Номер провадження 22-ц/821/1514/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/4783/23 Категорія: 3020090000 Піньковський Р.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
18 листопада 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник ОСОБА_1 - адвокат Патрікєєва Інна Вікторівна;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Байс Агро»;
представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс Агро» - адвокат Стратілатов Костянтин Геннадійович;
особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Байс Агро»;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,
08.09.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Патрікєєва І.В. звернулася до суду з позовом до ТОВ «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія» було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:02:000:0310 площею 4,9780 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту ЧР № 15-27-877 виданого 26.04.2001 року.
Вказує, що у відповідності до умов договору, орендна плата вноситься у строки з 31 серпня по 30 грудня поточного року, в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації, що становить 3762,78 грн. Також умовами договору визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, нараховується пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
З 2011 року по серпень 2023 року, а відповідно за весь період дії договору, враховуючи 2020, 2021, 2022 роки, орендну плату орендодавець не отримувала, їй не надавалось ніяких послуг в рахунок орендної плати, а відповідно відповідач, як орендар, не виконує умов договору, чим систематично порушує права позивача.
Вказує, що відповідач не виконав обов'язки визначені ст. 24 Закону України «Про оренду землі», а така умова є істотною, у зв'язку з цим вважає, що земельна ділянка підлягає поверненню.
Зазначає, що згідно норм чинного земельного законодавства, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Вказує, що несплата орендної плати за останні три роки, а саме за період 2022, 2021 та 2020 рік, за умовами договору оренди становить 11288,34 грн. Інфляційні витрати в розмірі 1565,82 грн. та 3% річних в розмірі 339,60 грн., що підтверджує розрахунком вказаних сум.
Просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 01.08.2011, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» на земельну ділянку площею 4,9780 га, кадастровий номер 7124385500:02:000:0310, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР 15-27-877.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро», як правонаступника Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» на користь ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 11288,34 грн., інфляційні витрати в розмірі 1565,82 грн. та 3% річних в розмірі 339,60 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки від 01.08.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія» на земельну ділянку площею 4,9780 га, кадастровий номер 7124385500:02:000:0310, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР 15-27-877.
Стягнуто з ТОВ «Байс-Агро» на користь ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 11288,34 грн., інфляційні витрати в розмірі 1565,82 грн. та 3% річних в розмірі 339,60 грн.
Стягнуто з ТОВ «Байс-Агро» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та доведеності позивачем обставин неналежного виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі, а саме систематичної несплати орендної плати.
Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Байс Агро» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, без всебічного, повного та об'єктивного розгляду судом всіх обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення.
Вказує, що позивач не надала суду копію договору який просить розірвати та не ставить питання щодо його витребування у відповідача. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що їй не відомі умови договору, порядок та строки його виконання, посилаючись при цьому на загальні принципи виконання договорів оренди земельної ділянки.
Вважає, що на підтвердження позовних вимог, позивачем не надано жодного належного доказу.
Встановивши, що ОСОБА_1 не мала у своєму розпорядженні договору оренди землі, і враховуючи, що відповідач не надав оригінал договору, суд дійшов хибного висновку про те, що сторона відповідача не спростувала доводи позивача про несплату орендної плати, згідно договору оренди землі, а також не надала належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач не спростував жодним чином доводів позивача, не зважаючи на той факт, що основним і єдиним доказом позивача у даній справі є лише його суб'єктивне твердження про те, що відповідач у порушення п.п. 9,10,11 укладеного правочину повно та своєчасно до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та протягом розгляду даної справи добросовісно не виплатив узгоджений договірний розмір орендної плати за вказані три роки у розмірі 11 288,34 грн. і без врахування індексації, інфляційні витрати становлять 1565,82 грн. та 3% річних - 339,60 грн.
Посилається на норму ст. 81 ЦПК України згідно якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вказує, що ТОВ «Байс-Агро» повністю виконало свої зобов'язання за договором оренди землі від 01 серпня 2011 року, дотримувалося умов договору оренди, не порушувало строків виплати орендної плати, орендна плата нараховувалася і виплачувалася відповідачем у розмірі, передбаченому договором оренди.
Вважає, що позивач та його представник не довели істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, що він розраховував при укладенні договору оренди землі.
31 липня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника позивача - адвоката Патрікєєвої І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити в силі.
У відзиві зазначається, що сторона позивача апеляційну скаргу не визнає та вважає її такою, що в процесуальний спосіб та через зловживання правом на апеляційне оскарження направлена на затягування строків набрання судового рішення законної сили та намірами уникнути виконання судового рішення.
Вказує, що в ході розгляду справи представником відповідача лише у відзиві було зазначено про те, що вони позбавлені можливості подати документи, які стосуються виплати орендної плати, у зв'язку з перебуванням відповідальної особи у відпустці, але жодним доказом ні один із цих фактів представником відповідача не підтверджено. У вказаному відзиві представник відповідача вказував про те, що вони заперечують проти задоволення позову, у зв'язку з тим, що судом вже розглядалася справа з цими ж учасниками справи та з цим же предметом позову, однак не спростовує посилання позивача про невиплату орендної плати.
Оскільки умовами договору не передбачено інше ніж у п. 9, внесення орендної плати, в тому числі і можливість її внесення авансовим платежем, а відповідачем не надано жодного належного доказу щодо сплати орендної плати позивачу, вважає, що суд правомірно зробив висновок, що у вказаному випадку позивачем доведено обставини неналежного виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР 15-27-877 на підставі рішення виконавчого комітету Оксанинської сільської ради № 6 від 09.01.2001 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,9780 га, розташовану на території Оксанинської сільської ради Уманського району, з цільовим призначенням для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва (а.с.21).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 12.10.2022 за № НВ-0001081202022, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:02:000:0310, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Оксанинською сільською радою 26.04.2001 року ЧР 15-27-877. Розмір земельної ділянки 4,9780 га.
З зазначеного витягу також вбачається, що вказана земельна ділянка передана в оренду ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агропосівна компанія», датою реєстрації такого права є 15.05.2017 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 21.08.2023 року за № 343592591, власником земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:02:000:0310, площею 4,978 га, яка зареєстрована 01.06.2012 року, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Оксанинської сільської ради Уманського району, Черкаської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЧР № 15-27-877, виданого 26.04.2001 року Оксанинською сільською радою, є ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано 15.05.2017 року, номер 20445264.
Крім того, 15.05.2017 за № 20445380 державним реєстратором Уманської районної державної адміністрації Саморухою В.О., зареєстровано договір оренди земельної ділянки, б/н, виданий 01.08.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Комерційно-виробничої фірми «Байс»; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 35227156 від 17.05.2017. Строк дії оренди до 31.07.2060, з правом пролонгації. Орендар: Дочірнє підприємство «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія», орендодавець ОСОБА_1 (а.с.25-26).
У відповідності до вищевказаного договору оренди земельної ділянки, п. 9, визначено, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3762 грн. 78 коп., а п. 11 договору оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься у строк з 31 серпня по 31 грудня поточного року (а.с.18).
Пунктом 12 договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (а.с.18).
Згідно пунктів 35 та 36 договору оренди землі дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки або примусового її відчуження, ліквідації юридичної особи - орендаря, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та на підставі рішення суду (а.с. 19-20).
Договір оренди земельної ділянки б/н від 01.08.2011 року підписаний ОСОБА_1 та директором Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» комерційно-виробничої фірми «Байс» ОСОБА_2 . На договорі наявна відмітка про його реєстрацію (а.с.20).
ОСОБА_1 звертаючись в суд з даним позовом, позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує умови договору оренди землі, а саме систематично не сплачує орендну плату.
На підтвердження позовних вимог позивачка надала державний акт на право приватної власності на землю, договорі оренди землі від 01.08.2011 року, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, з якого вбачається, що земельна ділянка позивачки перебуває в оренді ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія», Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно якого орендарем є ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія», орендодавець - ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком орендної плати, наведеним позивачем в позовній заяві, загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати по договору оренди становить 11 288 грн. 34 коп., інфляційні втрати в розмірі 1565 грн. 82 коп., 3% річних в розмірі 339 грн. 60 коп.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частинах першій та другій статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Отже, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Вказані правові висновки відображено у постанові Верховного Суду від 31.07.2020 року у справі № 479/1073/18-ц.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Згідно правового висновку, зазначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17, у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Як зазначалося вище, згідно п. 11 договору оренди землі сторонами встановлено, що орендна плата вноситься з 31 серпня по 31 грудня поточного року.
Таким чином, сторони справи у орендних правовідносинах між собою встановили саме щорічний порядок сплати орендної плати, який змін на час подачі позову не зазнав - додаткових угод з даного питання до договору оренди землі укладено не було.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами сплати орендної плати є зокрема платіжні документи (квитанції, виписки з банку), що підтверджують надходження коштів, а також акт прийому-передачі, де сторони засвідчують факт оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з поданого відзиву до суду відповідачем, останнім зазначено про те, що він позбавлений можливості подати документи, які стосуються виплати орендної плати, у зв'язку з перебуванням відповідальної особи у відпустці, але жодним доказом зазначені обставини представником відповідача в ході розгляду справи підтверджено не було.
Оскільки умовами договору не передбачено інше, ніж у п. 9 договору, внесення орендної плати орендарем в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, в тому числі і можливість її внесення в натуральній формі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку позивачем доведено обставини неналежного виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що взяті на себе зобов'язання за договором оренди землі відповідачем не виконано, та систематична несплата ним орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою є підставою для розірвання вказаного договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі підлягають задоволенню.
Щодо законності рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах, що передбачено ст. 22 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зазначено, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що між сторонами у даній справі виник спір з приводу стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у 2020, 2021, 2022 роках. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Підставою для щорічного нарахування та сплати орендної плати відповідачем за користування земельною ділянкою позивача, в тому числі і сплати сторонами орендної плати наперед, у рахунок інших майбутніх періодів, є і повинні бути діючий договір оренди землі, згідно умов якого, а саме п. 9 щодо розміру орендної плати, п. 11 - щодо строків сплати та п. 14 щодо порядку та розміру нарахування пені у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
Разом із цим, у пункті 10 договору оренди землі сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Сторони в укладеному та діючому договорі не обумовили порядку перегляду один раз на рік розміру орендної плати у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, додаткових угод із цього приводу не укладали, а також не визначили порядок та умови здійснення повної чи часткової виплати орендної плати у рахунок наступних періодів використання земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
З договору оренди землі вбачається, що сторони не пов'язували автоматичну зміну розміру орендної плати (остання встановлена сторонами у договорі у фіксованому грошовому еквіваленті для її щорічної сплати орендарем орендодавцю) в залежність від збільшення індексів інфляції, відповідні зміни до договору сторонами не вносилися. Разом із цим, сторони в укладеному договорі досягли домовленостей про обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексації.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зазначено, що «як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці».
З урахуванням встановлених обставин та зі змісту укладеного договору оренди землі між сторонами спору, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач у порушення пунктів 9,10,11 укладеного правочину повно та своєчасно до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року та 31 грудня 2022 року не виплатив узгоджений договірний розмір орендної плати за вказані три роки у розмірі 11 288,34 грн., інфляційні втрати за вказаний період становлять 1565,82 грн. та 3% річних - 339,60 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені позивачем розрахунки орендної плати із урахуванням індексації у межах заявлених позовних вимог є правильними та їх заявлений розмір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в якості ефективного договірного способу захисту порушеного права на своєчасне та повне отримання орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою, оскільки доказів у підтвердження зворотного відповідач суду не надав.
Вищенаведені висновки суду узгоджуються із подібними за своїм змістом правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 426/6529/20, від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ТОВ «Байс-Агро» повністю виконувало свої зобов'язання за договором оренди землі від 01.08.2011 року, дотримувалося умов договору оренди землі, не порушувало строків виплати орендної плати, орендна плата нараховувалася і виплачувалася відповідачем у розмірі передбаченим договором оренди не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки відповідачем у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів (платіжні документи (квитанції, виписки з банку), що підтверджують надходження коштів ОСОБА_1 , чи акт прийому-передачі, де сторони засвідчують факт оплати) на заперечення позовних вимог, які б підтверджували належне виконання відповідачем умов договору оренди землі.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи нічим не підтверджено та не наведено підстав визначених у ст. 376 ЦПК України, які б давали підстави скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При розгляді даної справи суд правильно встановив фактичні обставини справи, відповідні їм правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 21 листопада 2025 року.
Судді