Ухвала від 07.11.2025 по справі 991/5528/21

Справа № 991/5528/21

Провадження №11-кп/991/27/25

Головуючий суддя І інстанція: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 20.03.2024 у кримінальному провадженні № 52020000000000147 від 26.02.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бровари Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 20.03.2024 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 9 років з позбавленням права обіймати посади у ІНФОРМАЦІЯ_2 та правоохоронних органах строком 3 роки з конфіскацією всього належного на праві власності майна. Позбавлено ОСОБА_6 спеціального звання «старший лейтенант юстиції».

До набрання вироком законної сили змінено запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 , у виді застави на процесуальні обов'язки.

Також указаним вироком стягнуто з ОСОБА_6 : на користь ОСОБА_11 майнову шкоду у сумі 3 130 704 гривні; судові витрати у зв'язку з проведенням судової почеркознавчої експертизи в сумі 2402 грн 68 коп. - в дохід держави; судові витрати у зв'язку з проведенням судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів в сумі 4942 грн 37 коп. віднесені на рахунок ОСОБА_6 . Вирішено питання щодо долі речових доказів.

Судом визнано доведеним обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за наступних обставин.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2016 р. № 137-ОС ОСОБА_6 призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління СБУ в Одеській області, на якого посадовою інструкцією покладено обов'язки з проведення розслідування кримінальних проваджень про злочини, віднесені законом до компетенції органів досудового розслідування СБУ та самостійне прийняття рішень про проведення слідчих дій, за винятком рішень, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора.

ОСОБА_6 визначено старшим групи слідчих у кримінальному провадженні № 22017160000000235 від 19.12.2017, в якому ним 28.09.2018 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, громадянину США ОСОБА_11 .

28.09.2018 за клопотанням слідчого ОСОБА_6 , погодженим із прокурором, слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_4 застосовано до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ухвалою слідчого судді від 23.11.2018 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_11 до 19.01.2019.

Також, за клопотанням слідчого ОСОБА_6 , погодженим із прокурором, 16.10.2018 слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_4 ухвалено рішення про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_11 , відкритих в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та на майно ОСОБА_11 , у тому числі на паспорт громадянина США № НОМЕР_18 від 05.08.2011.

Приблизно восени 2018 року ОСОБА_6 під час виконання службових обов'язків стало відомо про наявність у підозрюваного ОСОБА_11 грошових коштів на рахунку. У ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням службового становища.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 22017160000000235 в жовтні-листопаді 2018 року, перебуваючи в службовому кабінеті в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 , будучи обізнаним з умовами утримання ОСОБА_11 в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », висловив йому прохання про необхідність передачі неправомірної вигоди в сумі 60 000 доларів США, за що ОСОБА_6 , з використанням наданих службових повноважень слідчого, у випадку подання в інтересах ОСОБА_11 клопотання про зміну запобіжного заходу, не надаватиме прокурору та суду документів, які б обґрунтовували необхідність подальшого тримання ОСОБА_11 під вартою, а також забезпечить незастосування такого запобіжного заходу в подальшому та здійснюватиме розслідування кримінального провадження у такий спосіб, що дасть змогу уникнути ОСОБА_11 покарання у вигляді позбавлення волі. Також, у випадку надання вказаної суми коштів, ОСОБА_6 забезпечить зняття арешту з банківських рахунків ОСОБА_11 та повернення паспорту громадянина США шляхом проведення необхідних слідчих та процесуальних дій та надання до суду необхідних документів.

Під час спілкування з ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , розуміючи, що сприяння слідчого надасть йому можливість скористатись правом на зміну запобіжного заходу на більш м'який, а також розблокувати доступ до коштів, які знаходились на арештованих рахунках в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », надав згоду на прохання слідчого про передачу грошових коштів у якості неправомірної вигоди. При цьому ОСОБА_11 повідомив слідчого ОСОБА_6 про те, що готівкові кошти в нього відсутні, але наявні грошові кошти на банківському рахунку в банківській установі США (CityBank), проте цей банківський рахунок заблоковано, а для його розблокування шляхом віддаленого банкінгу потрібен час та використання комп'ютерної техніки, а також засобів телефонного зв'язку, використання яких заборонено режимом попереднього ув'язнення.

Після цього у період часу з 13.11.2018 по 10.12.2018 ОСОБА_6 склав 7 запитів до ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на вивезення підозрюваного ОСОБА_11 до свого службового кабінету, розташованого в ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_2 , з метою здійснення останнім розблокування свого банківського рахунку та перерахування коштів у якості неправомірної вигоди.

ОСОБА_11 був конвойований з ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » до службового кабінету слідчого ОСОБА_6 , де перебував в наступні дати та час:

- 13.11.2018;

- 21.11.2018 в період часу з 10 год. 23 хв. до 16 год. 27 хв.;

- 22.11.2018 в період часу з 09 год. 50 хв. до 12 год. 10 хв.;

- 23.11.2018;

- 04.12.2018 в період часу з 10 год. 13 хв. до 15 год. 45 хв.;

- 07.12.2018 в період часу з 10 год. 56 хв. до 17 год. 36 хв.;

- 10.12.2018 в період часу з 10 год. 55 хв. до 15 год. 45 хв.

Проте, за фактом перебування ОСОБА_11 у слідчого ОСОБА_6 у вказані дати, останнім складено лише один документ про проведення слідчої дії - протокол допиту підозрюваного від 07.12.2018, у якому лише зазначено, що ОСОБА_11 підтверджує раніше надані показання.

При цьому на час проведення цієї слідчої дії, складання та підписання вказаного протоколу, зазначений у ньому перекладач ОСОБА_12 не перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6.

Слідчий ОСОБА_6 діючи з корисливим мотивом, продовжуючи свої злочинні дії у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6, надавав ОСОБА_11 ноутбук та термінал мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_1 та персональним IMEI, для використання при розблокуванні його банківського рахунку. При цьому номер вказаного телефону, не відомий ОСОБА_11 , ОСОБА_6 повідомив підозрюваному, написавши власноруч на папері для інформування оператора банку.

ОСОБА_11 з використанням отриманих від слідчого ОСОБА_6 технічних засобів здійснював розблокування свого банківського рахунку, відкритого у фінансовій установі США - « ІНФОРМАЦІЯ_8 » ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), у тому числі шляхом телефонних з'єднань з представниками вказаної банківської установи, в наступні дати та час (за Київським часом):

- 21.11.2018 в період часу з 14 год. 26 хв. по 16 год. 04 хв.,

- 22.11.2018 в період часу з 10 год. 01 хв. по 10 год. 24 хв.,

- 04.12.2018 в період часу з 10 год. 59 хв. по 15 год. 11 хв., що відповідає часу перебування ОСОБА_11 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після цього ОСОБА_6 , встановивши наявність на банківському рахунку ОСОБА_11 грошових коштів в сумі більш ніж 90 000 доларів США, продовжуючи свої злочинні дії, діючи з корисливих спонукань, висунув ОСОБА_11 прохання передати йому неправомірну вигоду в сумі 80 000 доларів США із висловленням вказаних раніше умов, на що той вимушено погодився.

Виконуючи вказівки ОСОБА_6 , ОСОБА_11 повідомив слідчого про те, що на його банківському рахунку встановлений ліміт з переказів, у зв'язку з чим відсутня можливість перерахувати 80 000 доларів США одним платежем, а необхідно здійснити декілька платежів.

В подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, створюючи всі необхідні умови для одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , оформив службові документи на вивезення останнього з ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » до ІНФОРМАЦІЯ_6 для здійснення підозрюваним декількох грошових переказів на надані йому слідчим реквізити.

07.12.2018 р. в період часу з 10 год. 56 хв. по 17 год. 36 хв ОСОБА_6 , знаходячись у своєму службовому кабінеті, надав ОСОБА_11 ноутбук, термінал мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_1 , та висунув прохання про перерахування належних ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 20 000 доларів США на банківську картку ОСОБА_13 , який є знайомим ОСОБА_6 , з яким останній підтримував зв'язок, та 20 000 доларів США на банківську картку ОСОБА_14 , з яким ОСОБА_6 разом навчався у м. Бровари Київської області та підтримував спілкування. ОСОБА_11 надав згоду та здійснив перерахування грошових коштів у вказаній сумі на зазначені ОСОБА_6 реквізити.

Крім того, 10.12.2018 в період часу з 10 год. 55 хв. по 15 год. 45 хв., ОСОБА_6 , знаходячись у своєму службовому кабінеті, надав ОСОБА_11 ноутбук та термінал мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_1 , висунувши прохання про перерахування належних ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 20 000 доларів США на банківську картку ОСОБА_15 , та 20 000 доларів США на банківську картку ОСОБА_16 , який є знайомим ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_11 надав згоду та здійснив перерахування грошових коштів у вказаній сумі на зазначені ОСОБА_6 реквізити.

Зазначені кошти були зняті вказаними громадянами з рахунків готівкою в період з 12.12.2018 по 13.12.2018.

Наступного дня після остаточного зняття зазначених коштів - 14.12.2018, ОСОБА_6 , робоче місце якого знаходилось у м. Одесі, прибув до м. Бровари Київської області, де забрав у вказаних осіб зазначені кошти у якості неправомірної вигоди.

Після цього 28.12.2018 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання адвоката ОСОБА_11 - захисника ОСОБА_17 та змінено запобіжний захід ОСОБА_11 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

У подальшому, на підтвердження правдивості раніше заявлених під час висування прохання про надання неправомірної вигоди намірів по вчиненню дій на користь ОСОБА_11 , які входять до його повноважень, 05.02.2019 ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, склав протокол огляду відомостей, які надійшли з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », про те, що в ході перегляду банківської інформації про рух коштів по рахунках ОСОБА_11 , даних, які мають відношення до розслідування кримінального провадження, не виявлено. При цьому, згідно відомостей про рух коштів на банківських рахунках, які є додатком до вказаного протоколу огляду, залишок коштів на рахунку ОСОБА_11 № НОМЕР_2 в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » складав 25 523 доларів США, які, у випадку засудження останнього за ч. 3 ст. 305 КК України, у вчиненні якого підозрювався, мали бути предметом конфіскації як обов'язкового покарання.

Вказаний протокол був наданий слідчому судді, на підставі якого ухвалою від 06.03.2019 був скасований арешт із грошових коштів ОСОБА_11 , розміщених на рахунках в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

27.02.2019 слідчим ОСОБА_6 вручено ОСОБА_11 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім цього, 07.03.2019 р. слідчим ОСОБА_6 складено та погоджено з прокурором клопотання про арешт майна та зупинення видаткових операцій по поточним рахункам ОСОБА_11 в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », але на виконання раніше досягнутої домовленості дане клопотання ОСОБА_6 до слідчого судді не спрямував та залишив в матеріалах справи.

Після цього ОСОБА_6 , з використанням службового становища, діючи в інтересах ОСОБА_11 , точної дати та часу досудовим розслідування не встановлено, передав ОСОБА_11 його паспорт громадянина США № НОМЕР_18 від 05.08.2011, який знаходився у матеріалах кримінального провадження та який на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2018 був арештований.

14.03.2019 ОСОБА_11 , використовуючи вказаний паспорт, здійснив операції із зняття готівкових коштів зі свого банківського рахунку, після чого повернув паспорт слідчому ОСОБА_6 .

Таким чином, діючи умисно, послідовно ОСОБА_6 виконав дії, з використанням службового становища, в інтересах ОСОБА_11 .

Згідно з офіційним курсом ІНФОРМАЦІЯ_10 станом на 07.12.2018 грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США становили 1 115 182 грн 76 коп, та станом на 10.12.2018 грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США - 1 112 969 грн 84 коп.

Отже загальна сума неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_6 склала 2 228 152 грн 60 коп, що у п'ятсот і більше разів перевищує розмір перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та є особливо великим розміром.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, яке виявилось у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого йому службового становища.

Зміст вимог апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із вироком Вищого антикорупційного суду від 20.03.2024, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам кримінального провадження, а також неповноту судового розгляду, прохає вирок скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

На підтримку вимог апеляційної скарги щодо допущених порушень вимог кримінального процесуального закону, наводить наступні доводи:

- судом не надано стороні захисту та відсутні в матеріалах справи журнал та відеозапис судових засідань від 13.09.2019 та 21.12.2019, під час яких постановлювались ухвали про призначення підготовчого судового засідання та закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду відповідно;

- суд долучав подані прокурором матеріали до справи без їх дослідження, чим порушив порядок дослідження доказів;

- суд не надав оцінку запереченням обвинуваченого, його вступній промові, судовим дебатам та останньому слову, а також невірно зазначив особисті відомості про його особу, зокрема, про військове звання, кількість вищих освіт та наявності на утриманні лише однієї малолітньої дитини, а не двох;

- суд прийшов до хибного висновку про наявність у нього повноважень, пов'язаних із скасуванням арешту, зміни запобіжних заходів, повернення паспорту тощо.

Спростовуючи висновки суду щодо встановлених фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 зазначає про недоведеність під час судового розгляду:

- факту обізнаності ОСОБА_6 восени 2018 року про наявність у потерпілого грошових коштів, що спростовується протоколом огляду роздруківок по руху коштів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 05.02.2019;

- використання ОСОБА_11 телефону та комп'ютерної техніки, наданої ОСОБА_6 , для розблокування банківського рахунку, що доводилось лише показаннями потерпілого;

- факту доставки ОСОБА_11 до ОСОБА_6 саме з метою здійснення дій, пов'язаних із розблокуванням рахунку та переведенням коштів наближеним до ОСОБА_6 особам, а не з метою проведення слідчих дій з ОСОБА_11 ;

- перебування ОСОБА_11 у зазначені стороною обвинувачення дні саме у приміщенні службового кабінету ОСОБА_6 , що спростовується висновком судової експертизи телекомунікаційних систем № 34963/21-35 від 30.05.2022;

- відсутності 07.12.2018 перекладача ОСОБА_12 у приміщенні СБУ, що спростовується його підписом у протоколі допиту ОСОБА_11 від цієї дати та показаннями самого ОСОБА_12 під час допиту у суді першої інстанції як свідка;

- можливості висловити ОСОБА_6 прохання ОСОБА_11 надати йому неправомірну вимогу через не володіння обвинуваченим англійською мовою;

- дружніх стосунків між ОСОБА_6 та особами, на рахунки яких надійшли кошти;

- перерахування коштів з « ІНФОРМАЦІЯ_9 » не відповідає часу перебування ОСОБА_11 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6.

Встановлені судом фактичні обставини мають підтверджуватись матеріалами НСРД, що проводились у цьому кримінальному провадженні. Втім такі докази прокурором надані не були.

Окремо, оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та викладаючи власну версію подій, обвинувачений зазначає, що:

- клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_11 з поточних рахунків ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 07.03.2019 він не скерував до слідчого судді через те, що від 01.03.2019 у кримінальному провадженні № 22017160000000235 виконувались вимоги ст. 290 КПК, що позбавляло його права на звернення із таким клопотанням;

- він не передавав паспорт громадянина США ОСОБА_11 , а грошові кошти у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » були зняті ОСОБА_11 на підставі посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_3 , що підтвердили співробітники банку ОСОБА_18 та ОСОБА_19 ;

- суд першої інстанції спотворив показання, надані у суді ним, потерпілим ОСОБА_11 , а також свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 ;

- досудове розслідування у цьому кримінальному проваджені було розпочато на підставі заяви ОСОБА_11 , що містила неправдиві відомості;

- відомості про номери рахунків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та IBAN карткового рахунку ОСОБА_15 отримані детективом у позапроцесуальний спосіб, а томуслужбова записка детектива, в якій зазначенні такі дані, є неналежним доказом, як і інші похідні від неї докази, в тому числі ті, що отримані внаслідок тимчасового доступу до вказаних рахунків на підставі ухвали слідчого судді;

- більшість процесуальних доказів здобуті детективом шляхом введення суд в оману через невідповідність дат складання таких документів дійсним датам, відтак такі є недопустимими;

- у п. 4.2.4 та 4.2.6 Вироку суд послався на доказ, наданий детективом, щодо банківської таємниці в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », що суперечить доказу, наявному в матеріалах справи та стосується іншого банку - АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », що призводить до визнання такого доказу недопустимим;

- у протоколі огляду інформації відносно неповторюваних з'єднань абонентських номерів від 18.08.2020 відсутні з'єднання між тими номерами, які мають значення для провадження, однак суд послався на цей протокол як на доказ;

- суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів та не дослідив речовий доказ - аркуш паперу з написом « НОМЕР_4 », а обмежився дослідженням протоколу огляду від 13.01.2021; вважає, що сам речовий доказ здобутий у позапроцесуальний спосіб, без належного оформлення протоколу його вилучення, що свідчать про його недопустимість та усіх похідних доказів від нього, в тому числі висновку почеркознавчої експертизи; крім того сам протокол від 13.01.2021 був складений детективом ОСОБА_24 в рамках іншого кримінального провадження № 52020000000000196 та який долучений до матеріалів кримінального провадження № 52020000000000147 без відповідної постанови прокурора про об'єднання кримінальних проваджень;

- суд залишив без уваги відомості, що містяться у протоколі огляду інформації про з'єднання абонента НОМЕР_1 від 10.02.2021, проігнорувавши той факт, що на цей номер телефону продовжували надходити вхідні дзвінки та смс-повідомленнядо 27.10.2019, тобто після того, як ОСОБА_11 вийшов із СІЗО, що підтверджує належність цього номеру останньому;

- суд у п. 4.2.31 вироку послався як на доказ на документи в копіях, що не є належним та допустимим;

- суд не прийняв до уваги судову експертизу телекомунікаційних систем, проведену за клопотанням сторони захисту, яка спростовує його винуватість.

Окремо обвинувачений ОСОБА_6 перераховує пункти із тексту Вироку, в яких, на його думку, суд першої інстанції послався на неіснуючі пункти цього ж вироку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулась із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, прохає скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 20.03.2024 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст 284 КПК, через відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Захисник зазначає, що кримінальне провадження не містить доказів наявності об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_6 злочину. Зокрема, судом не було встановлено які конкретні дії за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, і за яких обставин вчинив ОСОБА_6 , і як це співвідноситься із його службовим становищем.

Оскаржуваний вирок суду ґрунтується на невірно викладених показаннях свідків та потерпілого, які не відповідають тим показанням, що надавались ними під час досудового розслідування.

