20 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 705/2357/25
Провадження № 22-ц/821/1878/25
категорія : 304090300
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
представник позивача: адвокат Омельченко Євген Володимирович,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Душина О.В. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення складено 15 серпня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
23 квітня 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.04.2024 ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір АBH0CT155101713425512249, за умовами якого АТ «А-Банк» зобов'язалося надати йому кредит у розмірі 75 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов'язався протягом 60 місяців повернути кредит зі сплатою відсотків, комісії.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку із чим має заборгованість у загальному розмірі 106 142,04 грн, яка складається: 73 861,19 грн -заборгованість по тілу кредиту; 30 307,21 грн - проценти за користування кредитом, 0.00 грн - комісія та 1 973, 64 грн - пеня.
Зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Враховуючи наведене, банк просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 106 142, 04 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2025 року позов - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за Кредитним договором № ABH0CT155101713425512249 від 18.04.2024 у розмірі 104 168,40 грн, яка складається з наступного: 73 861,19 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 30 307,21 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАТ «Акцент-Банк» понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 377,34 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено укладення відповідачем з банком кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 75 000,00 грн, проте, враховуючи невиконання відповідачем належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 73861,19 грн. та нарахованими відсотками в розмірі 30307,21 грн. підлягають задоволенню
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо пені, суд першої інстанції виходив із того, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені у розмірі 0,07% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки, проте, згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальники у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
10 вересня 2025 року представник АТ «Акцент-Банк»- адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення суду постановленим із порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2025 року в частині відмови у стягненні пені та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно застосовано закон, оскільки до даних правовідносин необхідно застосовувати спеціальне законодавство, а саме Закон України «Про споживче кредитування», у відповідності до змісту норм якого, неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року (оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024, а з 24 січня 2024 року вже заборона була відсутня).
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
У вказаному формулярі анкети-заяви заповнена інформація про персональні та контактні дані відповідача ОСОБА_1 , а також зазначено, зокрема про підтвердження ОСОБА_1 , що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між ним та АТ «А-БАНК» становлять Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), умови якого ОСОБА_1 зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Крім того, в заяві про погодження використання удосконаленого електронного підпису ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 0311ccdc51f98ffdd127d67bdf888c0229a863a1fd0ba72929e381996e21c3a27f, що буде використовуватися ОСОБА_1 для вчинення правочинів та платіжних операцій. Останній визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
18 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 підписав шляхом накладення ним удосконаленого електронного підпису Заяву про надання послуг «Швидка готівка» АBH0CT155101713425512249.
У вказаній заяві ОСОБА_1 просив надати йому в АТ «А-Банк» кредит за послугою «Швидка готівка» на умовах, зазначених нижче: 1. Вид кредиту - послуга «Швидка готівка»; 2. Тип кредиту - кредит строковий; 3. Мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуги; 4. Сума кредиту - 75 000,00 грн; 5. Строк кредиту - 60 місяців з 18.04.2014 по 17.04.2029 включно; 6. Процентна ставка (фіксована) - 75% на рік. 9. Платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5169155124355619; 10. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 292733,73 грн.; 11. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 ; 12. У випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому, пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Крім того, 18 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 підписав шляхом накладення ним удосконаленого електронного підпису Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».
Згідно меморіального ордеру TR.35840528.31081.65455 від 18.04.2024, АТ «А-Банк» видав ОСОБА_1 кредит у сумі 75 000,00 грн згідно договору АBH0CT155101713425512249 від 18.04.2024
З виписки по кредиту за договором АBH0CT155101713425512249 від 18.04.2024 вбачається, що за період з 18.04.2024 по 22.04.2025, відповідач ОСОБА_1 , після отримання кредитних коштів у сумі 75 000 ,00 грн, належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 105 990,18 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором АBH0CT155101713425512249 від 18.04.2024, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 23 квітня 2025 року, що складений представником АТ «А-Банк», у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за вказаним договором у загальній сумі 106 142,04 грн, що складається з: 73 861,19 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 30 307,21 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 1 973, 64 грн - пеня.
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволення позову про стягнення пені, тому апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону в оскаржуваній частині судове рішення суду першої інстанції відповідає.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Встановивши, що між сторонами укладено кредитний договір АBH0CT155101713425512249 від 18.04.2024, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 75 000,00 на рахунок, зазначений позичальником в заяві, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 75 % на рік строком 60 місяців, а позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі у термін по 17.04.2029, однак не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором АBH0CT155101713425512249 від 18.04.2024, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідачем не спростована, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 73 861,19 грн та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 30 307,21 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що за положеннями п. 18 розділу Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України, не підлягає до стягнення пеня, яка нарахована у період дії в Україні воєнного стану.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент Банк» оскаржує рішення суду в частині стягнення пені.
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статті 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Згідно п. 12 кредитного договору АBH0CT155101713425512249 від 18.04.2024 сторонами погоджено, що у випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому, пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Згідно наданого банком розрахунку, пеня становить 1 973,64 грн.
Водночас, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені у розмірі 0,07% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
Доводи апеляційної скарги, що норма ЦК України в даному питанні не є спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому не підлягає застосуванню, оскільки спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування» відхиляються колегією суддів по наступних підставах.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж, такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки заявлена до стягнення у судовому порядку пеня в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2025 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков