20 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 562/2804/25
Провадження № 22-ц/4815/1439/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Боймиструка С.В.,
суддів: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокат Маланчук Ірини Віталіївни на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя,
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маланчук Ірина Віталіївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2025 рокуПозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя надіслано до Новобаварського районного суду м.Харкова (61052, м.Харків, вул.Полтавський Шлях, 45 ) за підсудністю.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Маланчук Ірина Віталіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач у справі, ОСОБА_2 , є внутрішньо переміщеною особою (ВПО). Місце проживання відповідача визначено за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про взяття на облік ВПО від 10.06.2025 р.. Відповідач мав і має статус ВПО на час звернення позивача до суду.
Згідно з роз'ясненням Верховного Суду від 02.09.2022 р., особа-переселенець, маючи відповідну довідку про взяття на облік, може звертатися з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Верховний Суд у постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 зазначив, що довідка про взяття на облік ВПО засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
На час винесення оскаржуваної ухвали в матеріалах справи була відсутня інформація про те, що відповідач втратив статус ВПО або що довідка про взяття на облік від 10.06.2025 р. була відкликана.
Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала ґрунтувалася на даних Єдиного державного демографічного реєстру (про реєстрацію відповідача у м. Харків) та на повідомленні про відсутність його реєстрації/зняття з реєстрації у Здолбунівській міській раді.
Суд першої інстанції фактично надав оцінку обставинам, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, ще до відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті, що є порушенням принципу змагальності сторін.
На даний час відсутнє рішення суду, прийняте на основі повного і всебічного дослідження обставин та доказів, яким встановлено, що відповідач проживає поза межами м. Здолбунів.
Вважає, що надсилання справи до суду в іншому регіоні створює значні перешкоди для позивачки в реалізації її процесуальних прав.
Позивачка бажає брати участь у розгляді справи, висловлювати суду власну позицію та забезпечити явку свідків, що неможливо під час розгляду справи Новобаварським районним судом м. Харкова.
Поїздки до м. Харків для участі у судовому засіданні можуть бути марними, вкрай дороговартісними та небезпечними.
Посилається на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд. Європейський суд з прав людини наголошував, що це право має бути ефективним, дотримано принципу змагальності, і бажання зекономити час не обґрунтовує невиконання цього фундаментального принципу (посилання на рішення Kraska v. Switzerland, Niderost-Huber v. Switzerland та інші)
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що за даними з Єдиного державного демографічного реєстру № 1733669 від 03.09.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим з 10 листопада 2011 року в АДРЕСА_2 .
За повідомленням Здолбунівської міської ради Рівненської області від 26 серпня 2025 року відомості щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 відсутні, а згідно довідки ТОВ "Перша здолбунівська управляюча компанія" від 26 червня 2025 року за фактичним місцем проживання/перебування по АДРЕСА_1 останній не проживає.
Відтак справа підлягає направленню до Новобаварського районного суду м.Харкова за підсудністю.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За вимогами ч. 1, 6 9 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм національного законодавства свідчить, що в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства, зокрема правил підсудності. Правило загальної територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ЦПК України. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності цього суду. При цьому, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 (провадження № 61-1188св19) Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Зазначені норми права вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період.
Пунктом 11 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", передбачено, що органи державної влади мають право безоплатно отримувати інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з пунктом 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та з'ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя (постанова Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17).
Копією Довідки від 10 червня 2025 року №5607-70022248472 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стверджується, що зареєстроване місце проживання відповідача АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 .
Водночас з відповіді Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області вбачається, що відомості щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 взагалі відсутні.
З огляду на суперечливість наявних у матеріалах справи доказів зареєстрованого місця проживання і перебування відповідача, та враховуючи, що суд першої інстанції не встановлював актуального зареєстрованого місця перебування відповідача - ВПО, колегія суддів вважає висновки суду про направлення справи за підсудністю до Новобаварського районного суду м.Харкова передчасними.
Виходячи з наведеного, судом першої інстанції було постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням матеріалів позову до суду першої інстанції для ухвалення процесуального рішення відповідно до встановленого актуального зареєстрованого місця перебування відповідача та відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259,367,374,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвокат Маланчук Ірини Віталіївни задовольнити.
Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2025 року у цій справі скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.