Справа № 589/5962/24
Провадження № 2-а/589/51/25
21 листопада 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі головуючого - судді Курбанової А.Р., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі, -
20.12.2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 4916 від 13.11.2024р. про накладення адміністративного стягнення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та закриття провадження у справі.
Позов обґрунтований доводами про те, що вищезазначена постанова є протиправною, оскільки вона винесена з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, зазначає, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності було проведено без участі позивача, що позбавило його можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, порушено вимоги ст.280 та ст.283 КУпАП. У жодному нормативному акті, які начебто порушив позивач, не вказано, що у військово-обліковому документі повинен бути запис про проходження військово-лікарської комісії, також в постанові не вірно зазначено ім'я позивача.
Відповідачем через систему «Електронний суд» надано відзив на позовну заяву від 10.02.2025 року, в якому вважає позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Пояснив, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, проте при перевірці у нього не було актуальних даних щодо стану здоров'я, встановлених ВЛК, що свідчить про правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було роз'яснено її права та обов'язки і повідомлено про розгляд справи, ОСОБА_1 надано можливість власноруч написати пояснення, у яких він зазначив, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, навів доводи.
В свою чергу, у відповіді на відзив, позивач зазначив, що рішення керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення його на медичний огляд, він не отримував, а, відповідно, він не мав повторно проходити такий огляд та не міг цього зробити.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.01.2006 року /а.с.37, зворот/.
Постановою № 4916 від 13.11.2024 року, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. З постанови вбачається, що при перевірці документів був відсутній запис про проходження військово-лікарської комісії у військово-обліковому документі у військовозобов'язаного ОСОБА_1 , 1987 р.н., що є порушенням п.3.2 ч.3 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Порушення допущено в особливий період /а.с.12/.
З копії справи № 4916 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, вбачається, що відповідно до протоколу АПЗ18 №019783 від 07.11.2024 року про адміністративне затримання ОСОБА_1 був доставлений в службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання адміністративного протоколу /а.с.37/. Зі змістом складеного щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення від 07.11.2024 року ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчать написані ним власноруч пояснення у протоколі /а.с.36/. При цьому у вказаному протоколі безпосередньо зазначена дата, час та місце розгляду справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, що спростовує доводи позивача, що він не був обізнаний про призначення розгляду справи про адміністративне правопорушення на 13 листопада 2024 року.
Поряд із цим інші доводи позивача щодо незаконості його притягнення до адміністративної відповідальності, суд вважає слушними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких, є обов'язком суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 19 Конституції України.
Так, відповідно до ч. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність з порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно із статтею 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).
Відповідно до ст. 256 КУпАП та п.3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 4916 від 07.11.2024 року місце, час вчинення адміністративного правопорушення взагалі не вказано, що є порушенням вимог ст. 256 КУпАП та п.3 Інструкції та має значення при обрахуванні строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто при вирішенні справи про адміністративне правопорушення не було встановлено де, коли, за яких обставин відбувалась перевірка документів, тобто час виявлення правопорушення, що виключає можливість встановити дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Між тим за вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, при скаденні протоколу та винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідач посилається на порушення позивачем вимог абз.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якими громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а також на порушення вимог п.3.2 ч.3 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, щодо проходження медичного огляду військовозобов'язаних.
Віповідно до останнього нормативно-правового припису повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
У свою чергу, відповідно до п.3.1 ч.3 розділу 2 зазначеного Положення, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Доказів щодо прийняття такого рішення керівником ТЦК та СП про направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії, а також видачі йому такого направлення, відповідачем надано не було. Крім того, відповідно до довідки взамін військового квитка сер. ШС № 106/036, виданої позивачу, останній 14.10.2005р. визнаний непридатним до військової служби згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженим наказом Наказ Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 за ст. 88 «Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України», чинного на той час. Підстав для проведення повторного медичного огляду, передбачених п.3.2 ч.3 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, який нібито порушив позивач згідно з окаржуваною постановою, відповідач взагалі не вказує.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно встановити наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грутуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Суд зазначає, що відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову в порушення статтей 252, 256, 280 КУпАП, не надав належну оцінку всім обставинам справи у їх сукупності та не навів належного обґрунтування щодо порушення вимог п. 3.2 ч. 3 розділу 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, ч. 3 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в матеріалах справи відсутні достатні належні та допустимі докази вини позивача, постанова носить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи (відсутні місце, дата та час вчинення/ виявлення адміністративного правопорушення).
З урахуванням вищенаведеного, оскільки тягар доказування цих обставин покладений саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 , як суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, суд приходить до висновку про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, та вина позивача не доведена вагомими, чіткими і узгодженими між собою доказами, і всі сумніви мали трактуватися на користь особи.
Зважаючи на наведені висновки, суд не вважає необхідним надавати оцінку іншим доводам позивача про недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення.
Таким чином оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати, як неправомірну та безпідставну. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.77, 243, 246, 250, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову № 4916 від 13 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Провадження у справі № 4916 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 272 КАС України.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова