Справа № 526/4293/24 Номер провадження 22-ц/814/3446/25Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
17 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року, ухвалене суддею Киричок С. А., повний текст рішення складено - 11 червня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
21.11.2024 ТОВ «Полтаваенергозбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 3 819,16 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Полтаваенергозбут» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Полтавської області. 01.01.2019 ОСОБА_1 приєдналася до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції №8-УП шляхом фактичного споживання електричної енергії на об'єкті за адресою: Миргородський (Гадяцький) район, с. Веприк, провулок 10 річчя Конституції України, 8, з присвоєнням о/р № НОМЕР_1 та ЕІС-код №62Z5687142331639. З моменту акцептування споживачем оферти ТОВ «Полтаваенергозбут», сторони набули всіх прав та обов'язків за договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України. За період з 01.06.2023 по 01.08.2024 боржник, не дотримуючись строків розрахунків, порушила зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 3 819,16 грн.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року позовну заяву ТОВ «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 3 819,16 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» суму понесених ним судових витрат в 3 028 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлені на підставі доказів фактичні обставини правовідносин сторін (в контексті викладених у рішенні суду норм законодавства) свідчать, що в ході розгляду справи підтверджено заявлений позивачем факт існування між сторонами договірних правовідносин, предметом яких є постачання позивачем електричної енергії за адресою нерухомого майна відповідача, а також виникнення у відповідача у зв'язку із цим обов'язку здійснювати оплату за спожиту електроенергію, однак такий обв'язок відповідачем як споживачем не було виконано, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, щосудом першої інстанції не було належним чином з'ясовані обставини справи та не надано належну оцінку наданим доказам. Зокрема, відсутність доказів укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Полтаваенергозбут» договору про надання послуг електропостачання з її підписом та вільною згодою; не надано належних доказів щодо обсягів надання послуги, що підтверджують факт заборгованості; акт про порушення чи акт звірки не було вручено або підписано ОСОБА_1 . Щодо самовільного відключення домогосподарства ОСОБА_1 від життєво необхідного ресурсу, то ТОВ «Полтаваенергозбут» не надано ніяких документів з приводу відключення - судове рішення про відключення будинку; внутрішній наказ виконавця про виконання відключення; довіреність на працівника виконавця; посвідчення працівників, які підтверджують кваліфікацію. Невідомі люди - працівники ТОВ «Полтаваенергозбут» самовільно проникли на подвір'я і позбавили ОСОБА_1 життєво необхідного ресурсу, тим більше під час війни. Фактично ОСОБА_1 як побутовий споживач залишилася в небезпеці, що має ознаки замаху на життя. Припинення надання житлово-комунальної послуги електропостачання побутовому споживачу (користувачу) повинно грунтуватися на беззаперечних доказах наявності причин для такого відключення на основі судового рішення. Судом першої інстанції не було досліджено цього факту та не надано правовий висновок. У рішенні суду вказано, що постачальник подає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок, але яких у ОСОБА_1 не має і не може бути. Судом першої інстанції не було прийнято доказ - акт про відсутність на подвір'ї ОСОБА_1 електроустановки. Суд першої інстанції фактично став на бік позивача, не врахував заперечень ОСОБА_1 та не дослідив їх.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Полтаваенергозбут» просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що на виконання пункту 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» АТ «Полтаваобленерго» відокремило зі свого складу постачальника електричної енергії ТОВ «Полтаваенергозбут», яке є окремою юридичною особою та з 01.01.2019 здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам відповідно ліцензії, отриманої згідно Постанови №575 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) від 26.06.2018 (а.с. 54).
На виконання вимог ПРРЕЕ, відповідно ст. 633, 634 ЦК України, ТОВ «Полтаваенергозбут»(постачальник) розроблено та опубліковано на сайті в мережі Інтернет за електронною адресою: https://www.energo.pl.ua, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі договір), де додаток №3 - комерційна пропозиція №8-УП для споживачів універсальної послуги, що діє виключно для побутових споживачів (а.с. 38-44).
ТОВ «Полтаваенергозбут» з 01.01.2019 згідно з виданою ліцензією на підставі постанови НКРЕКП №575 від 26.06.2018 здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам (а.с. 54).
Судом першої інстанції встановлено, що з 01.01.2019 ОСОБА_1 приєдналася до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №8-УП шляхом фактичного споживання електричної енергії на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням о/р № НОМЕР_1 та ЕІС-код №62Z5687142331639 (а.с. 13-14).
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами ТОВ «Полтаваенергозбут» та ОСОБА_1 виникли правовідносини з надання послуг постачання електричної енергії.
Обставини щодо факту приєднання відповідача до умов договору постачання послуг електроенергії шляхом фактичного споживання наданих послуг та їх часткової оплати не спростовані відповідвчем.
За період з 01.03.2023 по 01.08.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_2 за об'єктом споживання, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 спожито 1 224,00 кВт.год (а.с. 30).
Постачальник, продаючи електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, у період з 01.06.2023 по 01.08.2024 виконує умови договору належним чином та споживачем у вказаний період спожито електричної енергії на загальну суму 3 830,40 грн., з яких сплачено 453,00 грн.
Згідно розрахунку позивача, за період з 01.06.2023 по 01.08.2024 у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 3 819,16 грн (а.с. 8).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За змістом статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі послуги з постачання та розподілу електричної енергії
Відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За вимогами частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з пунктом 4.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі-ПРРЕЕ) затверджені Постановою №312 НКРЕКП від 14.03.2018, пунктом 2 якої визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно п. 7 Постанови №312 НКРЕКП від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких, обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Пунктом 3.1.7 ЦРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Відповідно п.3.2.13 ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку.
Положеннями ст. 633, 634 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Побутовий споживач, згідно п. 1.1.2 ПРРЕЕ, є індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність.
Відповідно до пункту 4.7 ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється побутовим споживачем виходячи з умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Згідно з пунктом 4.8 ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до підпункту 1 пункту 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ, передбачено, що, зокрема, споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 3) за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Абзацом п'ятим пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Згідно із частиною 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Постановою НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території суб'єктами господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 3 819,16 грн за період з 01.06.2023 по 01.08.2024.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до пункту 84 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про ринок електричної енергії» основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою регулятором.
Відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.
Постановою НКРЕКП від 26.10.2018 №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території суб'єктами господарювання, які провадять діяльність з передачі електричної енергії локальними (місцевими) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, які мають намір отримати ліцензію на розподіл електричної енергії та на яких не поширюються вимоги пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до додатку №3 до Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого покладається виконання функцій універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою НКРЕКП №1268 від 26.10.2018, ТОВ «Полтаваенергозбут» виконує функції постачальника універсальних послуг на території Полтавської області.
Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих не побутових споживачів (бюджетних установ) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу (АТ «Полтаваобленерго» не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам (пункт 13 розділу XVII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону).
У відповідності до пункту 2 та пункту 7 Постанови №312 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 та пункту 3.1.5. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», що затверджені даною постановою - укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом по- дання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» установлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Частиною 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 610,612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами,
Як правильно встановлено судом першої інстанції, що на виконання пункту 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» АТ «Полтаваобленерго» відокремило зі свого складу постачальника електричної енергії ТОВ «Полтаваенергозбут», яке є окремою юридичною особою та з 01.01.2019 здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам відповідно ліцензії отриманої згідно Постанови №575 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) від 26.06.2018 (а.с. 54).
На виконання вимог ПРРЕЕ, відповідно ст. 633, 634 ЦК України, ТОВ «Полтаваенергозбут»(постачальник) розроблено та опубліковано на сайті в мережі Інтернет за електронною адресою: https://www.energo.pl.ua, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі договір), де додаток №3 - Комерційна пропозиція №8-УП для споживачів універсальної послуги, що діє виключно для побутових споживачів (а.с. 38-44).
ТОВ «Полтаваенергозбут» з 01.01.2019 згідно з виданою ліцензією на підставі постанови НКРЕКП №575 від 26.06.2018 здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам (а.с. 54).
ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №403310425 від 12.11.2021 (а.с. 25).
З 01.01.2019 ОСОБА_1 приєдналася до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції №8-УП шляхом фактичного споживання електричної енергії на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням о/р № НОМЕР_1 та ЕІС-код №62Z5687142331639 (а.с. 13-14).
Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами ТОВ «Полтаваенергозбут» та ОСОБА_1 виникли правовідносини з надання послуг постачання електричної енергії.
За період з 01.06.2023 по 01.08.2024 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3 819,16 грн (а.с. 8).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлені на підставі доказів фактичні обставини правовідносин сторін свідчать, що в ході розгляду справи підтверджено заявлений позивачем факт існування між сторонами договірних правовідносин, предметом яких є постачання позивачем електричної енергії за адресою нерухомого майна відповідача, а також виникнення у відповідача в зв'язку із цим обов'язку здійснювати оплату за спожиту електроенергію, однак такий обв'язок відповідачем як споживачем не було виконано, тому позов є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 договір з ТОВ «Полтаваенергозбут» не укладала, жодних умов не отримувала, споживачем електричної енергії не була, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки договір з ОСОБА_1 про постачання електричної енергії постачальником укладено 01.01.2019 шляхом приєднання до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (побутовим споживачам) на умовах комерційної пропозиції постачальника №8-УП, яка діє виключно для побутових споживачів шляхом фактичного споживання та оплати електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі чого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та присвоєно ЕІС-код №62Z5687142331639 та у червні 2023 відповідачем була здійснена часткова оплата за електричну енергію у розмірі 453 грн (а.с. 8).
Доводи апеляційної скарги про самовільне відключення домогосподарства ОСОБА_1 від життєво необхідного ресурсу, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «Полтаваенергозбут» було надіслано попередження про припинення постачання електричної енергії від 21.05.2024 ОСОБА_1 по о/р НОМЕР_1 , ЕІС код: 62Z5687142331639 із зазначенням дати відключення 17.06.2024 (а.с. 23-24). Факт відключення домогосподарства ОСОБА_1 від енергопостачання не є предметом даного спору, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не заявлялися.
Доводи апеляційної скарги про те, що у домоволодінні ОСОБА_1 відсутня електроустановка, то ці доводи колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію відповідає вимогам закону та ґрунтується на фактичних обставинах справи.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов