Справа № 212/12521/25
1-кп/212/1375/25
21 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участі прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12025041730001304 від 02.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, -
29 жовтня 2025 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України
21 листопада 2025 року прокурор подав до суду клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час існують ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_4 знаходячись на волі зможе переховуватися від суду, є ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання прокурора та продовження тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість ризиків, заявлених прокурором, а також на наявність соціальних зв'язків обвинуваченого, зокрема наявність постійного місця проживання та бажання обвинуваченого працевлаштуватись задля допомоги ЗСУ. Також адвокат просила суд врахувати відшкодування матеріальної шкоди потерпілому. Просила обрати нічний домашній арешт, а у разі продовження тримання під вартою, визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою слідчого судді від 03.10.2025 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.11.2025 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого суд враховує дані про особу обвинуваченого, а саме обвинувачений не працевлаштований, одружений, дітей не має, має зареєстроване та фактичне місце проживання, не судимий.
Також, суд враховує характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, що в сукупності вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні, а також те, що цей злочин віднесено згідно статті 12 КК України до тяжкого злочину, а саме ч. 1 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Також обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які є реальними, а саме ризик переховування та ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів без визначення застави на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не наведені.
Суд також зазначає, що на теперішній час судовий розгляд не розпочатий, як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про безпідставність ризику незаконного впливу на свідків, оскільки виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень у кримінальному провадженні, зокрема на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків, які ще не допитані судом, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ним показань.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченого та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до вимог до ч.4 ст.183 КПК України, суд не вважає за необхідне визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 177, 183, 314-316, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 19 січня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої ін станці ї.
Суддя ОСОБА_1