Єдиний унікальний номер 728/2820/25
Номер провадження 2/728/1003/25
20 листопада 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
розглянувши матеріали цивільної справи, які надійшли від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УНІВЕРСАЛ БАНК» (вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором, -
до Бахмацького районного суду (далі також - Суд) 30.10.2025 звернулося АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі також - Позивач, АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК»), представництво інтересів якого здійснює Мєшнік Костянтин Ігорович, з позовом до ОСОБА_1 (далі також - Відповідач), за змістом яких Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг “Monobank» від 21.06.2021 у загальному розмірі 14 602,29 грн, а також вирішити питання про стягнення понесених ним судових витрат у вигляді 3 028 ,00 грн судового збору.
Ухвалою Суду від 05.11.2025 №728/2820/25 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справіза правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У подальшому 18.11.2025 Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з погашенням заборгованості після відкриття Судом провадження у справі
Одночасно посилався на положення пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі також - ЦПК України) зазначаючи, що між сторонами відсутній предмет спору, позаяк зобов'язання між сторонами припинилося у наслідок його належного виконання.
Також 19.11.2025 засобами електронного зв'язку до Суду надійшла заява від 19.11.2025 № б/н, подана представником Позивача, за змістом якої він просить закрити провадження у справі на підставі положень пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку з відмовою від позову, оскільки заборгованість було погашено Відповідачем після звернення до Суду.
Перш за все Суд відмічає, що відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини п'ятої статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін здійснюється за наявними у такій справі матеріалами без проведення судового засідання, у зв'язку з чим, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Також, щодо поданого відзиву на позовну заяву, то Суд враховує, що у супереч вимогам частини четвертої статті 178 ЦПК України до нього не додано відповідних доказів направлення Позивачу.
Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України та статтею 12 ЦПК України до принципів здійснення судочинства, зокрема й цивільного, віднесено принцип змагальності сторін та свободи у наданні ними своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, обов'язком Суду є гарантування дотримання прав всіх учасників справи можливості подати свої міркування та заперечення щодо заяв по суті справи інших учасників.
Хоча процесуальний кодекс прямо й не передбачає наслідків невиконання Відповідачем процесуального обов'язку щодо направлення відзиву на позовну заяву іншим учасникам судового розгляду, однак, на переконання Суду, виходячи із загальних засад здійснення судочинства, він не має права брати до уваги доводи й заперечення такого відзиву та докази, які додані до нього.
Щодо вирішення заяви представника Позивача про закриття провадження у справі, то Суд враховує, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
При цьому, у відповідності до вимог статті 183 ЦПК України, докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) додаються у випадку, коли такі заяви та клопотання, а також заперечення проти таких заяв і клопотань, подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Також Суд враховує, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до положень частин першої і третьої статті 58 ЦПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та/або через свого представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною першою, другою статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої та частини третьої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України (частини перша-третя статті 62 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів Позивача здійснює Мєшнік Костянтин Ігорович на підставі довіреності від 08.01.2024 № 22-ЮД1.
Положеннями частин другої та четвертої статті 64 ЦПК України передбачено, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви, оформленої належним чином.
Відповідно до частини першої статті 248 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку довіреності, скасування довіреності особою, яка її видала, відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю (пункти 1, 2, 3 частини 1 цієї статті).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів подання Позивачем чи його представником заяв щодо припинення представництва або обмеження повноважень представника.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина друга статті 255 ЦПК України).
Так, 19.11.2025 представник Позивача подав до суду першої інстанції заяву, у якій просив суд закрити провадження у справі за позовом АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг “Monobank» від 21.06.2021 у загальному розмірі 14 602,29 грн, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Враховуючи те, що представник Позивача Мєшнік К.І. має достатній обсяг повноважень для звернення із заявою про відмову від позову, будь-яких підстав не приймати відмову від позову не встановлено, Суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаної заяви.
Окремо Суд вказує, що згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
При цьому Суд враховує, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, згідно з частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (далі також - Закон № 3674-VІ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VІ за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 01.01.2025 дорівнював 3 028,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» від 09.10.2025 № 44193183599 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що є мінімальним фіксованим розміром судового збору.
При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VІ сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (частина третя статті 7 Закону № 3674-VІ).
Суд зазначає, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Пунктом 5 розділу I Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого Мін'юстом України 25.09.2013 за № 1650/24182, закріплено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету визначено, що суди є органами, що контролюють справляння надходжень бюджету за кодами бюджетної класифікації 22030100 “Судовий збір».
Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що сплачений судовий збір має бути частково компенсовано Відповідачем на користь Позивача, а саме - 1 514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.), а частково - повернутий з державного бюджету у такому ж розмірі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 49, 142, 255, 259-261, 263, 279 ЦПК України, Суд -
1. Заяву представника Позивача Мєшніка Костянтина Ігоровича від 19.11.2025 № б/н про закриття провадження у справі - задовольнити у повному обсязі.
2. Закрити провадження у цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг “Monobank» 21.06.2021 у загальному розмірі 14 602,29 грн.
Роз'яснити, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку із прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “УНІВЕРСАЛ БАНК» (вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352) 1 514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) у рахунок відшкодування 50 (п'ятдесяти) відсотків сплаченого судового збору.
4. Повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ “УНІВЕРСАЛ БАНК» (вул. Оленівська, буд. 23, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 21133352) 1 514,00 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви, відповідно до платіжної інструкції від 09.10.2025 №44193183599.
Повернення сплаченої суми судового збору необхідно здійснити в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Згідно з вимогами статті 261 ЦПК України ця ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Є.М. Сороколіт