Справа № 536/614/19 Номер провадження 11-кп/814/45/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представник потерпілих - ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019170000000065 за апеляційними скаргами прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 07 грудня 2020 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, з вищою освітою, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Шемаха Азербайджан, громадянина України, вірменина, з середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей - ОСОБА_17 , 2011 року народження, ОСОБА_18 , 2017 року народження, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого, останній раз:
22.03.2016 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.146 , ч.5 ст.185, ч.1 ст.162,ч.1 ст.263 КК України.
визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної вчиненим злочином, а саме стягнути з відповідачів на її користь майнову шкоду в сумі 2000000 грн., упущену вигоду в сумі 677000 грн. та моральну шкоду в сумі 2000000 грн. - залишено без розгляду.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної вчиненим злочином, а саме стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в сумі 500000 грн. - залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
Як вбачається з вироку суду органом досудового розслідування ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
26 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_14 , яка займається оптовою торгівлею фруктами та овочами поставила ФОП ОСОБА_21 , згідно видаткової накладної № Т-00000001 бананів на загальну суму 377600 грн., В подальшому 28 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_14 , поставила ФОП ОСОБА_21 , згідно видаткової накладної № Т-00000002 бананів на загальну суму 622080 грн.
Разом з цим 22 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_22 , який займається оптовою торгівлею фруктами та овочами поставив ФОП ОСОБА_23 згідно видаткової накладної № Б-00000001 бананів на загальну суму 267800 грн.
Також 24.02.2018 ФОП ОСОБА_22 , поставив ФОП ОСОБА_23 , згідно видаткової накладної № Б-00000002 бананів на загальну суму 631800 грн., та 26.02.2018 року ФОП ОСОБА_22 , поставив ФОП ОСОБА_23 згідно видаткової накладної № Б-00000003 бананів на загальну суму 100717,50 грн.,
Разом з цим 26.02.2018 ФОП ОСОБА_14 , заключила з ФОП ОСОБА_22 , договір про поворотну фінансову допомогу № 1/260218, відповідно до якого розмір поворотної фінансової допомоги, яку ФОП ОСОБА_14 , отримала від ФОП ОСОБА_22 становить 1000317,50 грн., відповідно до накладних № Б-00000001 від 22 лютого 2018 року, № Б-00000002 від 24 лютого 2018 року, № Б-00000003 від 26 лютого 2018 року.
При цьому в ході досудового розслідування було встановлено, що ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_24 , є родичами та займаються торгівлею фруктами та овочами в м. Кременчук Полтавської області.
02.03.2018 ФОП ОСОБА_14 , зателефонувала ФОП ОСОБА_24 , та в ході телефонної розмови домовилася про передачу грошових коштів на загальну суму 1999997,50 грн., згідно накладних № Т-00000001 від 26 лютого 2018 року, № Т-00000002 від 28 лютого 2018 року, № Б-00000001 від 22 лютого 2018 року, № Б-00000002 від 24 лютого 2018 року, № Б-00000003 від 26 лютого 2018 року в м. Кременчуці Полтавської області, необхідних їй для закупівлі товару та повідомила, що 05.03.2018 до м. Кременчук Полтавської області з м. Дніпро Дніпропетровської області на автомобілі приїдуть її знайомі та заберуть дані грошові кошти, попередньо зв'язавшись з нею та домовившись про місце зустрічі в м. Кременчук Полтавської області.
Одночасно з цим, 03.03.2018 ФОП ОСОБА_14 попрохала свого знайомого ОСОБА_25 , знайти чоловіка, який разом зі знайомим останньої ОСОБА_15 поїде до м. Кременчука Полтавської області та забере грошові кошти в ФОП ОСОБА_24 . Через деякий час ОСОБА_25 повідомив ФОП ОСОБА_14 , що разом з ОСОБА_15 до м. Кременчук Полтавської області поїде його знайомий ОСОБА_11 , яким в подальшому було повідомлено, про час, дату та місце виїзду, при цьому пояснивши, що останні їдуть в м. Кременчук Полтавської області забирати грошові кошти, але про суму грошових коштів останнім не повідомили. Також ФОП ОСОБА_14 повідомила мобільний номер ФОП ОСОБА_24 . ОСОБА_15 та попрохала зателефонувати останній, коли вони будуть під'їжджати до м. Кременчука Полтавської області, щоб домовитися про місце передачі грошових коштів.
У подальшому 03.03.2018, ввечері, точного часу в ході досудового розслідування встановлено не було, ОСОБА_11 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , під час розпивання алкогольних напоїв разом з невстановленими в ході досудового розслідування особами, повідомив останнім про дату, час, місце, маршрут та спосіб перевезення грошових коштів, а саме що 05.03.2018 близько 09:00 год., він на автомобілі буде виїжджати з овочевої бази, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 169 за грошовими коштами в м. Кременчук Полтавської області, при цьому в ході розмови ОСОБА_11 , підбурив та схилив даних осіб вчинити розбійний напад з метою заволодіти грошовими коштами, які він буде забирати. Після цього ОСОБА_11 у ході розмови з даними особами наполегливо переконував та прохав останніх вчинити кримінальне правопорушення з метою отримання наживи та говорив, що з ним буде їхати лише одна особа від якої фізичного супротиву не буде, на що дані особи після умовлянь ОСОБА_11 погодилися.
05.03.2018 близько 09:00 год. ОСОБА_11 разом з ОСОБА_15 , на автомобілі марки «Deawoo Sens» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням останнього виїхали з овочевої бази, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 169 в сторону м. Кременчука Полтавської області, при цьому ОСОБА_11 неподалік овочевої бази побачив автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado", з транзитними номерами НОМЕР_2 та зрозумів, що в даному автомобілі знаходяться особи, яких він підбурив до скоєння розбійного нападу з метою заволодіння грошовими коштами, які вони будуть забирати з м. Кременчука Полтавської області. По дорозі до м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_11 , неодноразово бачив автомобіль марки «Toyota Land Cruiser Prado", з транзитними номерами НОМЕР_2 , та остаточно зрозумів, що після отримання грошових коштів ОСОБА_12 та ОСОБА_20 вчинять розбійний напад.
Далі, коли ОСОБА_11 разом з ОСОБА_15 під'їжджали до м. Кременчука Полтавської області, то останній зателефонував ОСОБА_24 , та домовився з нею про місце зустрічі в місті, де остання передасть їм грошові кошти.
05.03.2018 близько 12:00 год. ОСОБА_11 разом з ОСОБА_15 , зустрілися з ФОП ОСОБА_24 напроти буд. АДРЕСА_4 , де остання передала ОСОБА_15 два пакунки з грошовими коштами, які він поклав на заднє сидіння автомобіля марки «Deawoo Sens» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та після цього вони поїхали на виїзд з м. Кременчука Полтавської області в сторону м. Дніпро Дніпропетровської області, при цьому ОСОБА_15 зателефонував ФОП ОСОБА_14 та повідомив останній, що забрав грошові кошти.
У свою чергу ОСОБА_12 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме кримінальне провадження, разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою, приїхавши до м. Кременчука Полтавської області, в невстановленому в ході досудового розслідуванні місці, пересіли з автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», з транзитними номерами НОМЕР_2 , до автомобіля марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , при цьому за кермом транспортного засобу знаходилася невстановлена в ході досудового розслідування особа та, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою та ОСОБА_11 , з метою заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу поїхали на виїзд з міста Кременчука Полтавської області в сторону м. Дніпро Дніпропетровської області по автодорозі Н-08 та зупинилися неподалік церкви, що розташована в с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, де стали чекати автомобіль марки «Deawoo Sens» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому пересувалися ОСОБА_11 разом з ОСОБА_15 з грошовими коштами, та які повинні були проїхати повз них.
При цьому, дані особи для вчинення розбійного нападу заздалегідь одягнулися у формений одяг з балаклавами, з метою унеможливити в подальшому їхню ідентифікацію як осіб, що вчинили розбійний напад, взявши з собою предмети, схожі на автомати та газовий балончик, з метою подавлення волі ОСОБА_15 , щодо вчинення активних дій для захисту грошових коштів та залякування останнього.
У подальшому 05.03.2018 близько 13:00 год. ОСОБА_11 разом з ОСОБА_15 , на автомобілі марки «Deawoo Sens» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням останнього рухалися по автодорозі Н-08 в напрямку м. Дніпро Дніпропетровської області через с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області до виїзду з даного села, в цей час нападники, помітивши вищевказаний автомобіль, почали рух на автомобілі марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 та, обігнавши автомобіль під керуванням ОСОБА_15 , перекрили своїм автомобілем подальший рух автомобіля марки «Deawoo Sens» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . В цей час ОСОБА_11 , зрозумів, що в автомобілі марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , знаходяться ОСОБА_12 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, яких він підбурив до скоєння розбійного нападу з метою заволодіння грошовими коштами.
Після того, як автомобіль нападників перекрив рух автомобіля марки «Deawoo Sens» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , то з автомобіля марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , вибігли ОСОБА_12 та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, які були одягнуті у формений одяг з балаклавами та предметами, схожими на автомати в руках, а за кермом автомобіля нападників залишився водій.
У свою чергу зловмисники підбігли до автомобіля марки «Deawoo Sens» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , направляючи предмети, схожі на автомати на ОСОБА_11 та ОСОБА_15 , при цьому ОСОБА_12 , підбіг до ОСОБА_11 та, відчинивши передні дверцята автомобіля, почав погрожувати застосуванням фізичного насильства та бити предметом, схожим на автомат по шиї останнього. В цей час по голосу ОСОБА_11 упізнав ОСОБА_12 , якого підбурив до вчинення розбійного нападу. При цьому останній підкорився уявній та заздалегідь спланованій стосовно нього погрозі застосування насильства, тим самим сприяв подавленню волі потерпілого ОСОБА_15 та безперешкодному заволодінню грошовими коштами, що знаходилися в автомобілі.
В свою чергу особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, підбіг до ОСОБА_15 та, відчинивши передні дверцята автомобіля, застосував газовий балончик відносно останнього, при цьому, погрожуючи застосуванням насильства, забрав ключі від автомобіля, яким керував ОСОБА_15 та, підбігши до задньої двері автомобіля, відчинив її та забрав із заднього сидіння два пакунки з грошовими коштами. Одночасно з цим по тілобудові ОСОБА_11 упізнав особу, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, якого підбурив до вчинення розбійного нападу.
У цей час автомобіль марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням невстановленого водія, розвернувся в сторону м. Кременчука Полтавської області та, після того як нападники сіли в автомобіль, швидко поїхав в сторону міста Кременчука.
У подальшому нападники, в невстановленому під час досудового розслідування місці в м. Кременчуці Полтавської області, пересіли з автомобіля марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , до автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado", з транзитними номерами НОМЕР_2 , та поїхали до м. Дніпро, при цьому залишивши автомобіль марки «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , у місті Кременчуці Полтавської області.
Через деякий час ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_12 грошові кошти в загальній сумі близько 300000 грн., як винагороду за вчинення розбійного нападу. Після розбійного нападу ОСОБА_11 витратив грошові кошти на власні потреби.
У результаті розбійного нападу ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , невстановлена під час досудового розслідування особа, яка виконувала роль водія разом зі ОСОБА_11 заволоділи грошовими коштами ФОП ОСОБА_14 , відповідно до видаткових накладних № Т-00000002 від 28.02.2018, № Т-00000001 від 26.02.2018, № Б-00000003 від 26.02.2018, № Б-00000002 від 24.02.2018, № Б-00000001 від 22.02.2018 на загальну суму 1999997,50 грн., що відповідно до п. 4 примітки ст. 185 КК України є особливо великим розміром.
Виправдовуючи обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд визнав докази обвинувачення, на підставі яких сторона обвинувачення інкримінує обвинуваченому ОСОБА_11 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 187 КК України та обвинуваченому ОСОБА_12 вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України не належними і не допустимими, оскільки ці докази не містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і отримані в порушення порядку, встановленого КПК України.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням кримінального закону, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, яким визнати винуватими та призначити покарання ОСОБА_11 за ч.4 ст.27, ч.4 ст.187 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_12 за ч.4 ст.187 КК України у виді 10 років позбавлення волі строком з конфіскацією майна.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду щодо відсутності документального підтвердження суми у 2 млн. грн не відповідають фактичним обставинам, оскільки фінансові взаємовідносини між ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_22 підтверджені відповідними накладними та договором фінансової позики.
Зазначає, що попри висновок суду про невідповідність між собою обвинувальних актів щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , після отримання достатніх доказів для підозри ОСОБА_12 та повідомлення йому про підозру, кримінальні провадження щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були об'єднані судом.
Наявність окремих протиріч у показаннях допитаних свідків не може свідчити про необхідність ухвалення у зв'язку з цим виправдувального вироку, а докази мають бути досліджені у їх сукупності.
Факт передачі грошових коштів, попри висновок суду, підтверджується показаннями свідків, а також первинними бухгалтерськими документами.
Вважає, що висновки експертів №63,№171, 172, 173, а також протокол слідчого експерименту з відеозаписом до нього з підозрюваним ОСОБА_11 є належними та допустимими доказами.
Стверджує, що суд не надав належної оцінки висновку експерта №106.
Також вказує, що показання ОСОБА_11 щодо його побиття працівниками поліції 18.07.2018 не відповідають висновку експерта №2212 та довідкам ІТТ та медичної частини слідчого ізолятора.
Звертає увагу на суперечливість показань свідка ОСОБА_26 , неправдивість наданих суду показань ОСОБА_11 .
Зазначає, що посилання суду на участь у вчиненні злочину особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку із її розшуком ( ОСОБА_20 ) є істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки матеріали кримінального провадження щодо цієї особи не розглядались.
В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_14 просять вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати винуватими та призначити покарання ОСОБА_11 за ч.4 ст.27, ч.4 ст.187 КК України у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_12 за ч.4 ст.187 КК України у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Також просять задовольнити цивільні позови потерпілих.
Вказують, що вина обвинувачених підтверджується протоколом пред'явлення для впізнання від 23.07.2018, відеозаписами з камери відео спостереження, висновками експертів №64, 170-173, протоколом обшуку квартири за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 , протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2018, а також іншими доказами, що відповідають вимогам статей 84, 87-89 КПК України.
Просять врахувати їх показання, надані в суді першої інстанції, а також показання свідка ОСОБА_27 .
Звертають увагу, що обидва обвинувачених не визнали своєї вини, не відшкодували збитки потерпілим та не сприяли досудовому розслідуванню.
Потерпіла ОСОБА_14 також вказує на узгодженість з наданими нею показами показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_28 , ОСОБА_25 .
Також вказує на сумнівність факту здійснення тиску на ОСОБА_11 з боку правоохоронних органів.
ОСОБА_15 зазначає, що факт перебування нападників у формі темного кольору, яка була передана ОСОБА_29 працівникам поліції є встановленим.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, представника потерпілих, який просив задовольнити апеляційні скарги потерпілих і прокурора, обвинувачених та їх захисників, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, виходячи з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судовий розгляд даного проводився лише щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . В той же час, в порушення вимог ст. 337 КПК України, суд ухвалюючи вирок послався на участь у вчиненні злочину ОСОБА_20 , зауваживши на ненадання стороною обвинувачення суду будь-яких доказів щодо участі останнього в інкримінованому обвинуваченим злочині, не зважаючи на те, що щодо ОСОБА_20 кримінальне провадження не розглядалось, оскільки матеріали були виділені в окреме провадження під час досудового розслідування в зв'язку з його розшуком.
Вказана обставина є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та є підставою для скасування вироку суду.
Окрім цього колегія суддів звертає увагу на наступні істотні порушення вимог КПК України.
Відповідно до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Положеннями статей 84-86 КПК України визначено поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами.
Зокрема, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Так, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні наведені суперечливі висновки щодо належності та допустимості наданих стороною обвинувачення доказів. Зокрема, зазначивши у вироку про те, що докази на підтвердження обставин справи, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально процесуальним законодавством, в свою чергу, дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами подію кримінального правопорушення.
Так, суд першої інстанції, визнаючи докази сторони обвинувачення не належними і не допустимими, не зазначає (за виключенням протоколу слідчого експерименту з участю ОСОБА_11 ), які саме докази є такими та в чому саме полягає їх неналежність та недопустимість, обмежившись вказівкою про їх критичну оцінку.
Зокрема, вказуючи у вироку, що зазначені в обвинувальному акті обставини вчинення злочину щодо повідомлення коли, ким і кому саме про поїздку в м. Кременчук 05.03.2018 і за чим саме (посилкою чи грошовими коштами) не підтверджуються встановленим в ході судового розгляду обставинам вчиненого злочину, так як протирічать показанням потерпілих і свідків, які, при цьому, протирічать одне одному, суд не зазначає в чому саме полягає протиріччя і яким саме чином ці обставини спростовують чи підтверджують обставини події, в розумінні ст. 91 КПК України.
Надаючи аналіз подіям, які відбувалися до вчинення кримінального правопорушення, вказуючи, що відповідно до показань ОСОБА_11 йому про відрядження в м. Кременчук з ОСОБА_15 стало відомо від ОСОБА_15 лише о 8.00 год 05.03.2018, місцевий суд залишив поза увагою показання потерпілого ОСОБА_15 , який зазначав, що ОСОБА_11 про відрядження він попереджав за кілька днів, що узгоджується з показаннями ОСОБА_30 та ОСОБА_25 . При цьому потерпілі та свідок зазначали, що ОСОБА_11 було завчасно повідомлено про відрядження 05.03.2018 з ОСОБА_15 та те, що вантаж потребує охорони. Вказані показання обвинуваченого, потерпілих та свідка судом належним чином не проаналізовано.
Не надав суд оцінку доказам і щодо часу вчинення кримінального правопорушення. Вказуючи на протиріччя у показаннях ОСОБА_15 показанням ОСОБА_25 стосовно часу виклику поліції, суд не зазначає, яким чином це впливає на факт вчинення злочину. До того ж з наявних показань та даних матеріалів провадження можна зробити висновок, що приблизно о 12.00 год 05.03.2018 ОСОБА_24 в м. Кременчуці Полтавської області передала ОСОБА_15 пакунки з грошовими коштами, приблизно о 13.00 год. на автодорозі Н-08 в напрямку м. Дніпро Дніпропетровської області при виїзді з с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району відбувся напад, що підтверджував також свідок ОСОБА_27 , а о 13.55 год здійснено дзвінок на лінію «102». З наявних обставин можна встановити день та приблизно час вчинення нападу. Час вчинення злочину також можна встановити з інших доказів, зокрема відеозаписів з камер спостереження, якими зафіксовано рух автомобілів, зокрема «Хонда» та «Тойота».
Зазначаючи про недоведеність факту того, що 05.03.2018 ОСОБА_24 дала ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 2 млн. грн. для ОСОБА_14 суд не надає оцінку показанням ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та первинним бухгалтерським документам, які маються в матеріалах провадження, а також іншими доказам, зокрема показанням ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , протоколу слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_11 щодо вказаної обставини.
Незрозумілим є і доводи суду про те, що кількість пакетів з грошовими сумами (2 чи 3) протирічать обвинувальному акту і є перешкодою для встановлення об'єктивних даних по справі. Не зазначає суд, яким чином кількість пакетів, враховуючи незмінність переданої суми грошових коштів, впливає на обсяг висунутого обвинувачення.
Не проаналізував суд показання свідка ОСОБА_27 , який бачив момент заволодіння грошовими коштами та детально описував побачене, у тому числі вказував, що нападники самі відчинили двері «Deawoo Sens» зі сторони водія і забрали якийсь пакунок, чи пакунки чорного кольору. Багажник автомобіля «Deawoo Sens» не перевіряли. Тобто фактично зазначав, що нападники знали місцезнаходження коштів.
Про це ж вказував і потерпілий ОСОБА_15 , який пояснював, що нападник з його боку одразу наказав йому розблокувати саме задні ліві двері і після відмови бризнув йому в обличчя з газового балончика, після чого просунув руку в салон, заглушивши авто, забрав ключі запалювання і розблокував задні ліві двері автомобіля звідки забрав пакунки з грошовими коштами.
З протоколу огляду від 18.07.2018 вбачається, що ОСОБА_31 передав працівникам поліції три комплекти військової форми синьо-чорного кольору, яка складається з куртки і штанів, яку він раніше передавав у користування чоловіку на ім'я ОСОБА_32 . Дані комплекти військової форми чорно - синього кольору, яка складається з куртки і штанів, які поміщені у пакети НПУ за № 4367301, 4367302, 4365278, були досліджені експертом у висновку № 173 від 22.10.2018, висновку № 172 від 22.10.2018 та висновку № 171 від 22.10.2018 відповідно до яких волокна бавовни сірого кольору, вилучені з поверхні переднього пасажирського сидіння та із заднього пасажирського сидіння автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , 18.07.2018 та три комплекти військової форми чорно - синього кольору, які складаються з куртки, штанів та одної кепки, які добровільно видав гр. ОСОБА_33 18.07.2018, мають спільні родові ознаки (природа, колір та його відтінок, хімічний склад барвника), з відповідними волокнами, які входять до складу тканини трьох комплектів форми та кепки. А у висновку № 171 від 22.10.20181 поліефірне волокно чорного кольору, вилучене з заднього пасажирського сидіння автомобіля має однакові морфологічні ознаки (природа, колір та його відтінок) і хімічні властивості при проведенні галохромної реакції з волокнами, які входять до складу тканини маски.
Про те, що нападники були одягнені в форму темного кольору, схожу на військову та маски, окрім потерпілого ОСОБА_15 , повідомляв свідок ОСОБА_27 . До того ж не перевірено чи можна було за умов події переплутати колір цієї форми.
Вказуючи, що висновки експертів № 63 від 05.05.2018 та № 62 від 27.04.2018, у яких зазначено, що наданій на дослідження світлій дактилоплівці, вилученій з поверхні переднього пасажирського сидіння автомобіля «Honda Accord», д.н.з. НОМЕР_3 , 06.03.2018 вказує на виявленні текстильні волокна, їх колір і що останні придатні для порівняльного дослідження на рівні родової належності, в разі надання зразків для порівняння, не містять інформації про причетність ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до інкримінованого злочину, суд не проаналізував їх одночасно з висновками експертів матеріалів і виробів № 171, № 172, № 173 від 22.10.2018, якими встановлено спільні родові ознаки між волокнами, виявленими в автомобілі Honda Accord, та трьома комплектами військової форми з кепкою (висновки № 172 та № 173). У висновку № 171 від 22.10.2018 окрім співпадіння волокон з автомобіля Honda Accord та комплектами військової форми за родовими ознаками (природа, колір та його відтінок, хімічний склад барвника), одне поліефірне волокно, вилучене з заднього пасажирського сидіння автомобіля Honda Accord має однакові морфологічні ознаки (природа, колір та його відтінок) і хімічні властивості при проведенні галохромної реакції з волокнами, які входять до складу маски, вилученої з автомобіля Skoda Superb.
Не зрозумілим є і висновок суду, що оскільки показання ОСОБА_11 прямо протирічать показанням потерпілого ОСОБА_15 стосовно нападників, а саме, ОСОБА_15 стверджував що зріст нападників був 187 см і вище, кремезної тілобудови, вони розмовляли на російській мові без акценту, тому в нападі не міг приймати участь ОСОБА_12 , враховуючи обставини, при яких дані показання надавав ОСОБА_11 .
Не надав суд і належної оцінки слідчому експерименту зі ОСОБА_11 проведеним з 21.50 год. 18.07.2018 до 08.31 год. 19.07.2018 під час якого ОСОБА_11 показав маршрут пересування його і ОСОБА_15 і отримання грошових коштів в пакетах, місце, де стався розбійний напад та розповів перебіг подій, що відбувалися під час розбійного нападу. Не оцінено вказаний доказ з показаннями потерпілого ОСОБА_15 та свідка ОСОБА_27 щодо відповідності повідомлених ОСОБА_11 обставин під час проведення слідчої дії. Також не зазначено в чому саме мається невідповідність показаних ОСОБА_11 обставин письмовим доказам.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий експеримент у кримінальному провадженні може проводитися не лише з метою відтворення подій, які відбулися під час вчинення кримінального правопорушення, а й з метою відшукання доказів на підтвердження чи спростування подій, тому час проведення слідчої дії, на що звертає увагу місцевий суд, є несуттєвим. Зважаючи на те, що ОСОБА_11 погодився на проведення з ним слідчого експерименту, вказана слідча дія могла бути проведена у погоджений з учасниками час. Дана слідча дія була проведена за участю захисника, протокол слідчої дії підписаний учасниками без будь-яких заперечень чи доповнень. До того ж слідча дія проводилася з відеофіксацією.
Не надав суд належну оцінку і самому слідчому експерименту зі ОСОБА_11 в сукупності з іншими доказами. А вказуючи, що показання ОСОБА_11 під час слідчого експерименту не співпадають з дослідженими письмовими доказами, проведеними слідчими експериментами з обвинуваченим, потерпілим та свідками, дослідженими звуко - і відеозаписами, даними показаннями свідків, наявними речовими доказами, висновками проведених судових експертиз, тощо, місцевий суд не конкретизує у чому саме полягає таке неспівпадіння.
Не зрозумілим є і висновок суду, що в п.4 висновку експерта № 106 від 05.09.2019, при проведені слідчого експерименту від 18.07.2018 та 19.07.2018 за участю ОСОБА_11 із застосуванням відеозапису, суттєвих ознак психологічного впливу на нього з боку осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії в основному не виявлено, з чого суд дійшов висновку, що експерт припускає можливий вплив на ОСОБА_11 на самому слідчому експерименті, де були присутні крім оперативних працівників поліції, слідчого і захисник, при тому, що ОСОБА_11 показав, що вчинений на нього тиск до проведення даної слідчої дії за відсутності захисника. Також суд критично оцінив п.3 висновку, згідно якого, при проведені слідчого експерименту від 18.07.2018 та 19.07.2018 за участю ОСОБА_11 із застосуванням відеозапису, в його комунікативній поведінці констатуються психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій, що розслідуються за справою, зазначаючи, що п.1, 2 висновку прямо вказують, що відповісти на питання «Чи маються на представлених відеозаписах ознаки психологічної достовірності, чи її відсутності в даних підозрюваним ОСОБА_11 свідчень по фактам вчинення розбійного нападу та вбивства?» та «Чи мається на відеозаписах ознаки прихованих обставин у змістові, даних підозрюваним ОСОБА_11 свідчень по фактам вчинення розбійного нападу?» не представляється за можливе, оскільки в Реєстрі методик відсутня науково обґрунтована, апробована, схвалена та рекомендована в установленому порядку до впровадження експертна практика.
При цьому суд критично оцінив посилання сторони обвинувачення щодо відсутності будь-якого впливу на ОСОБА_11 при його затриманні, допиті та проведенні слідчого експерименту в якості підозрюваного через наявність повідомлення слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві за № 11152/15-02-1 від 28.08.2020 за заявою ОСОБА_11 , які надійшли 20.09.2019 та 23.09.2019 про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, критично оцінив відповідь ТУ ДБР у м. Полтава, вважаючи її такою, що не ґрунтується на встановлених та оцінених доказах, прийнятою без з'ясування всіх обставин.
Поза увагою суду залишилося, що описані у висновку судово-медичного експерта № 2212 від 24.07.2018 легкі тілесні ушкодження ОСОБА_11 (синці верхніх кінцівок, садна обох верхніх та правої нижньої кінцівки, внутрішньо-шкіряний крововилив лівого передпліччя), а також довідками ITT та медичної частини слідчого ізолятора, не відповідають показанням самого ОСОБА_11 щодо побиття його працівниками поліції 18.07.2018 руками по голові, обличчю та тулубу, підключення до вух клем з електрострумом.
До того ж експерт до суду для допиту не викликався.
Передчасним є і висновок суду, що свідок ОСОБА_26 прямо підтвердив показання ОСОБА_11 щодо застосування до нього працівниками поліції заходів фізичного та психологічного впливу, оскільки під час допиту в судовому засіданні, він не зміг чітко відповісти, яким чином він, нібито лежачи на землі з мішком на голові, міг з відстані близько 50 метрів в лісі впізнати малознайомого ОСОБА_11 за силуетом та голосом, при тому, що останній також нібито лежав обличчям донизу.
При цьому, посилаючись на те, що до ОСОБА_11 під час досудового розслідування були застосовані заходи впливу, в тому числі, які підтверджуються, на переконання суду, показаннями свідка ОСОБА_34 , судом не вжито ніяких дій для з'ясування цих обставин, тобто чи були допущені органом досудового розслідування порушення прав обвинуваченого ОСОБА_11 недозволеними методами розслідування.
Виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов'язковим, що не було дотримано судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_11 .
Перевірка доводів обвинуваченого щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим. Однак суд першої інстанції взагалі не перевірив зазначених доводів ОСОБА_11 , не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилалася сторона захисту та обвинувачений, чим порушив вимоги ст. 374 КПК України, що також є істотним порушенням вимог Закону про кримінальну відповідальність.
Оскільки факт вчинення тиску на ОСОБА_11 під час досудового розслідування судом не встановлено, зокрема і під час проведення з ним слідчих дій, тому висновки суду щодо цього є передчасними.
Лише за результатами проведення належної перевірки заяви ОСОБА_11 про застосування щодо нього недозволених методів шляхом офіційного розслідування може бути визначено допустимість чи недопустимість, з цих підстав, такого доказу, як відтворення обстановки та обставин події, що не врахував суд першої інстанції, надаючи оцінку цьому доказу.
Також висновок суду, що не долучення до протоколу слідчого експерименту зі ОСОБА_11 оригіналу відеозапису слідчої дії, не надання стороні захисту та в подальшому суду оригіналу запису, унеможливлює встановити джерело походження дослідженого відеозапису в суді, що в подальшому унеможливило достеменно встановити і відтворити обставини проведення даної слідчої дії, не узгоджується з висновками Верховного Суду, який зазначає, що записані на оптичний диск електронні файли з інформацією є оригіналом (відображенням) електронного документу, здобутого під час проведення процесуальної чи слідчої дії. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Разом з тим у суду відсутні будь-які об'єктивні дані, які б свідчили про те, що ці записи було змонтовано, не зазначає про це ані суд, ані учасники провадження.
Окрім того, як вказав суд першої інстанції, ним критично оцінено і протокол за результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії від 14.08.2018, саме з огляду на показання ОСОБА_11 щодо обставин вказаної дії, водночас не співставлено показання ОСОБА_11 з дослідженим протоколом та відеозаписом цієї слідчої дії. Зокрема, як звертає прокурор увагу, твердження ОСОБА_11 про місцезнаходження відео реєстратора не узгоджується з дослідженими доказами.
Тобто, місцевий суд дослідивши докази, належним чином їх не проаналізував, критично оцінивши кожен доказ окремо, не надавав наявним доказам оцінку в їх сукупності.
Отже, судове рішення, всупереч положень ст.370 КПК України, є не обґрунтованим та невмотивованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг, надати належну оцінку усім наявним доказам, як кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дослідити обставини, що мають значення для встановлення невинуватості чи доведення вини обвинувачених в інкримінованому кримінальному правопорушенні, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 задовольнити частково, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 07 грудня 2020 року щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4