Провадження № 11-сс/821/534/25 Справа № 695/3953/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі прокурора (відеоконференція) підозрюваного (відеоконференція) захисника (відеоконференція) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мар'янівка, Чорнобаївського району Черкаської області, освіта повна загальна середня, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч. ч. 2, 3 ст. 301, ч. ч 1, 4 ст. 301-1 КК України,
Слідчий ВР ЗСПЖЗО СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням, погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Золотоніської окружної прокуратури проводиться досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні № 12025250370000993 від 02.09.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ч.ч. 2, 3 ст. 301, ч.ч. 1, 4 ст. 301-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано стосовно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 02 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного від слідства та суду, враховуючи дані про його особистість, підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважав за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги, захисник вказує, що слідчий суддя не перевірив всіх вказаних обставин, зокрема, щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, слідчим суддею не було надано оцінки сторони захисту проте, що ті докази, які були долучені органом досудового розслідування, не містять доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Зокрема за матеріалами клопотання зґвалтування відбулось 16 червня 2025 року, а відомості до ЄРДР були внесені лише 02 вересня 2025 року, тобто через два з половиною місяці.
Також адвокат вказує, що органом досудового розслідування, в порушення вказаних вимог, не зазначено в чому саме полягають ризики, зазначені в клопотанні та такі посилання не підтверджені жодними доказами. Слідчий у своєму клопотанні лише обмежився перелічуванням законодавчих підстав зазначених у ст. 177 та 178 КПК України, що не є достатньою підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника, думку прокурора, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, дослідивши надані матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250370000993 від 02.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, чч. 2, 3 ст. 301, чч. 1, 4 ст. 301-1 КК України.
04 листопада 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів обґрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом прийняття заяви від 02.09.2025; протоколом допиту законного представника потерпілої від 02.09.2025; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 від 02.09.2025; протоколом огляду місця події від 02.09.2025 на відкритій ділянці місцевості поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом огляду предмету від 17.09.2025; висновком експерта №СЕ-19/124-25/14129-КТ від 25.09.2025; протоколом огляду предмета від 18.09.2025; висновком експерта № СЕ-19/124-25/14128-МЗ від 10.10.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 03.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.09.2025; протоколом огляду місця події за координатами 49,7054722; 32,2022222 від 12.09.2025; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.10.2025; висновком експерта №651 від 28.10.2025; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_13 від 09.10.2025; протоколом пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 10.10.2025; протоколом огляду телефону від 02.09.2025; висновком експерта № СЕ-19/124-25/15852-КТ від 31.10.2025.
Щодо доводів захисника з приводу необґрунтованості підозри, слід зазначити наступне.
Надаючи оцінку обґрунтованості підозри, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Як видно з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальні правопорушення, в яких він підозрюється.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об'єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено. Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, обґрунтовується зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочинів, один з яких є особливо тяжким, у разі визнання його винуватим, дані про особу ОСОБА_7 , а саме раніше не судимого, не працевлаштований, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що залишаючись на свободі ОСОБА_7 матиме змогу переховуватись від органів досудового розслідування або суду,
Також, суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_7 , та даних про особу підозрюваного, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, зокрема, те, що він є особою, без визначеного роду занять, не одружений, неповнолітній чи малолітніх дітей на утриманні не має, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від органів досудового розслідування або суду.
При цьому, зазначений ризик об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Також існує ризик незаконного впливу на свідків, потерпілу у цьому кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_7 вручено клопотання про обрання запобіжного заходу та в додатках до клопотання наявні протоколи допитів свідків, де зазначено повні анкетні відомості із зазначенням адрес проживання учасників, контактних номерів телефонів, тощо, підозрюваний може вжити заходів щодо впливу на свідків, шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду провадження, дійшов висновку, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи захисника щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів відхиляє, адже вказаний запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти вказаним вище ризикам.
Посилання сторони захисту на те, що в підозрюваного є постійне місце проживання, проживає з матір'ю та сестрою, яка є інвалідом 1 групи, не є тим стримуючим фактором, який зможе запобігти ризику втечі, переховування, незаконного впливу на свідків потерпілу, знищити або спотворити будь-яку з речей.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не виявлено, тому колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: