Справа № 539/2027/24 Номер провадження 22-ц/814/3546/25Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
17 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Шестаков О.В.
представник відповідачів - адвокат Антіхович В. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 червня 2025 року, ухвалене суддею Просіною Я. В., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
16.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якому просила суд встановити факт, що має юридичне значення - факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 08.01.2012 по 01.02.2023 (т.1 а.с. 2-10).
Позовні вимоги мотивовані тим, що наприкінці вересня 2011 позивач випадково по телефону познайомилась із ОСОБА_4 , мешканцем села Мацківці Лубенського району Полтавської області, який на той час не перебував у шлюбі, але від першого шлюбу мав двох доньок, які проживали окремо від нього. Вони із ним стали іноді, а поступово вже і часто передзвонюватись по телефону, подовгу спілкувались на різні теми. У грудні 2011 ОСОБА_4 приїхав у м. Луганськ на кілька днів. Вони сподобались один одному, йому сподобались її діти, він запропонував переїхати до нього разом із дітьми і проживати разом із ним та його старенькими батьками у селі Мацківці. У січні 2021 позивач приїхала до ОСОБА_4 , познайомилась із його батьками, які її прийняли досить гостинно, не були проти того, щоб вона зі своїми дітьми стала проживати із їхнім сином однією сім'єю разом у їхній квартирі ( АДРЕСА_1 ). Вже 08.01.2012 позивач перевезла із м. Луганська у с. Мацківці своїх 3 дітей. З цієї дати ОСОБА_1 з ОСОБА_4 стали проживати однією сім'єю без офіційної реєстрації шлюбу. У подальшому позивач перевезла з м. Луганська у с. Мацківці і своє майно (телевізор LG, двокамерний холодильник LG, пральну машину LG, духовку, мікрохвильову піч, хлібопічку, музичний центр LG, обладнання караоке, електричний чайник, кавоварку, три килими, килимову доріжку, одежу, взуття та білизну, посуд). У лютому 2012 діти вже стали відвідувати дитячий садочок у селі Мацківці. ОСОБА_4 до позивача та дітей ставився дуже добре, він до її дітей ставився як до рідних, грався із ними, виховував їх, утримував їх. У квартирі, яка належала на праві власності ОСОБА_4 та його батькам, всім було тісно, а тому вони разом з ОСОБА_4 домовились із власником окремого домоволодіння ( АДРЕСА_2 ) про оренду домоволодіння із поступовим його викупом. Власник у селі не проживала, домоволодіння було вільним. Вони із власником усно домовились про ціну домоволодіння (15 000 грн) і про те, що договір купівлі-продажу буде документально укладений лише після того, як вони поступово повністю сплатять їй цю суму. 20.06.2012 їх сім'я переїхала у вказане домоволодіння, вони стали проживати окремо від батьків. За спільні з ОСОБА_4 кошти сплачувати комунальні послуги та власнику певні щомісячні суми вартості домоволодіння. На той час позивач не працювала, бо займалась доглядом за малолітніми дітьми, отримувала від Луганських соціальних служб грошові виплати до досягнення молодшими дітьми трирічного віку та соціальну допомогу як малозабезпечена. 02.07.2012 сезонно працевлаштувалась кухарем у їдальню тракторної бригади у селі Мацківці. ОСОБА_4 працював трактористом у цій же бригаді. Всі зароблені кошти вони вкладали у спільний сімейний бюджет. Також для ведення спільного господарства батьки ОСОБА_4 додатково надали їм посуд, диван, ще старенький холодильник «Донбас», а також свиню та курей. Після сезонної роботи кухарем з лютого 2013 позивач працевлаштувалась дояркою на МТФ у селі Мацківці. Працював і ОСОБА_4 . Разом із ОСОБА_4 вони спільно за спільні кошти та у кредит для сімейних потреб також придбали ноутбук ASER, новий телевізор BRAVIS, електромлин «ДКУ», корморізку. Вели і присадибне господарство (вирощували