Справа № 534/2981/24 Номер провадження 22-ц/814/3327/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
11 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача:Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
секретар Чемерис А.К.
за участю: представника ПАТ АБ «Укргазбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 19 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Украгазбанк» про поділ спільного сумісного майна подружжя,-
Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 01 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 42,39 кв. м, житловою площею 25,09 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири загальною площею 42,39 кв. м, житловою площею 25,09 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Позивач звернулась до суду із заявою про розподіл судових витрат, у якій позивач просила суд стягнути з відповідача у рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката 14 383 грн.
Додатковим рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 19 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, в сумі 3 028 гривень.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 11355 грн., і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимог заяви у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати в сумі 11355 грн..
Апеляційна скарга мотивована тим, що районний суд безпідставно зменшив суму витрат на правничу допомогу, стягнуту з відповідача на суму виконання послуг зі складання письмової пропозиції про добровільне врегулювання спору та ведення переговорів за недоведеністю, оскільки відповідачем визнано факт ведення перемовин щодо добровільного врегулювання спору.
Крім того, зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що адвокатом завищено час надання правничої допомоги.
В обґрунтування цих доводів посилається на постанову Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі №816/2096/17, у якій зазначено, що що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначили суди попередніх інстанцій. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частково задовольняючи заяву про розподіл судових витрат, районний суд урахував складність справи, співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, а також врахував обсяг наданих адвокатом послуг, та критерій розумності їхнього розміру.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
За нормами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення в разі не вирішення судом питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог ч. ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 26.11.2024, акт № 1 прийому-передачі наданих послуг від 27.11.2024 про ознайомлення з наявними у клієнта документами, які стосуються питання поділу спільного майна подружжя, надання клієнту консультацій, рекомендування та роз'яснення правової позиції у справі на суму 2 271 грн (1514 грн х 01 год 30 хв), акт № 2 прийому-передачі наданих послуг від 27.11.2024 про складання позовної заяви, листів, клопотання про витребування доказів, виготовлення інших додатків до позовної заяви на суму 7 570 грн (1514 грн х 05 год 00 хв), акт № 3 прийому-передачі наданих послуг від 27.11.2024 про складання письмової пропозиції відповідачу про добровільне врегулювання спору щодо поділу спільного майна шляхом укладення нотаріально засвідчених угод, ведення переговорів із відповідачем з приводу добровільного вирішення спору відповідно до письмових пропозицій на суму 4 542 грн (1514 грн х 03 год 00 хв).
Разом з цим, місцевим судом встановлено, що справа про поділ спільного сумісного майна подружжя вимагала аналізу майнових прав сторін, взаємодії з третьою особою (ПАТ «УКРГАЗБАНК»), а також підготовки процесуальних документів. Суд звернув увагу, що об'єктом поділу спільного сумісного майна була квартира, тобто один об'єкт, позивач обрав спосіб поділу, який відповідає презумпції поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, що свідчить про незначну складність справи.
Районний суд врахував, що ставка адвоката (1 514 грн/год) є розумною та відповідає ринковим стандартам для подібних справ у регіоні. Проте, час, витрачений на виконання робіт за актами, є завищеним. На переконання районного суду, за виконання робіт з надання правничої допомоги, передбачених актом №1, дійсним витраченим часом є 1 год, за роботи, передбачені актом № 2 - 3 год. Тому, враховуючи вартість послуг правничої допомоги за одну годину 1 514 грн/год, загальна їх сума склала 6056 грн.
Крім того, суд вказав, що визнання позову відповідачем сприяло швидкому вирішенню спору, що зменшило обсяг судового розгляду. Отже, врахувавши всі обставини справи суд вважав, що визнання позову відповідачем є підставою для стягнення 50% витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі№ 755/10947/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року справа №686/5757/23 провадження № 14-50цс24 наведено наступний правовий висновок.
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК Українивизначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів доходить висновку, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру, приймає висновок місцевого суду про недоведеність надання правової допомоги зі складання письмової пропозиції про добровільне врегулювання спору та ведення переговорів позивачем з відповідачем, а тому районний суд дійшов вірного висновку, що заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді першої інстанції, не є співмірним у даній справі.
Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків не спростовують та зводяться до незгоди апелянта з додатковим рішенням суду та переоцінки доказів на власну користь.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 19 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця
Судді: Л. І. Пилипчук
О.В. Чумак