пропозицією провести час разом, на що той відмовив. Це обурило ОСОБА_6 і викликало особисту неприязнь до ОСОБА_9 .
Роздратований відмовою, ОСОБА_6 почав надокучати ОСОБА_9 розмовами, поводитися агресивно, демонструвати ніж. У відповідь ОСОБА_9 попросив ОСОБА_6 покинути кафе та супроводив останнього до виходу із закладу. Перебуваючи на сходинках біля виходу з кафе «Ліка» за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись попереду на відстані витягнутої руки від ОСОБА_9 , розвернувся до нього обличчям та, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, розуміючи, що ніж, який він утримував в руці, за своїми характеристиками здатен заподіяти тяжкі тілесні ушкодження, наніс ним два удари по тулубу та один удар в праве плече ОСОБА_9 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді:
- проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки: рани на передній поверхні грудної клітки в проекції мечеподібного відростка грудини, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні-досередини, знизу вверх і лівіше, по ходу якого ушкоджуються м'які тканин грудної стінки, пересікає реберну дугу та проникає в плевральну порожнину з пораненням жирового привіску перикарду серця, явищами гемотораксу (наявність в плевральній порожнині крові), що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя;
- непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітки: рани на передній поверхні грудної клітки праворуч в проекції третього ребра, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні-досередини, по ходу якого ушкоджуються м'які тканин грудної стінки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я;
- різаної рани правого плеча в верхній третині по переднє-зовнішній поверхні, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Відразу після цього ОСОБА_6 , не надавши будь-якої допомоги потерпілому, з місця події пішов, однак невдовзі був затриманий працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Судовий розгляд був проведений в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема допитано обвинуваченого, який вину визнав, не заперечував фактичні обставини справи, щиро розкаявся у вчиненому.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що в той день був вихідним, зайшов у кафе, зал був пустий. Він взяв ніж, щоб відкрити посилки із «Нової пошти», а до нього підійшов потерпілий, взяв за капюшон та вивів на сходи, почав штовхати без жодних пояснень. Він повернувся до нього обличчям і попросив відпустити, на що останній не відреагував, тому він штирхнув його легенько ножем в руку, однак потерпілий не відреагував. Потім він штирхнув його вдруге в плече, а потім третій раз вже сильніше. Вказує, що потерпілий був більшої статури, а тому він не знав як у інший спосіб припинити його неправомірні дії по відношенню до себе. Наявність конфлікту у нього з потерпілим заперечує, чим викликана така поведінка потерпілого не знає.
Отже, наведені обвинуваченим фактичні обставини не відповідають тим, що вказані в обвинувальному акті, оскільки з пояснень обвинуваченого, наданих в апеляційному суді 30 липня 2025 року, вбачається, що він фактично захищався від дій потерпілого. В той час, як з формулювання обвинувачення, наведеного в обвинувальному акті і визнаного судом першої інстанції доведеним, обвинувачений сам спровокував конфліктну ситуацію, внаслідок якої, на фоні неприязного відношення до потерпілого, будучи ображений відмовою останнього провести з ним дозвілля, наніс потерпілому три удари ножем в область тулуба та праве плече.
Водночас, однією із умов проведення розгляду у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є безумовне визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні та визнання правильності кваліфікації його дій. Причому таке визнання має бути не формальним, а реальним, тобто зміст пояснень обвинуваченого повинен давати безумовні підстави стверджувати про те, що обвинувачений дійсно визнає вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та погоджується із його фактичними обставинами, формулюванням обвинувачення, кримінально-правовою кваліфікацією.
З пояснень обвинуваченого наданих в апеляційному суді вбачається, що хоча він і не заперечував факт завдання потерпілому тілесних ушкоджень, зокрема три ножових поранення в область тулуба та праве плече, проте не визнав мети - особиста неприязнь через відмову потерпілого провести з ним дозвілля, а вказав, що у такий спосіб захищався від неправомірних дій потерпілого, який штовхав його, взяв за капюшон та без будь-яких пояснень намагався виштовхати його із закладу.
З наведеного слідує, що обвинувачений фактично своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні не визнає.
Таким чином, суд першої інстанції, без дослідження доказів, встановив в діях ОСОБА_6 ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та визнав його винуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення.
При цьому суд першої інстанції формально віднісся до показань обвинуваченого наданих безпосередньо в судовому засіданні, пославшись лише на визнання ОСОБА_6 своєї винуватості та коротко вказавши, що ОСОБА_6 не заперечував, що 01 грудня 2024 року він відпочивав у кафе «Ліка», де о 18 год. 30 хв. у нього з потерпілим виникла сварка, під час якої він наніс потерпілому три удари ножем, який мав при собі, після чого пішов додому.
Отже, суд першої інстанції не з'ясував належним чином, чи зрозуміла ОСОБА_6 суть пред'явленого йому обвинувачення, чи визнає він обставини справи, викладені у формулюванні обвинувачення, тощо.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_6 судом першої інстанції не були виконані вимоги ч. 3 ст. 349, ч. 3 ст. 374 КПК України, що перешкодило суду ухвалити законний та обґрунтований вирок, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 412 КПК України, це порушення закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України - підставою для скасування вироку.
Оскільки судом першої інстанції у повній мірі не досліджувались докази у ході судового розгляду та було допущене порушення кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне судове рішення, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке своє рішення по суті.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Зважаючи на наведене, правильність застосування ст. 75 КК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість колегією суддів не перевіряється, оскільки ці питання мають бути перевірені судом першої інстанції під час нового розгляду.
Таким чином, апеляційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3