До повноважень ОСОБА_25 як слідчого не входило вирішення питання про зміну ОСОБА_11 запобіжного заходу на більш м'який чи скасування арешту майна. Такі рішення приймались слідчими суддями за наслідком розгляду клопотань адвоката ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_11 , які набрали законної сили та не були скасовані в установленому законом порядку.

Окремо захисник звертає увагу на той факт, що вже після того, як за версією досудового розслідування, яку і прийняв суд першої інстанції, ОСОБА_6 начебто отримав неправомірну вигоду, 27.02.2019 повідомив підозрюваного ОСОБА_11 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, чим погіршив правове становище ОСОБА_11 , що було б нелогічним.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційних скарг, наполягав на тому, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Пояснення надав аналогічні змісту апеляційних скарг.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги ОСОБА_6 , які прохала задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 приймав участь у судовому засіданні 18.04.2025, по суті апеляційних скарг пояснень не надавав.

Прокурор САП ОСОБА_9 заперечував проти апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного вироку. У письмових запереченнях прокурорнавів аргументи на спростування вимог апеляційних скарг сторони захисту (т. 17 а.п. 156-163, т. 18 а.п. 88-94).

Прокурор САП ОСОБА_10 приймав участь у судовому засіданні 23.07.2024, проти апеляційних скарг заперечував.

Потерпілий ОСОБА_11 та його представник - адвокат ОСОБА_26 про дати, час та місце апеляційного розгляду повідомлялись належним чином, втім до суду апеляційної інстанції не прибули. В заявах від 15.07.2024, 22.08.2024 та 30.10.2024 адвокат ОСОБА_26 зазначив, що ним та потерпілим ОСОБА_11 вимоги апеляційних скарг не визнаються, заперечення прокурора проти скарг підтримують в повному обсязі, прохають вирок суду від 20.03.2024 залишити без змін, судовий розгляд за апеляційними скаргами проводити за відсутності потерпілого та його представника (т. 18 а.п. 11-14, 109-112, 132-135).

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Рівність сторін є одним з невід'ємних елементів поняття справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Встановлена відсутність рівності сторін може свідчити про порушення, як конституційних, так і конвенційних прав.

Згідно приписів частин 1-3, 6 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

У частинах 1 та 3 ст. 26 КПК зазначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

З наведеного слідує, що предмет та межі судового розгляду, а, відповідно, й предмет та межі судового рішення, ухваленого за результатами розгляду, визначаються тими питаннями, які сторони ставлять перед судом.

Суд, реалізуючи функцію правосуддя (вирішення справи), до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Засада змагальності своєю метою має таку побудову кримінального провадження, за якої функція правосуддя (вирішення справи) відділена від функції сторін (обвинувачення і захисту), які конкурують у правовому полі між собою. Активність суду необхідна для з'ясування обставин кримінального правопорушення, а у кінцевому результаті - для ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення(постанова ОП ККС ВС від 03 квітня 2023 року у справі № 537/984/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/110144480).

Вимоги щодо апеляційного перегляду, встановлені в частинах 1, 2 ст. 404 КПК, дають підстави для висновку про те, що він здійснюється в межах поданої апеляційної скарги, зокрема, тих вимог, які перед судом порушує учасник кримінального провадження.

З огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, прийшла до наступного.

Сторона захисту виказує незгоду із суб'єктивною та об'єктивною стороною інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КПК, позаяк останній як слідчий СБУ не був наділений повноваженнями на здійснення дій в інтересах потерпілого ОСОБА_11 . Всі дії, які ставляться в провину обвинуваченому, були здійснені іншими особами, а саме слідчими суддями за наслідком розгляду клопотання захисника ОСОБА_17 і виходять за межі наданих КПК службових повноважень обвинуваченого. Ті рішення, які були вчинені в інтересах потерпілого, набрали законної сили і не були скасовані в установлену законом порядку. Судом першої інстанції не було встановлено змови між обвинуваченим та слідчими суддями, як і не встановлено здійснення впливу з боку ОСОБА_6 на таких суддів та адвоката ОСОБА_17 . Отже судом не доведено вчинення ОСОБА_6 дій з використанням наданого йому службового становища, а склад злочину, що передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, відсутній.

Ретельно дослідивши наведені аргументи сторони захисту, з метою перевірки доводів сторони захисту щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу злочину, що передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, колегія суддів в порядку ст. 404 КПК повторно дослідила письмові докази, із яких встановила наступне.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2016 № 137-ОС ОСОБА_6 призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділення слідчого відділу Управління СБУ в Одеській області.

Відтак, відповідно до приписів ч. 3 ст. 18 КК України, п. 1 примітки до ст. 364 КК України та п. 2 примітки до ст. 368 КК України, ОСОБА_6 є слідчим, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище.

28.09.2018 ОСОБА_6 у ході розслідування кримінального провадження № 22017160000000235 від 19.12.2017 (т. 7 а.п. 39-40) повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, громадянину США ОСОБА_11 (т. 7 а.п. 39-40).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.09.2018 за клопотанням слідчого в ОВС СВ УСБ України в Одеській області ОСОБА_6 застосовано до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 7 048 000 грн (справа № 522/2997/18, т. 2 а.п. 92-102, т. 7 а.п. 57-62), який ухвалою слідчого судді від 23.11.2018 був продовжений до 19.01.2019 (справа № 522/2997/18, т. 2 а.п. 99-102, т. 7 а.п. 100-104).

Також, за клопотаннями слідчого ОСОБА_6 , погодженим із прокурором, ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2018 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ОСОБА_11 , відкритих в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (справа № 522/2997/18, т. 12 а.п. 62-65), а також на майно ОСОБА_11 (справа № 522/2997/18, т. 12 а.п. 58-61).

Під час виконання ОСОБА_6 службових обов'язків обвинуваченому стало відомо про наявність на банківському рахунку підозрюваного ОСОБА_11 у « ІНФОРМАЦІЯ_9 » (банк США зі штаб-квартирою у Нью-Йорк) грошових коштів, на одержання яких як неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням службового становища виник злочинний умисел.

Так, станом на 28.11.2018 на банківському рахунку було розміщено особисті кошти ОСОБА_11 в розмірі 92 407,07 доларів США (т. 5, а.п. 39-42).

Для досягнення злочинного умислу ОСОБА_6 було вчинено наступні активні дії в умовах перебування ОСОБА_11 в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 22017160000000235 ОСОБА_6 неодноразово здійснював виклики ОСОБА_11 із СІЗО до свого службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_13 в період з 12.10.2018 по 10.12.2018 (т. 8 а.п. 160-168).

За наслідком таких викликів слідчим ОСОБА_6 складено лише один процесуальний документ - протокол допиту від 07.12.2018 підозрюваного ОСОБА_11 , під час якого останній підтримав надані раніше ним показання (т. 8 а.п. 190-192).

При чому, зі змісту протоколу від 07.12.2018 вбачається, що допит ОСОБА_11 відбувався у присутності його захисника ОСОБА_17 та перекладача ОСОБА_12 . Однак, відповідно до Журналу реєстрації відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_6 за період з 30.11.2018 по 29.12.2018 адвокат ОСОБА_17 та перекладач ОСОБА_12 в якості відвідувачів зареєстровані не були (т. 12 а.п. 154-180).

ОСОБА_11 перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_14 у слідчого ОСОБА_6 07.12.2018 (з 10:56 до 17:36) та 10.12.2018 (з 10:55 до 15:45) (т. 8 а.п. 228-229).

07.12.2018 ОСОБА_11 , перебуваючи в робочому кабінеті ОСОБА_6 , за допомогою мобільного терміналу НОМЕР_1 , наданого обвинуваченим, зі свого банківського рахунку, відкритого у « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (США), перерахував грошові кошти по 20 000 доларів США зі свого рахунку № НОМЕР_5 на банківські картки ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , які є знайомими ОСОБА_6 (протокол тимчасового доступу до речей та документів в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 27.05.2020 із додатком, т. 10 а.п. 9-13; протокол огляду від 15.06.2020, т. 8 а.п. 21-24).

10.12.2018 ОСОБА_11 , перебуваючи в робочому кабінеті ОСОБА_6 , за допомогою мобільного терміналу НОМЕР_1 , наданого обвинуваченим, зі свого банківського рахунку, відкритого у « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (США), перерахував 20 000 доларів США зі свого рахунку № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_16 , який є знайомим ОСОБА_6 (протокол тимчасового доступу до речей та документів в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 27.05.2020 із додатком, т. 10 а.п. 9-13; протокол огляду від 15.06.2020, т. 8 а.п. 21-24) та 20 000 доларів США зі свого рахунку № НОМЕР_5 на банківську картку ОСОБА_15 (протокол тимчасового доступу до речей та документів в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » від 14.04.2021, т. 10 а.п. 134-138).

З 12.12.2018 по 13.12.2018 зазначені кошти були зняті ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 з рахунків готівкою (т. 10 а.п. 9-13, 21-24; т. 10 а.п. 134-138).

При чому, карткові рахунки у АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 були відкриті в один день - 21.11.2018 (т. 10 а.п. 9-13; т. 8 а.п. 21-33).

У подальшому, ОСОБА_6 , перебуваючи в оплачуваній відпустці для участі у сесії у ІНФОРМАЦІЯ_15 (довідка - виклик, рапорт ОСОБА_6 від 04.12.2018, т. 13 а.п. 86-87), у період з 10.12.2018 по 22.12.2018 прибув у м. Бровари Київської області, де проживали ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , з метою отримання зазначених коштів у якості неправомірної вигоди у вказаних осіб.

Саме до такого висновку щодо доведеності отримання обвинуваченим ОСОБА_6 від третіх осіб, із якими підтримував дружні стосунки, грошових коштів у сумі 80 000 доларів США, що були ними зняті 12 та 13 грудня 2018 року, тобто напередодні прибуття обвинуваченого до м. Бровари, колегія суддів прийшла за наслідком аналізу відомостей, що містяться в протоколі огляду від 18.08.2020 з'єднань абонентського номеру мобільного зв'язку НОМЕР_4 ( ОСОБА_6 ) з номерами НОМЕР_6 ( ОСОБА_14 ), НОМЕР_7 ( ОСОБА_13 ), НОМЕР_8 ( ОСОБА_16 ) (т. 8 а.п. 37-49).

Так, термінал зв'язку ОСОБА_6 ( НОМЕР_4 ) знаходився в зоні дії базової станції у м. Бровари Київської області та м. Києва разом з терміналом зв'язку ОСОБА_14 ( НОМЕР_6 ):

- 13.12.2018 у період часу 11 год 02 хв, адреса базової станції: АДРЕСА_3 ;

- 17.12.2018 щонайменше у період з 16 год 01 хв до 16 год 47 хв, адреса базової станції: АДРЕСА_3 ;

- 19.12.2018 у період часу 9 год 42 хв, адреса базової станції: АДРЕСА_4 та об 13 год 46 хв, адреса базової станції: м. Київ, ст.м. «Гідропарк».

Термінал зв'язку ОСОБА_6 ( НОМЕР_4 ) знаходився в зоні дії базової станції у м. Бровари Київської області разом з терміналом зв'язку ОСОБА_16 ( НОМЕР_8 ) 14.12.2018 щонайменше у період з 21 год 51 хв до 23 год 55 хв, адреса базової станції: АДРЕСА_5 .

Крім того, термінал зв'язку ОСОБА_6 з'єднувався з абонентським номером ОСОБА_16 в зоні дії базової станції у м. Бровари Київської області 12.12.2018 о 09 год 18 хв та три разиз абонентським номером ОСОБА_14 13.12.2018.

Аналіз наведених телефонних з'єднань та перебування обвинуваченого ОСОБА_6 із третіми особами, які одночасно відкрили банківські рахунки для обслуговування валютних операцій, на які 07 та 10 грудня 2018 року від ОСОБА_11 надійшли грошові кошти у сумі 80 000 доларів США в якості неправомірної вигоди ОСОБА_6 та які були зняті одразу після їх зарахування - 12 та 13 грудня 2018 року, що співпадає із періодом виїзду ОСОБА_6 для участі у сесії до міста Бровари Київської області, переконують колегію суддів, що перелічені активні дії обвинуваченого були спрямовані на отримання неправомірної вигоди у сумі 80 000 доларів США з метою вчинення дій в інтересах потерпілого ОСОБА_11 щодо зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на інший, не пов'язаний із триманням в умовах СІЗО.

Саме такий алгоритм дій цілком узгоджується із злочинною метою обвинуваченого та підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає доведеним поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке виразилось у проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого йому службового становища.

Оспорюючи такі висновки, обвинувачений та його захисник посилаються на відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, відсутності у ОСОБА_6 повноважень, пов'язаних із скасуванням арешту, зміни запобіжних заходів тощо.

Відхиляючи такі доводи сторони захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Якщо службова особа, виконуючи будь-які дії, не використовує можливості, пов'язані з її посадою, то в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 368 КК.

Характерною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, є те, що обвинувачений з метою одержання неправомірної вигоди погрожує вчиненням або невчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто надає таку неправомірну вигоду, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати неправомірну вигоду із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам.

Поняття «з використанням наданої їй влади чи службового становища» з погляду кваліфікації за ст. 368 КК не обмежується лише діями (бездіяльністю) у межах службової компетенції особи і також включає в себе використання нею можливостей, обумовлених займаною посадою (постанова ККС ВС від 21.03.2024 у справі № 570/3355/15, ІНФОРМАЦІЯ_16 ).

За наслідком апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що ОСОБА_6 , працюючи на посаді старшого слідчого в ІНФОРМАЦІЯ_17 , та будучи службовою особою, що здійснює організаційно-розпорядчі функції та займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, з використанням наданих службових повноважень слідчого, виказав прохання ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду за вчинення в інтересах останнього дій, пов'язаних із використанням можливостей, обумовлених посадою: сприяти зміні запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_11 із тримання під вартою на інший, не пов'язаний із утриманням в СІЗО. Зокрема, ОСОБА_6 пообіцяв, що після отримання неправомірної вигоди та подання захисником в інтересах ОСОБА_11 клопотання до слідчого судді про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 не буде надавати до суду документів, які б обґрунтовували необхідність його подальшого утримання під вартою, забезпечить незастосування такого запобіжного заходу у майбутньому.

Для виконання наданих ОСОБА_11 обіцянок ОСОБА_6 використав можливості, пов'язані з його посадою, та отримав неправомірну вигоду в особливо великому розмірі.

Вчинення таких дій ОСОБА_6 підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження доказами, зібраними у встановленому законом порядку, які є послідовними, співпадають між собою у деталях, часі, подіях, не містять іншого трактування такої відповідності із тими дійсними обставинами, встановленими у справі.

Прийняття ж відповідних процесуальних рішень у певному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 слідчими суддями як то обрання запобіжного заходу, продовження його тримання під вартою не спростовують об'єктивну можливість використання ОСОБА_6 свого службового становища з метою отримання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди за вчинення в інтересах потерпілого дій щодо поліпшення умов його перебування під вартою аж до зміни на інший, що не пов'язаний із триманням під вартою. Постановлення 28.12.2018 рішення слідчим суддею ІНФОРМАЦІЯ_4 про зміну ОСОБА_27 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за наслідком поданого захисником- адвокатом ОСОБА_17 відповідає хронології тих подій та періодом вчинення злочинних дій ОСОБА_6 у відношенні ОСОБА_11 .

Стороною обвинувачення не інкримінувалось, відповідно судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалось, питання можливої змови між слідчим ОСОБА_6 із слідчими суддями або вплив обвинуваченого на слідчих суддів, які приймали відповідні судові рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 . Відтак твердження сторони захисту в апеляційних скаргах щодо не доведення судом таких обставин виходять поза межі пред'явленого ОСОБА_6 обвинуваченню та відхиляються колегією суддів.

А тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом надано вірну оцінку діям ОСОБА_6 , які кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України, а доводи сторони захисту в цій частині спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Також важливим є те, що потерплий ОСОБА_11 сприймав обвинуваченого ОСОБА_6 саме як ту особу, яка здатна вирішити питання про які йшла мова, спрямованих на зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на інший, об'єктивно розуміючи, що саме від обвинуваченого залежить доля вирішення цього питання в обмін на неправомірну вигоду.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 зазначає, що одержання ним неправомірної вигоди не доведено, оскільки грошові кошти надійшли на картки сторонніх осіб, а доказів про передачу цих грошей саме йому матеріали провадження не містять. Безпосередньо грошові кошти, які нібито були предметом неправомірної вигоди, у нього вилучені не були. А тому стверджує про відсутність такої об'єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення як одержання неправомірної вигоди.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі твердження непереконливими та зазначає наступне.

Способи одержання неправомірної вигоди можуть бути різними та для кваліфікації злочину, передбаченого ст. 368 КК, значення не мають. Вирізняють два основні способи: простий (полягає у безпосередньому наданні неправомірної вигоди службовій особі, її близьким родичам чи членам сім'ї, передачі її через посередника чи третіх осіб) та завуальований (факт одержання неправомірної вигоди маскується під зовні цілком законну операцію: укладення законної угоди, нарахування й виплата заробітної плати чи премії, оплата послуг, консультації, експертизи тощо).

На переконання колегії суддів факт отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди доведено поза розумним сумнівом з огляду на те, що грошові кошти у сумі 80 000 доларів США вибули з банківського рахунку ОСОБА_11 на рахунки фізичних осіб, на які вказав обвинувачений. Тобто обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено низку послідовних дій з метою маскування одержання грошей шляхом їх переказу 4 платежами по 20 000 доларів США на чотири банківські рахунки, три з яких були відкриті в один день та в одному відділенні банківської установи та у подальшому були зняті власниками таких рахунків 12 та 13 грудня 2018 у готівковій формі. Таким чином переконливим є те, що обвинуваченим були вчинені умисні активні злочинні дії для спрямування ОСОБА_11 суми неправомірної вигоди саме туди, куди вказав обвинувачений ОСОБА_6 . Таким чином невилучення цих грошових коштів безпосередньо у ОСОБА_6 не впливає на кваліфікацію його дій в даному кримінальному провадженні саме за ч. 4 ст. 368 КК України.

Крім іншого, обвинувачений вказує на недоведеність факту його обізнаності про наявність у потерпілого грошових коштівще восени 2018 року. Вважає, що такий висновок суду спростовується протоколом огляду роздруківок по руху коштів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 05.02.2019.

Водночас, суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК, характеризується прямим умислом та корисливою метою. Момент виникнення умислу не має вирішального значення для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

А тому суд першої інстанції за наслідком дослідження наявних документальних доказів, обґрунтовано прийшов до висновку, що під час виконання службових обов'язків ОСОБА_6 стало відомо про наявність у підозрюваного ОСОБА_11 грошових коштів на рахунку восени 2018 року. Протилежне, тобто відсутність на рахунку грошових коштів, нівелювала б доцільність звернення у жовтні 2018 року слідчого ОСОБА_6 до слідчого судді із клопотанням про арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунках ОСОБА_11 в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та зупинення видаткових операцій з ними з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання або застосування спеціальної конфіскації (ухвала слідчого судді від 16.10.2018 у справі № 522/2997/18, т. 12 а.п. 62-65).

Відтак наведений довід апеляційної скарги відхиляється судом апеляційної інстанції.

На підтвердження своєї невинуватості обвинувачений посилається на недоведеність судом першої інстанції використання ОСОБА_11 у приміщенні СБУ телефону НОМЕР_1 та комп'ютерної техніки, ніби наданої ним для розблокування банківського рахунку. Вважає, що такий висновок суд зробив лише на підставі показань потерпілого.

Надаючи відповідь на наведений аргумент, колегія суддів керується наступним.

Як було встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_11 з 28.09.2018 по 28.12.2018 перебував під вартою, що апріорі унеможливлює використання останнім комп'ютерної техніки в умовах СІЗО, тим паче при конвоюванні до приміщення СБУ.

Охорона приміщень ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється згідно зі спеціальними режимами охорони та правилами роботи, які включають заборону на внесення та винесення відвідувачами сторонніх предметів, іздотримання встановлених правил пропускного режиму.

Протоколами оглядів від 12.08.2020 та 26.01.2021 оглянуто веб-сайт фінансової установи США « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за наслідком чого вбачаються наступні номера телефонів підтримки фінансових інструментів інтернет-банкінгу Сіті: НОМЕР_9 , НОМЕР_19, НОМЕР_20, НОМЕР_10 , НОМЕР_11 (т. 8 а.п. 91-101).

Протоколом огляду від 10.02.2021 детективом НАБУ оглянуто інформацію про з'єднання абонента НОМЕР_1 , яким встановлені наступні з'єднання з вказаного телефонного номеру з фінансовою установою США « ІНФОРМАЦІЯ_8 », що відповідає часу перебування ОСОБА_11 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 та у межах дії базової станції, розташованих за адресами: АДРЕСА_6 та м. Одеса, перехрестя вул. Єврейська-Олександрійський, р-н ринку «Книжка»:

-21.11.2018 відбулось 6 з'єднань з номером НОМЕР_12 (телефон підтримки фінансових інструментів банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 »;

-22.11.2018 відбулось 1 з'єднання з номером 1 800 945 02 58 (телефон підтримки фінансових інструментів банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 »;

-04.12.2018 відбулось 2 з'єднання з номером 1 800 374 97 00 (телефон підтримки фінансових інструментів банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») та 3 з'єднання з номером НОМЕР_21 «інформація про банківський рахунок» банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 »;

-07.12.2018 відбулось 1 з'єднання з номером 1 210 677 00 65 «24\7 підтримка будь-коли будь-де» банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 », 2 з'єднання з номером 1 800 374 97 00 (телефон підтримки фінансових інструментів банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 »);4 з'єднання з номером НОМЕР_21 «інформація про банківський рахунок» банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 », 1 з'єднання з номером НОМЕР_10 «онлайн підтримка СітіБізнес, підрозділ спеціалізованих послуг»;

-10.12.2018 відбулось 1 з'єднання з номером 1 210 677 00 65 телефон «24\7 підтримка будь-коли будь-де» банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 », 1 з'єднання з номером 1 888 606 97 16 телефон «онлайн підтримка СітіБізнес, підрозділ спеціалізованих послуг» (т. 8 а.п. 81-86).

Крім того, судом було встановлено, що номер телефону НОМЕР_1 , наданий обвинуваченим для розблокування ОСОБА_11 його банківського рахунку, був записаний ОСОБА_6 на аркуші паперу, який зберігався у ОСОБА_11 та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні (т. 8 а.п. 66-68).

Факт виготовлення рукописного запису «НОМЕР_22» на цьому аркуші саме ОСОБА_6 підтверджено Висновком № СЕ-19/120-21/4423-ПЧ від 29.04.2021 судової почеркознавчої експертизи(т. 8 а.п.74-80). При повторному дослідженні під час апеляційного перегляду цього Висновку обвинувачений підтвердив, що дійсно такий запис виконаний ним за наступних обставин. Під час ознайомлення ОСОБА_11 в порядку ст. 290 КПК з матеріалами кримінального провадження № 22017160000000235 серед інших записів ОСОБА_11 обвинувачений побачив цей номер телефону, який занотував на окремому аркуші з метою подальшої перевірки цього номеру на предмет відношення до обставин кримінального провадження щодо ОСОБА_11 . Але, як з'ясувалось згодом, ОСОБА_11 цей аркуш паперу забрав (судове засідання від 22.07.2025, тайминг 13 год 49 хв - 13 год 54 хв, том 19).

Втім, колегія суддів вважає такі пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 непереконливими, а сукупний аналіз дат та часу мобільних з'єднань, які співпадають із часом та датами перебування ОСОБА_11 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснення вихідних дзвінків з мобільного номеру НОМЕР_13 до міжнародної банківської установи « ІНФОРМАЦІЯ_9 », внаслідок чого відбулось розблокування банківських рахунків та перерахування ОСОБА_11 грошових коштів на рахунки знайомих ОСОБА_6 - ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 07 та 10 грудня 2018 року, переконують колегію суддів в існуванні єдиної версії подій та вчинення ОСОБА_6 ланцюгу активних дій для отримання неправомірної вигоди, для чого обвинувачений надав потерпілому комп'ютерну техніку та мобільний телефон.

Показання ж потерпілого ОСОБА_11 щодо того, що слідчий ОСОБА_6 надав йому мобільний телефон та комп'ютерну техніку узгоджуються із іншими доказами, які вказують на спосіб вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Твердження обвинуваченого про неможливість вчинення ним інкримінованих дій внаслідок не володіння англійською мовою, що унеможливлювало б спілкування із ОСОБА_11 , який є громадянином США, спростовується матеріалами кримінального провадження. Так, при заповненні документів для служби в правоохоронних органах, зокрема в автобіографії та анкеті, ОСОБА_6 власноруч зазначено про володіння англійською мовою на рівні, достатньому для вільного спілкування та роботи з літературою, а також про відвідування ним курсів англійської мови (т. 5 а.п. 180-184).

Інформація ІНФОРМАЦІЯ_6 про доставку ОСОБА_11 зі слідчого ізолятора м. Одеси до слідчого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 про перебування ОСОБА_11 у приміщенні 21.11.2018 в період часу з 10 год 23 хв до 16 год 27 хв; 22.11.2018 в період часу з 09 год 50 хв до 12 год 10 хв; 23.11.2018, 04.12.2018 в період часу з 10 год 13 хв до 15 год 45 хв; 07.12.2018 в період часу з 10 год 56 хв до 17 год 36 хв; 10.12.2018 в період часу з 10 год 55 хв до 15 год 45 хв, у повній мірі співпадає із датами та часом здійснення вихідних дзвінків з мобільного терміналу НОМЕР_1 до міжнародної банківської установи « ІНФОРМАЦІЯ_9 », перерахуванням грошових коштів у сумі 80 000 доларів США на рахунки пов'язаних із ОСОБА_6 осіб. При цьому за весь цей час слідчим ОСОБА_6 здійснено лише 1 слідчу дію - допит підозрюваного ОСОБА_11 07.12.2018, яка тривала з 11 год 45 до 13 год 10 хв, в той час як ОСОБА_11 перебував в приміщенні СБУ до 17 год. 36 хв (т. 9 а.п. 170-171, т. 8 а.п. 190-192).

Щодо не підтвердження свідками сторони захисту, які були допитані судом першої інстанції, факту передачі ОСОБА_25 ОСОБА_11 мобільного телефон та ноутбуку, за допомогою яких потерпілий міг здійснити грошові перекази на рахунки третіх осіб, колегія суддів не сприймає такі посилання апелянта як переконливі.

Так, під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту були допитані свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , частина яких є співробітниками конвойної служби та підтвердили те, що завжди оглядали заарештованих на предмет наявності у останніх будь-яких заборонених предметів, в тому числі ОСОБА_11 . Такі показання свідків сторони захисту спростовують факт того, що ОСОБА_11 міг привезти з собою до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 мобільний телефон та ноутбук, але не спростовують версію сторони обвинувачення, що така техніка могла бути надана потерпілому поза візуальним контролем співробітників підрозділу. Інші ж свідки, які були на той час колегами ОСОБА_25 , посилались на заборону використання будь-якої сторонньої техніки у приміщенні СБУ та зазначали, що не бачили у ОСОБА_6 власного ноутбуку. Але такі свідки категорично і не вказували, що вони були присутні під час перебування потерпілого з обвинуваченим у службовому приміщенні в дати та час, зазначені в обвинувальному акті та оскаржуваному вироку, і що саме в ці дати та час потерпілий не користувався мобільним телефоном та ноутбуком.

А тому колегія суддів сприймає показання цих свідків як загальні та такі, що не спростовують версію сторони обвинувачення.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сукупність та послідовність вище перелічених подій виключає будь-яке інше логічне пояснення, крім того, що усі вище перелічені активні дії обвинуваченого мали на меті отримання ним неправомірної вигоди у розмірі 80 000 доларів США від громадянина США, який перебував на території України в уразливому стані під вартою в слідчому ізоляторі без засобів зв'язку та розблокував свій банківський рахунок в міжнародній банківській установі, здійснив переказ грошових коштів на рахунки фізичних осіб, із якими обвинувачений ОСОБА_6 підтримував дружні стосунки.

Посилаючись на неповноту судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_6 стверджує, що ним як слідчим у кримінальному провадженні № 221716000000235 щодо ОСОБА_11 за період з 13 листопада по 10 грудня 2018 року було проведено більше ніж одну процесуальну дію, для яких арештованого ОСОБА_11 було вивезено із СІЗО, що обумовлює присутність останнього в приміщенні СБУ.

З метою перевірки наведених доводів апеляційної скарги колегією суддів досліджені фотокопії матеріалів кримінального провадження № 221716000000235, що містяться на DVD-диску (т. 7 а.п. 134) та зроблено наступні висновки.

Обвинувачений стверджує, що перевезення ОСОБА_11 13.11.2018 із СІЗО було обумовлено його доставкою до КУ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » для проведення судово-психіатричної експертизи, що власне і підтверджується викликом слідчого ОСОБА_6 від 09.11.2018 та сприймається колегією суддів як переконливий довід (т. 3 а.п. 27). Водночас, із висновку експертів № 459, на який посилається ОСОБА_6 , не вбачається, що датою освідування ОСОБА_11 було саме 13.11. 2018 (том 4 матеріалів КП № 221716000000235, файли з 20210512_120937 по 20210512_121020.jpg). Позаяк факт вивозу ОСОБА_11 із приміщенні СІЗО 13.11.2018 не нівелює можливість реалізації злочинного умислу пізніше, що встановлено вироком суду. Отже такий довід сторони захисту не сприймається колегію суддів як переконливий.

21.11.2018 перебування ОСОБА_11 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 обвинувачений пояснює необхідністю вручення останньому клопотання про продовження строку тримання під вартою. Водночас, як було встановлено колегією суддів, ОСОБА_11 перебував в приміщенні СБУ з 10:23 до 16:27 год. Копію клопотання ОСОБА_11 отримав о 13:20 год у присутності перекладача ОСОБА_12 (том 1 матеріалів КП № 221716000000235, файли з 20210512_103229 по 20210512_103412.jpg), що не спростовує можливість здійснити ОСОБА_11 із мобільного терміналу, наданого обвинуваченим, 6 з'єднань з номером НОМЕР_12 (телефон підтримки фінансових інструментів банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») у період часу з 14:36 год по 16:04 год в цей же день. На окрему увагу заслуговує те, що в журналі реєстрації відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_6 за період з 30.11.2018 по 29.12.2018 в якості відвідувачів ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 не зареєстровані (т. 12 а.п. 154-180).

04.12.2018 ОСОБА_11 перебував у приміщенні СБУ з 10:13 по 15:45 з метою ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, що, на думку апелянта, залишено поза увагою суду першої інстанції.

Дійсно, у томі 4 матеріалів КП № 221716000000235 міститься клопотання адвоката ОСОБА_17 про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження із відповідними відмітками про його виконання у період з 10:30 год по 12:30 хв, проставленими ОСОБА_11 , ОСОБА_17 та ОСОБА_12 (на зворотному аркуші) (файли з 20210512_103229 по 20210512_103412.jpg). Втім такий доказ не спростовує можливість здійснити в цей же день ОСОБА_11 із мобільного терміналу, наданого обвинуваченим, 5 з'єднань з номером НОМЕР_9 (телефон підтримки фінансових інструментів банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») та 3 з'єднання з номером НОМЕР_21 «інформація про банківський рахунок» банку « ІНФОРМАЦІЯ_8 » у період часу з 11 год 10 хв по 12 год 12 хв. При цьому ж факт присутності захисника ОСОБА_17 та перекладача ОСОБА_12 в цей день під час проведення такої слідчої дії журналом реєстрації відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_6 не підтверджений.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що Висновком експерта телекомунікаційних систем та засобів № 34963/21-35 від 30.05.2022, проведеної за ініціативою сторони захисту, спростовуються висновки суду про відсутність перекладача ОСОБА_12 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 під час допиту ОСОБА_11 .

Так, у наведеному висновку експерт надавав відповіді на питання щодо перебування терміналу зв'язку з абонентським номером НОМЕР_4 ( ОСОБА_6 ) у період з 01.07.2018 по 31.03.2019 в зоні дії базових станцій за адресами, розташованими у м. Києві, Київській та Одеській області, а також щодо перебування за однією адресою абонентських номерів, що належали ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 . При цьому предметом дослідження не було встановлення в зоні дії яких базових станцій перебували термінали зв'язку, якими користувались захисник ОСОБА_17 та перекладач ОСОБА_12 (т. 13 а.п. 163-180).

Отже, з точки зору спростування версії сторони обвинувачення про неперебування у відповідні дати та час захисника ОСОБА_17 та перекладача ОСОБА_12 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 вказаний висновок експерта, залученого стороною захисту, є неналежним доказом.

Відтак, за наслідком аналізу матеріалів кримінального провадження № 221716000000235 колегією суддів підтверджено версію сторони обвинувачення та висновки суду першої інстанції в частині перебування потерпілого ОСОБА_11 в приміщенні СБУ та можливості здійснення ним телефонних дзвінків у міжнародну банківську установу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » за допомогою мобільного телефона та ноутбука, наданих йому обвинуваченим, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 в цій частині відхиляються як непереконливі.

Крім того, в апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що в оскаржуваному вироку суд першої інстанції безпідставно відхилив вищевказаний Висновок судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів від 30.05.2022 № 34963/21-35, проведеної за ініціативою сторони захисту.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та виходить із того, що висновки експерта не містять категоричних відповідей на поставлені перед експертом питання і не спростовують факт одночасного знаходження в певний час в одному і тому місці за певною адресою абонентських номерів ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_39 , ОСОБА_20 в зоні дій базових станцій мобільного зв'язку у м. Київ, м. Одеса, м. Бровари. Крім того, як вбачається із самого висновку, експерт зазначив про неможливість підтвердити або спростувати ті обставини, про встановлення яких ставилось питання стороною захисту при ініціюванні проведення судової експертизи (т. 13 а.п.163-180).

Відтак згаданий висновок експерта не впливає на висновки суду першої інстанції та не спростовує встановлені в ході судового розгляду обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги щодо недоведеності наявності відносин між ОСОБА_6 та особами, на рахунки яких надійшла неправомірна вигода, з огляду на наступне.

Так, свідок ОСОБА_20 під час допиту в суді першої інстанції зазначив, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 є його кумами, з ОСОБА_16 він навчався разом в школі, а з ОСОБА_6 навчався на першому курсі коледжу (судове засідання від 23.06.2023, таймінг технічного запису судового засідання 10:39-10:40).

Допитаний судом свідок ОСОБА_16 повідомив, що з ОСОБА_20 знайомий з першого класу школи, з ОСОБА_6 познайомився через ОСОБА_20 ще в студентські роки, з ОСОБА_15 знайомий з 2012 року, з ОСОБА_13 товаришує зі школи, із ОСОБА_14 - зі студентських років. ОСОБА_6 тривалий час підтримує дружні стосунки з ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (судове засідання від 04.05.2023, таймінг технічного запису судового засідання 15:30, 15:36-15:39).

Свідок ОСОБА_13 в суді підтвердив, що ОСОБА_20 його кум, з яким товаришують з дитинства. Також з дитинства він підтримує дружні стосунки із ОСОБА_6 та ОСОБА_16 . В свою чергу ОСОБА_20 та ОСОБА_6 також товаришують. З ОСОБА_15 свідок не знайомий (судове засідання від 04.05.2023, таймінг технічного запису судового засідання 15:49, 15:55-15:57).

Наведені свідки у судовому засіданні надавали показання, будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка та відмову свідка від давання показань, перебували під присягою свідка, були допитані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, тому підстав вважати, що такі особи надавали завідомо неправдиві показання в частині обставин знайомства з обвинуваченим та стосунків, що існували між обвинуваченим та свідками немає. Таким чином, стороною захисту не спростовано версію обвинувачення та висновки суду першої інстанції в частині механізму реалізації обвинуваченим ОСОБА_6 свого умислу, спрямованого на отримання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди в розмірі 80 000 доларів США, шляхом їх перерахування потерпілим зі свого рахунку у банківський установі на карткові рахунки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

При цьому, як неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх рішеннях, положеннями КПК України не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні.

В даному випадку показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 викладені лаконічно та змістовно, з достатньою повнотою, сутнісною складовою тих показань, що мають значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження за приписами ст. 91 КПК України, що спростовує твердження обвинуваченого та його захисника щодо їх неповноти та спотворення.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про недоведеність факту перерахування коштів на рахунки третіх осіб саме під час перебування ОСОБА_11 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , з огляду на часову різницю між містом Санта-Марія (Каліфорнія) та містом Київ, колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається із матеріалів провадження, вихідні дзвінки ОСОБА_11 до міжнародної банківської установи « ІНФОРМАЦІЯ_9 » були здійснені об 11 год 28 хв, 12 год 06 хв, 12 год 07 хв, 12 год 11 хв, 12 год 39 хв, та 15 год 10 хв за київським часом 07.12.2018 (т. 8 а.п. 86).

Здійснення електронних переказів на рахунки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 здійснені міжнародною банківською установою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » о 10 год 16 хв за місцевим часом 07.12.2018 (матеріали міжнародної правової допомоги, т. 11 а.п. 111).

Грошові кошти по 20 000 доларів США від платника « ІНФОРМАЦІЯ_19 » на рахунок ОСОБА_14 та ОСОБА_13 надійшли о 17 год 31 хв та 17 год 36 хв за київським часом 07.12.2018 відповідно (т. 8 а.п. 22-23).

Згодом, вихідні дзвінки ОСОБА_11 до міжнародної банківської установи « ІНФОРМАЦІЯ_9 » були здійснені об 11 год 27 хв, 11 год 47 хв та 15 год 01 хв за київським часом 10.12.2018 (т. 8 а.п. 86).

Здійснення електронних переказів на рахунки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 здійснені міжнародною банківською установою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » о 08 год 28 хв за місцевим часом 10.12.2018 (матеріали міжнародної правової допомоги, т. 11 а.п. 111).

Грошові кошти по 20 000 доларів США від платника « ІНФОРМАЦІЯ_19 » на рахунок ОСОБА_15 та ОСОБА_16 надійшли о 15 год 54 хв та 16 год 05 хв за київським часом 10.12.2018 відповідно (т. 8 а.п. 24, т. 10 а.п. 138).

Отже, хронологія здійснення операцій «дзвінок до банку - здійснення електронного переказу - надходження коштів» відповідає встановленим судом першої інстанції обставинам кримінального провадження та виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що вказані обставини свідчать про реалізацію обвинуваченим ОСОБА_6 свого умислу на вчинення інкримінованого злочину.

Посилання сторони захисту на різницю між часовим поясом у якому розташоване м. Санта-Марія (Каліфорнія, США) та місцевим часом в Україні, що на думку сторони захисту спростовує взаємозв'язок між телефонними з'єднаннями та здійсненням міжнародного банківського переказу, не спростовує висновків суду в цій частині, оскільки обвинувачений в своїй апеляційній скарзі зазначає на неврахування судом першої інстанції даної обставини, однак не зазначає на підставі яких відомостей можливо дійти висновків про невідповідність саме такої хронології подій фактичним обставинам здійснення банківських переказів міжнародною банківською установою « ІНФОРМАЦІЯ_9 » з рахунку потерпілого ОСОБА_11 на користь ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Обвинувачений ОСОБА_6 також стверджує про отримання низки процесуальних доказів у цьому кримінальному провадженні у позапроцесуальний спосіб. Зокрема зазначає, що відомості про номери рахунків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та IBAN карткового рахунку ОСОБА_15 отримані детективом у позапроцесуальний спосіб, відтак службова записка детектива, в якій зазначенні такі дані, є неналежним доказом, як і інші похідні від неї докази. Речовий доказ у вигляді аркушу паперу з написом « НОМЕР_4 » також здобутий у позапроцесуальний спосіб, без належного оформлення протоколу його вилучення, що свідчить про його недопустимість та усіх похідних доказів від нього, в тому числі висновку почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів розглянула такі доводи, дослідила матеріали кримінального провадження у цій частині та прийшла до наступних висновків.

Зі змісту службової записки детектива НАБУ від 14.04.2020 вбачається, що 27.03.2020 детективом отримано ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до відомостей про осіб, на ім'я яких було відкрито картки. 09.04.2020 за результатами виконання зазначеної ухвали слідчого судді АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » надав лист, що вказані в ухвалі суду банківські картки не обслуговуються. Внаслідок проведених оперативних заходів детективом були встановлені номери банківських карток та номер поточного рахунку, відкритого КБ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », про що було складено службову записку (т. 5 а.п. 100-101). Після чого 24.04.2020 детективом ініційоване повторне звернення до слідчого судді ВАКС із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів у ПАТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2020 отримано інформацію щодо банківських рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 (т. 10, арк.9-13).

Як вбачається із матеріалів провадження, номери банківських карток ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та номер рахунку ОСОБА_15 були зазначені у роздруківці « ІНФОРМАЦІЯ_9 » про здійснення банківських операцій на користь цих осіб, що була додана ОСОБА_11 до заяви про злочин. Серед інформації, що міститься у вказаній роздруківці, зазначені номера карток без останньої цифри: НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 ; НОМЕР_16 . Номер банківського рахунку ОСОБА_15 зазначений в повному обсязі: 26205805883345 (т. 5 а.п. 17-30).

Із клопотанням про надання тимчасового доступу до інформації, що перебувала в розпорядженні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », детектив звернувся щодо банківського рахунку ОСОБА_15 № НОМЕР_17 , яка була отримана 14.04.2021 і зафіксована у відповідному протоколі (протокол тимчасового доступу т. 10 а.п. 134-250е).

Щодо отримання відомостей про рух коштів за картковими рахунками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , відкритих у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », орган досудового розслідування, встановивши повні реквізити карток, звернувся за дозволом слідчого судді на отримання тимчасового доступу до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Оскільки інформацію про номери банківських карток та платіжних реквізитів було надано потерпілим, будь-якого втручання в отримання інформації, що становить банківську таємницю, не відбулось, а подальше отримання інформації щодо руху коштів по них, відомості про переказ, зняття коштів, документів, які стали підставою для відкриття рахунків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , відбулось на підставі дозволу слідчого судді (т. 10 а.п. 9-13).

На переконання колегії суддів, втручання у охоронювані законом права та свободи обвинуваченого ОСОБА_6 в наслідок передачі потерпілим ОСОБА_11 інформації про номери карток третіх осіб не відбулося, як і не відбулось втручання до інформації, що становить банківську таємницю щодо самого обвинуваченого. Тим більше, апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить вказівок на те, яким чином спосіб отримання інформації про номери рахунків, які йому не належать, істотно порушує його права і основоположні свободи, що могло б вплинути на допустимість отриманих доказів.

Відхиляючи як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про недопустимість доказу - аркушу паперу з написом « НОМЕР_4 », що був наданий органу досудового розслідування для долучення до матеріалів кримінального провадження потерпілим ОСОБА_11 , апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, а також шляхом витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, положеннями КПК передбачена можливість добровільного надання потерпілим у кримінальному провадженні стороні обвинувачення наявних у нього доказів,. При цьому ні законодавець, ні усталена судова практика не вказують, що такий спосіб отримання доказів є позапроцесуальним.

За наведених умов надання стороні обвинувачення доказів, відсутні підстави та умови до звернення з клопотанням до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.

Такий підхід, зокрема відповідає позиції, викладеній у постанові ККС ВС від 31.03.2021 у справі № 333/1539/16, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96071606.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Оцінюючи доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах судового провадження журналу та відеозапису судових засідань ВАКС, які відбулись 13.09.2019 та 21.12.2019, на які посилався суд у оскаржуваному вироку, колегія суддів зазначає наступне.

12.08.2021 до ІНФОРМАЦІЯ_20 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52020000000000147 за обвинуваченням ОСОБА_6 .

Ухвалою від 13.08.2021 було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 (т. 1 а.п. 36).

У подальшому, ухвалою від 13.09.2021 було призначено судовий розгляд кримінального провадження № 52020000000000147 за обвинуваченням ОСОБА_6 у судовому засіданні 22.09.2021. Хід судового засідання відображений у журналі судового засідання (т. 1 а.п. 83-87,) та зафіксований на відповідному носії, який міститься у т. 1 матеріалів кримінальної справи.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що КПК не передбачено вирішення питання призначення підготовчого судового засідання у судовому засіданні з викликом учасників та здійсненням технічної фіксації такої процесуальної дії, що цілком обумовлює відсутність журналу судового засідання та технічного запису судового засідання від 13.09.2021.

Щодо доводів апелянта та зазначення у розділі 1 оскаржуваного Вироку судом першої інстанції ухвал від 13.09.2019 та 21.12.2019, про що вказує апелянт, суд розцінює наведене як технічні описки в зазначенні року постановлення ухвал, які не впливають на його законність.

Аналогічним чином колегія суддів розцінює посилання у п.п. 4.2.4 та 4.2.6 Вироку на банківську установу АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », в той час як тимчасовий доступ був наданий до банківської таємниці в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

Так, із виписки з банківського рахунку ОСОБА_11 у фінансовій установі США « ІНФОРМАЦІЯ_8 » вбачається, окрім іншого, що ОСОБА_11 07.12.2018 було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_15 № НОМЕР_17 20 000 доларів США (т. 5 а.п. 40-41). Водночас, відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 14.04.2021, рахунок № НОМЕР_17 відкритий на ім'я ОСОБА_15 у АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (т. 10 а.п. 134-145). Відтак зазначення у п.п. 4.2.4 та 4.2.6 оскаржуваного вироку назви банківської установи ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » замість АТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » є технічною помилкою, допущеною під час складання тексту вироку.

З приводу посилання суду першої інстанції на неіснуючі пункти вироку, колегія суддів оцінює такі доводи апеляційної скарги наступним чином.

Перелік доказів на підтвердження встановлених судом обставин викладено судом у Розділі 4 оскаржуваного вироку із відповідною нумерацією на підрозділи 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5. Водночас, у Розділі 7 «Висновки суду» суд, посилаючись на докази, що покладені в основу обвинувального вироку та описані у Розділі 4, помилково допустив описки у нумерації та позначив їх як 3.1, 3.2 тощо.

Опискою вважається зроблена судом механічна помилка, яка допущена під час його письмово вербального викладу, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання (постанова ККС ВС від 27.08.2025 у справі № 761/9697/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/129853830).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставним твердження обвинуваченого, що за наслідком допущених технічних помилок у тесті Вироку суд апеляційної інстанції має визнати сукупність доказів у такому проваджені недопустимими, а судове провадження в цілому несправедливим.

Посилання обвинуваченого на неповне, на його думку, дослідження під час судового розгляду документальних доказів, а також ненадання прокурором матеріалів НСРД, які були проведені у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів також відхиляє, зазначаючи про наступне.

Як вбачається із ходу розгляду провадження судом першої інстанції, під час дослідження документів головуючим оголошувалась назва кожного документу і його зміст в обсязі, що стосувався висунутого обвинувачення в частині, що має значення. При цьому сторони не були обмежені у висловленні своїх зауважень та пояснень щодо досліджуваних документів під час дослідження, та наданні власної оцінки кожному доказу, їх сукупності - під час судових дебатів.

Статтею 358 КПК України регламентовано, що долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні.

Про порядок та спосіб дослідження доказів неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема, зауважував, що документи оголошує суд або сторона судового провадження, яка їх подає. Проте, якщо учасниками кримінального провадження документи не оголошуються, а лише долучаються, то суд повинен їх оголосити з метою ознайомлення всіх учасників кримінального провадження з їх змістом та надання їм можливості подати свої зауваження (постанова ККС від 13.03.2024 у справі № 953/3558/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/117757857).

Оскільки стороною захисту під час судового розгляду не виказувалась незгода із порядком та обсягом дослідження доказів, не вимагалось оголошення повного змісту документу, а при їх дослідженні як сторона обвинувачення, так і сторона захисту звертали увагу суду на ті обставини, які, на думку сторін, мали значення для кримінального провадження, а тому застосована судом процедура повністю відповідає визначеній у ст. 23 КПК України засаді безпосередності дослідження доказів.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає істотних порушень порядку дослідження документів судом першої інстанції.

Щодо ненадання прокурором матеріалів НСРД, то в даному випадку колегія суддів керується принципом змагальності у кримінальному провадженні, сутність якої полягає у виконанні сторонами кримінального провадження дій, спрямованих на реалізацію наданих їм прав щодо участі у доказуванні та відстоювання своєї процесуальної позиції. Дискреційні повноваження прокурора при наданні доказів відповідно до КПК полягають у суб'єктивному рішенні прокурора щодо їх подання, дослідженні та використанні, що відбувається в межах закону та відповідає його функції із підтримання обвинувачення.

Обвинувачений посилається на сам лише факт проведення негласних слідчих (розшукових) дій у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000147, про що свідчить доручення прокурора від 05.07.2021 в порядку ст. 253 КПК (т. 12 а.п. 102), проте не зазначає, як результати таких НСРД спростовують ті обставини, які встановив суд першої інстанції на підставі сукупності інших доказів.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в цій частині, прокурор зазначив, що такі матеріали не містили доказів безпосереднього отримання неправомірної вигоди ОСОБА_6 та інших відомостей, які мали значення для даного кримінального провадження. А відтак, оскільки не відповідали критеріям належності, до матеріалів судової справи стороною обвинувачення не долучались.

За приписами ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження й підлягають доказуванню.

Водночас, з огляду на класифікацію докази можуть бути первинними та похідними (за джерелом формування), прямими та непрямими (відповідно до предмета доказування), обвинувальними та виправдувальними (щодо доведення обвинувачення). Прямий доказ - такий, що прямо й безпосередньо вказує на факти і обставини, які підлягають доказуванню; коли знання про факти і обставини ґрунтуються на повідомленні осіб, які безпосередньо спостерігали факт у дійсності. Непрямі докази обґрунтовують обставини, які підлягають доказуванню не прямо, а опосередковано, через проміжні факти, шляхом послідовних висновків та аналізу подій.

Оскільки сукупність непрямих доказів та встановлених на їх підставі обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, ніж те, яке викладено в оскаржуваному вироку, не долучення прокурором матеріалів НСРД, які не містять відомостей, що підлягали встановленню під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні, не впливає на обґрунтованість висновків суду та законність оскаржуваного вироку.

Отже, в цій частині доводи апеляційної скарги обвинуваченого також не знайшли свого підтвердження.

Аргументи обвинуваченого та його захисника щодо обставин зняття, передачі потерпілим ОСОБА_11 ОСОБА_6 17 000 доларів США, знятих з його банківського рахунку у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », суд апеляційної інстанції не оцінює з точки зору частини обвинувачення щодо одержання цієї суми грошових коштів, оскільки такі обставини ОСОБА_6 стороною обвинувачення не інкримінувались, про що зазначено у п. 7.1 Вироку. Зазначені обставини наведені в обвинувальному акті та вироку лише для відображення виконання ОСОБА_6 досягнутих з ОСОБА_11 восени 2018 року домовленостей щодо сприяння останньому зміни запобіжного заходу в обмін на неправомірну вигоду. При цьому, як неодноразово зазначав Верховних Суд, відповідальність за одержання неправомірної вигоди, як і за вчинення інших альтернативних діянь, визначених у диспозиції ст. 368 КК, настає незалежно від факту вчинення або невчинення певних дій одержувачем неправомірної вигоди в інтересах іншої особи (осіб) (постанова ІНФОРМАЦІЯ_21 від 12.08.2025 у справі № 941/1790/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/129497027).

Щодо неповного дослідження судом першої інстанції обставин, що характеризують особу обвинуваченого, неврахування яких, на думку апелянта, вплинуло на суворість призначеного покарання, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, обвинувачений ОСОБА_6 у 2010 році закінчив ІНФОРМАЦІЯ_22 і отримав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» (т. 13 а.п. 21), у 2020 році закінчив ІНФОРМАЦІЯ_15 , здобувши кваліфікацію магістра за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» (т. 13 а.п. 24), є майором юстиції (т. 13 а.п. 26) та має на утриманні двох малолітніх дітей 2021 та 2023 року народження (т. 4 а.п. 45, т. 15 а.п. 239).

Водночас, в оскаржуваному вироку судом неправильно наведені відомості щодо наявності у обвинуваченого спеціального звання - «старший лейтенант юстиції» та про наявність на його утриманні лише однієї дитини - 2021 року народження.

В той же час, загальні засади призначення покарання визначені у статті 65 КК України мають суворо додержуватись судами при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вирішуючи поставлене перед судом апеляційної інстанції питання щодо невідповідності призначеного ОСОБА_25 покарання через неврахування усіх відомостей щодо його особи, суд дійшов висновку, що ті обставини, на які посилається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі не спростовують висновків суду в частині обґрунтованості призначення обвинуваченому покарання у виді 9 років позбавлення волі, оскільки судом першої інстанції в цілому були враховані та оцінені обставини, які суттєво впливають на міру покарання, зокрема обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого, та обставини, що характеризують його особу.

Так, суд першої інстанції прийняв до уваги те, що ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкий умисний корупційний злочин, будучи представником правоохоронного органу із використанням службового становища, врахував наявність вищої юридичної освіти, позитивну характеристику за місцем проживання, сімейний стан, наявність постійного місця роботи, відсутність судимостей, а також обставину, яка пом'якшує покарання - наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 статусу учасника бойових дій. За сукупністю наведеного ВАКС призначив покарання у виді 9 років позбавлення волі, тобто в межах санкції ч. 4 ст. 368 КК України. Із таким видом та строком покарання погоджується і суд апеляційної інстанції.

Зазначення судом першої інстанції спеціального звання обвинуваченого як то «старший лейтенант юстиції», що суперечить матеріалам провадження, позаяк ОСОБА_6 є майором юстиції (т. 13 а.п. 26), колегією суддів розцінюється як описка, яка може бути виправлена в порядку ст. 379 КПК шляхом звернення до суду учасника судового провадження або за власною ініціативою суду, який її допустив. Питання виправлення допущеної у судовому рішенні описки учасники апеляційного провадження перед судом апеляційної інстанції не ініціювали. Крім того, виправлення апеляційним судом за власної ініціативою описки, допущеної іншим судом, суперечитиме принципу інстанційності.

Інші доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 не свідчать про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду або невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що було б наслідком скасування вироку суду. А тому, колегія суддів, у світлі обставин конкретної справи, керуючись усталеною практикою ЄСПЛ, вважає за недоцільне надавати детальні відповіді на кожний на них.

Висновки суду.

Статтею 370 КК України встановлені вимоги до судового рішення, яке повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до приписів п.2 ч.3 ст.374 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин. а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймались такі рішення.

Пунктом 1 ч.1 ст.407 КПК України передбачене повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги залишити вирок без змін.

Колегія суддів вважає, що вирок Вищого антикорупційного суду від 20.03.2024 відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального закону. Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні. В той же час, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження під час перевірки їх колегією суддів.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, вирок Вищого антикорупційного суду від 20.03.2024 - без змін.

З метою забезпечення виконання вироку, що набрав законної сили, ОСОБА_6 взяти під варту в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4