19 листопада 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/7606/25
Провадження № 22-ц/821/1863/25
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Пилипенко Ростислав Борисович
відповідач: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
треті особи: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України
розглянувши в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 серпня 2025 року (постановлену під головуванням судді Казидуб О.Г. в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, які не заявляють вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця ,-
18 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, які не заявляють вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить встановити факт смерті її чоловіка - ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, поблизу населеного пункту Берхівка, Бахмутського району, Донецької області.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
В апеляційній скарзі від 06 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Р.Б., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, просить ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 серпня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що без прийняття судового рішення у даній справі, яким має бути встановлено юридичний факт смерті військовослужбовця, неможливим є проведення державної реєстрації відповідачем вказаного факту в установленому законодавством порядку.
Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 вже зверталася із аналогічними вимогами в порядку окремого провадження до Соснівського районного суду м. Черкаси про оголошення її чоловіка - безвісти зниклого ОСОБА_2 померлим (загиблим) під час виконання бойового завдання. Разом з цим. ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.04.2025 р. у справі №712/15277/24 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про оголошення її чоловіка ОСОБА_2 померлим. При цьому, в обґрунтування прийнятої судової ухвали від 16.04.2025 р. зазначено, що вказаний спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.
Таким чином, після залишення місцевим судом заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_2 без розгляду, відмова іншого суду у вирішенні даної цивільної справи в порядку позовного провадження, суперечить приписам статті 55 Конституції України, яка гарантує право на судовий захист кожній особі в Україні.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Р.Б. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас, пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому, слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі беззаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Як на фактичні підстави звернення до суду, позивачка посилалась на те, що її чоловік ОСОБА_2 (військовослужбовець) загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, поблизу населеного пункту Берхівка Бахмутського району Донецької області.
Після звернення щодо проведення державної реєстрації факту смерті безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 , позивачка отримала лист Черкаського міського відділу ДРАЦС від 25.06.2025 р. №1361/32.17-04-05, з якого вбачається відмова у встановленні (реєстрації актового запису) в позасудовому порядку факту смерті та видачі відповідного свідоцтва.
Як на правові підстави звернення до суду із позовом, ОСОБА_1 посилається на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Натомість, на підтвердження вимог позову надано суду копію сповіщення сім'ї від ІНФОРМАЦІЯ_2 за №111 від 16.08.2023 р.про те, що її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 12.08.2024 року рахується зниклим безвісти за особливих обставин, копію Акту службового розслідування обставин зникнення безвісти ОСОБА_2 та інших військовослужбовців А4395 від 15.08.2023 року, пояснення свідка ОСОБА_3 .
На переконання судової колегії та за вірними висновками суду першої інстанції , вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення настання смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.
З огляду на це, підстав для задоволення позову про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає.
Водночас, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Є необгрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка вже зверталась до суду із заявою про оголошення особи померлою, яку було залишено без розгляду, оскільки Соснівський районний суд м. Черкаси у справі №712/15277/24, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, вбачав наявність спору про право та роз'яснив, що вказаний спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.
Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права, передбаченого ст.3 ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх невизнаних чи оспорюваних прав в позовному провадженні з залученням до справи тих осіб, на права та обов'язки яких може вплинути вирішення спору.
Натомість у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту смерті військовослужбовця в порядку ст. 315 ЦПК України, а не з позовом про оголошення особи померлою згідно ст. 46 ЦК України, як про те було вказано в ухвалі Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.04.2025 р. у справі №712/15277/24.
У контексті наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не допущено порушень ст. 55 Конституції України яка регламентує доступ громадян до правосуддя, положень статті 6 Конвенції захисту прав людини («право на справедливий суд») та ст. 2 ЦПК України.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у відкритті провадження у даній справі, та роз'яснив позивачці її право на звернення до суду із позовом про оголошення особи померлою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду, ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому є необгрунтованими.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21 серпня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, які не заявляють вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав та на умовах, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков
/повний текст постанови суду виготовлено 20 листопада 2025 року/