Справа № 542/1594/24 Номер провадження 22-ц/814/3952/25Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
14 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року - відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду від 22 травня 2025 року - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для звернення до суду з мотивованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказана ухвала обґрунтована тим, що ОСОБА_1 отримала копію оскаржуваного рішення до електронного кабінету о 22:59 год 22 травня 2025 року, а апеляційну скаргу подала через систему «Електронний суд» 20 серпня 2025 року, тобто поза межами строку, визначеного статтею 354 ЦПК України.
Крім того, судом апеляційної інстанції, не прийнято до уваги посилання ОСОБА_1 , що вона готувалась до судових засідань та написанню процесуальних документів у зв'язку з чим не встигла подати апеляційну скаргу, оскільки вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку.
Так, на адресу Полтавського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій остання зазначає, що у строк на апеляційне оскарження у неї сталися події, що об'єктивно унеможливлювали вчасно подати апеляційну скаргу, а саме на неї вчинявся тиск з боку сторонніх осіб.
Також, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказу - фотокопії, газетної статті в якому просила врахувати даний доказ під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Процесуальний строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 354 ЦПК України є строком, встановленим законом, а тому, такий строк може бути поновлений і тільки за наявності поважних причин, які об'єктивно перешкоджали особі подати апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).
ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження є необгрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 14 ЦПК України передбачено, що у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі(модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що текст оскаржуваного рішення складено 22 травня 2025 року та отримано ОСОБА_1 о 22:59 год 22 травня 2025 року , що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет (том.2, а.с.76)
Відповідно до частини 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За змістом пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (пункт п'ятий наведеної норми).
Отже строк на апеляційне оскарження передбачений частиною 1 статті 354 ЦПК України та строк на поновлення передбачений частиною 2 статті 354 ЦПК України закінчився 23 червня 2025 року(перший робочий день після вихідних).
Однак апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала через систему «Електронний суд» 21 серпня 2025 року.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Тобто, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).
Надаючи оцінку доводам заяви про усунення недоліку колегія суддів звертає увагу, що участь в інших судових засідання, підготовка до них та написання процесуальних документів не є поважними причинами пропуску строку, які унеможливлюють вчасну подачу апеляційної скарги.
Окрім того, посилання скаржника, що на неї чинився тиск з боку сторонніх осіб не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів вчинення тиску протягом понад двох місяців від сторонніх осіб до суду апеляційної інстанції подано не було, а додані копії повідомлень з месенджерів не є такими, що підтверджуються вищезазначену обставину.
У свою чергу ОСОБА_1 не зазначено жодних інших обставин у зв'язку з якими вона не мала можливості вчасно подати апеляційну скаргу.
Згідно частиною 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу (ч. 4 ст. 357 ЦПК України)
Згідно пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевказане колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року слід відмовити.
Керуючись статтями 127, 357, 358, 381ЦПК України апеляційний суд, -
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.О. Панченко
Т.В. Одринська
В. П. Пікуль