городину, відгодовували птицю та свиней), допомагали батькам. Так у цьому домоволодінні проживали до лютого 2015. Залишалось для повного розрахунку із власником домоволодіння і оформлення договору купівлі-продажу сплатити лише 2 000 грн. Втім, 03.02.2015 через коротке замикання у електромережі у житловому будинку ( АДРЕСА_2 ) сталася пожежа. У той час ні позивача, ні ОСОБА_4 вдома не було. Вдома залишалися лише діти. Старша донька ОСОБА_5 змогла врятувати молодших дітей від вогню, але практично все спільно нажите сім'єю майно згоріло. Після пожежі 04.02.2015 позивач та ОСОБА_4 тимчасово, вимушено повернулись проживати у квартиру батьків, а дітей забрала проживати до себе у свій дім старша донька ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_3 у село Солониця, де вони проживали 2-3 тижня, а потім повернулись жити у село Манківці у квартиру. Позивачу та ОСОБА_4 , як працівникам СТОВ «Агрофірма Куйбишево», керівництво фірми надало житло вул. Вишнева, 30. Це домоволодіння перебувало у фактичному володінні фірми, але право власності на яке через юридичні складнощі за фірмою так і не було оформлене. 01.05.2015 їхня сім'я оселилась у вказаному домоволодінні. У зв'язку із пожежею і миттєвою втратою більшості майна сім'ї, для відновлення господарства вже у новому домоволодінні їм допомогли рідні та мешканці села Мацківці. Батьки ОСОБА_4 надали їм 2 ліжка, шафу, посуд, швейну машинку, газову плиту, м'ясорубку, штори, білизну. Сусіди надали 2 дивани, ліжка, посуд, столи, стільці, одежу, білизну. Поступово ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , працюючи і заробляючи гроші у сімейний бюджет, за спільні кошти у 2016 у магазині вживаної побутової техніки з Німеччини (поблизу ринку у місті Лубни) придбали холодильник та морозильну камеру; у 2016 придбали 40 метрів металевого профілю для влаштування паркану у домоволодінні; у 2016 пробурили свердловину та влаштували систему водопостачания у житловий будинок; 2016 у магазині «Стимул» біля ринку у місті Лубни придбали ванну, унітаз, раковину і встановили їх у житловому будинку; 2016 на ринку у місті Лубни придбали електричний водонагрівач (50 л) і встановили його у системі водопостачання у житловому будинку; у 2016 влаштували систему водовідведення та каналізації у житловому будинку; у 2017 у магазині «Буд-Буд» у місті Лубни придбали в'їзні металеві ворота та встановили їх у паркан домоволодіння; у 2017 у магазині «Буд-Буд» у місті ОСОБА_6 придбали вхідні металеві двері у будинок і встановили їх у житловому будинку; у 2017 у знайомої ОСОБА_7 з села Мацківці придбали вживані дитячі меблі, які розмістили у квартирі батьків ОСОБА_4 ; у 2022 придбали для своєї сім'ї по об'яві на OLX вживану меблеву стінку; у 2022 у знайомої ОСОБА_8 придбали вживані кутовий диван, меблі на кухню, люстру; у 2022 у магазині вживаної побутової техніки з Німеччини (поблизу ринку у місті Лубни) придбали телевізор, спортивний велосипед та велосипед «Україна». Також позивач та ОСОБА_4 , працюючи і заробляючи гроші у сімейний бюджет, за їх спільні кошти придбавали такі транспортні засоби: 15.06.2017 автомобіль марки Москвич-2140 1980 р.в., днз НОМЕР_1 (по довіреності, яка була оформлена на ОСОБА_4 ), але документально не переоформлювали, у подальшому ця автівка була продана на запчастини; у 2018 автомобіль FIAT (по довіреності, яка була оформлена на позивача), який в подальшому був проданий ОСОБА_4 на запчастини у місті Бориспіль; 10.03.2020 автомобіль марки ВАЗ-21083 1990 р.в., днз НОМЕР_2 (по довіреності, яка була оформлена на позивача), але яким весь час до відбуття на фронт 14.01.2023 користувався ОСОБА_4 ; 28.06.2021 вживаний скутер марки Suzuki Lets 2005 р.в., який придбаний ОСОБА_4 , але ним в подальшому оформлений на позивача днз НОМЕР_3 . Біологічний батько дітей позивача ніякі аліменти на утримання дітей не сплачував, дітям фактичним батьком став ОСОБА_4 , який їх виховував, переймався їхніми проблемами, грався з ними, допомагав готувати домашні завдання, перевіряв щоденники, ходив на батьківські збори у школу, допомагав влаштовуватись її старшій доньці ОСОБА_9 у спортивні секції та допомагав їй у її спортивній кар'єрі. У їх сім'ї також були досить добрі відносини і з дітьми ОСОБА_4 від його першого шлюбу. ОСОБА_4 через ліквідацію у 2018 СТОВ «Агрофірма Куйбишево» працевлаштувався водієм на завод ЗБВ у місті Бориспіль, де працював вахтово. Позивач у цей час займалась веденням домогосподарства у селі Манківці, також стала на облік у центр зайнятості і отримувала соціальну допомогу. Крім того, їх сім'я обробляла земельні ділянки (32 сотки), які перебували у власності. Для отримання соціальних виплат позивачу треба було зареєструватись у селі Мацківці. Реєструватись у квартирі батьків ОСОБА_4 було невигідно, бо він би втратив субсидію, а зареєструватись у домоволодінні ( АДРЕСА_3 ) не могла, бо офіційний власник цього домоволодіння невідомий. 3 цим питанням їх сім'ї допомагала колишня дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_10 , яка мала у селі Мацківці земельну ділянку, на якій було обліковане, нібито, житлове приміщення (в реальності якого немає), вона, на прохання ОСОБА_4 допомогла їй з 27.11.2019 офіційно зареєструватись за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 з чоловіком за спільні кошти його поховали на кладовищі у селі Мацківці. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір ОСОБА_4 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 з чоловіком за їх спільні кошти поховали на кладовищі у селі Мацківці. Їх зусиллями та за їх кошти обом батькам обладнані могили. Ще при житті батьки чоловіка віддали їм у користування певні свої речі, які, як вони вважали, можуть бути ними використані у їхньому господарстві. Так батьки їм віддали вертикальну морозильну камеру EXQVISIT ДМ-155-3-100, яка була придбана свекром ще у 2009. Після смерті батьків квартира була оформлена у власність ОСОБА_4 (3/8 частки) та його молодшої доньки ОСОБА_13 (5/8 частки). Втім, фактично цією квартирою користувалася виключно їх сім'я, бо ОСОБА_13 весь час жила і працювала у місті Лубни. 3 2020 квартира батьків, у якій був зареєстрований ОСОБА_4 та його донька ОСОБА_13 , опинилась «на балансі» їх сім'ї і вони були вимушені сплачувати комунальні платежі за неї та ще і комунальні платежі за домоволодіння. А тому з 2020 їх сім'я, фактично проживала у обох цих житлових приміщеннях. Через періодичне надання ОСОБА_4 субсидій на опалення, вони сезонно, з метою економії сімейних коштів, взимку проживали у квартирі, а влітку - у домоволодінні. У неї знаходились ключі від квартири, у яку вона могла у будь-який час безперешкодно потрапляти, брати з неї будь-які речі, залишати у ній будь-які речі. 26.02.2022 у зв'язку із початком повномасштабної війни ОСОБА_4 був мобілізований і проходив службу командиром відділення у 2 взводі 3 роти НОМЕР_4 батальйону ТрО 116 БРТРО. З його місця роботи на заводі ЗБВ у місті Бориспіль кілька місяців на банківську картку чоловіка надходила заробітна плата, крім того він став отримувати на іншу банківську картку і грошове забезпечення від ЗСУ. Підрозділи ТРО досить довго залишались у місцях дислокації, або неподалік міста Лубни, їх не залучали до виконання завдань на фронті, а тому ОСОБА_4 дуже часто бував вдома. У зв'язку із початком війни та мобілізацією її чоловік зібрав всі свої різні особисті документи та документи його батьків у своєрідну «тривожну валізу», яку зберігав у їх домоволодінні ( АДРЕСА_3 ). У цій «тривожній валізці» також зберігались разом і всі документ їх сім'ї. З огляду на те, що ОСОБА_4 став отримувати досить пристойне грошове забезпечення під час служби у ЗСУ, ще проживаючи у АДРЕСА_3 , через те, що житловий будинок даного домоволодіння був досить малий для їх сім'ї та двох собак, вони з ОСОБА_14 стали придивлятись для придбання своїй сім'ї домоволодіння з більшим житловим будинком та більшою земельною ділянкою. Такий будинок вони знайшли у АДРЕСА_4 . Вони провели перемовини із власником домоволодіння. У вересні 2022 у магазинах міста Лубни придбали для їх майбутнього будинку нову побутову техніку: 04.09.2022 пральну машинку ВЕКО WUE 6512 XAW за 12 699 грн; 04.09.2022 фільтр SANTAN Odyssey за 209 грн; 08.09.2022 холодильник WHIRLPOOL W9821 D0XH за 23 099 грн; 08.09.2022 реле напруги Digi TOP VA-16 Sens за 939 грн. Вказану нову побутову техніку вирішили у домоволодіння не встановлювати, а почати нею повноцінно користуватись вже у новому житловому будинку, а тому завезли цю побутову техніку у квартиру ( АДРЕСА_1 ). Але через потребу у пранні білизни ОСОБА_4 нову пральну машинку підключив у квартирі. Втім, згодом її все ж таки перенесли і встановили й у житловому будинку ( АДРЕСА_3 ), бо з виїздом ОСОБА_4 з підрозділом у м. Суми позивач квартиру практично не відвідувала, а прати різні речі треба досить часто. Грошових коштів, які були у розпорядженні позивача їй, для потреб сім'ї було не достатньо, а тому ОСОБА_4 постійно надавав кошти зі своїх банківських карток, на які йому надходили виплати по його зарплаті та грошовому забезпеченню. Ці кошти вона витрачала виключно на потреби сім'ї, дітей, придбання продуктів харчування, сплату комунальних послуг за домоволодіння та квартиру тощо. Її чоловік не мав до неї жодних претензій щодо нераціонального чи нецільового використання їх сімейних коштів. Підрозділ її чоловіка з м. Лубен був переміщений у м. Пирятин, потім у м. Гадяч, далі у м. Суми, а потім на фронт під м. Соледар та м. Бахмут. Перед вибуттям на фронт ОСОБА_4 був вдома з 10 по 14.01.2023. Перед вибуттям на фронт він залишив позивачу всі свої банківські картки, на які йому надходили кошти, надав PIN-коди від них, щоб вона могла вільно використовувати ці гроші для потреб сім'ї. Він же з цих карток мав можливість, при необхідності, здійснювати платежі за допомогою мобільного застосунку РAY PAL свого телефону. У той час, коли ОСОБА_4 перебував не вдома, вони з ним багато разів на день розмовляли по телефону та по Інтернет, він постійно підтримував зв'язок з позивачем. Також, щоб бути у курсі справ його підрозділу, вона зареєструвалась у соціальній мережі «Signal» у відповідній групі, де були дружини співслужбовців підрозділу, через яку командування частини їм повідомляло про останні події і новини. Там всі її знали як дружину ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 загинув на фронті у районі села Парасковіївка Бахмутського району Донецької області. Про загибель чоловіка позивач дізналась з групи у «Signal», а пізніше їй про це повідомило і командування. 01.02.2023 та 02.02.2023 позивач з банківської картки чоловіка, на якій зберігались спільні кошти з ОСОБА_4 сімейного бюджету (його заробітна плата, грошове забезпечення), передбачаючи майбутні великі витрати, зняла необхідну суму для організації поховання та на витрати з транспортування тіла загиблого. 02.02.2023 ОСОБА_1 , доньки чоловіка та його колишня дружина пішли у Лубенський РТЦКСП, де їм про загибель ОСОБА_4 було повідомлено офіційно. 03.02.2023 ОСОБА_1 та доньки її чоловіка на автомобілі, який їм виділила Лубенська міська рада, поїхали у місто Дніпро, разом із ними у автомобілі їхала також і дружина іншого загиблого ОСОБА_15 . У цей же день тіло загиблого було ними доставлене у село Мацківці, 04.02.2023 відбулись урочистості з прощанням на Володимирському Майдані у місті Лубни та її чоловік був похований на кладовищі у селі Мацківці. Грошових витрат на поховання виявилось значно менше, ніж вона передбачала. Між нею і доньками загиблого чоловіка ніяких непорозумінь чи суперечностей не було, ніяких майнових чи грошових питань ніхто не підіймав. 16.02.2023 молодша донька її загиблого чоловіка - відповідач ОСОБА_2 подала на позивача заяву у поліцію, у якій звинуватила позивача, що вона таємно вдерлась у її квартиру та її батька ( АДРЕСА_1 ), викрала з квартири певні речі, забрала з квартири особисті документи її батька. При цьому всі предмети, які вона вказала у заяві, вважає виключно власністю її батька, а прав позивача на ці речі не визнає зовсім. Також 16.02.2023 відповідач ОСОБА_2 подала на позивача і другу заяву у поліції про те, що нібито 01.02.2023 викрала з банківських карток її батька його гроші. Відповідач ОСОБА_2 , бажаючи заволодіти майном та грошима після смерті батька, не визнає ніяких прав позивача на спільне майно, яке позивачем та її батьком було набуте у період тривалого проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, взагалі не визнає факту такого їх проживання однією сім'єю, а тому вона вимушена захищати свої права шляхом звернення до суду.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу слід відмовити у зв'язку з тим, що позивач пред'явила позов, обравши неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявлена позовна вимога не призведе до відновлення прав позивача, а потребуватиме нового звернення до суду з реальним відновленням порушених прав, оскільки позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з посиланням на норми статті 74 СК України. У позовній заяві вона вказала, що вона бажає встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, для доведення своїх майнових прав на спільне сумісне майно, яке нею та померлим було набуте у цей період (у тому числі і на грошові кошти сімейного бюджету). Також позивач вказує про існування спору між сторонами, проте позовні вимоги сформульовано як встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та, відповідно, не містять формулювання вимоги про визнання порушеного, оспорюваного права чи інтересу позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, щокількість, достовірність, допустимість належність та значущість наданих ОСОБА_1 доказів явно свідчили про те, що позивач та ОСОБА_4 дійсно більше 13 років проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що між ними склалась фактична сім'я з усіма притаманними їй ознаками. Суд першої інстанції залишив без оцінки та аналізу докази, без встановлення і оцінки фактів, не відобразив у своєму рішенні навіть той факт, що досліджено було значно більше письмових доказів, які повністю підтверджують позов і його підстави, доказують його та підтверджують факт невизнання відповідачами майнових прав позивача на будь-яке майно, яке було набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем обрано неналежний і неефективний спосіб захисту невизнаного відповідачами майнового права. У позові ні про який розподіл майна не йшлося, не було і переліку спірного майна. Суд першої інстанції у рішенні вказує, що позивач не сформулювала свої позовні вимоги, як про визнання оспорюваного права чи інтересу. Позивач у поясненні прямо вказувала, що необхідно саме встановити/підтвердити існування правового режиму спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, який породжує правовий режим сумісного майна на будь-яке майно, яке було нажите ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час всього періоду проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Обраний позивачем спосіб захисту невизнаного відповідачами майнового права та інтересу є правильним та законним. Суд першої інстанції при вирішенні позову застосував неналежну судову практику, неналежні норми процесуального права, що і викликало незаконне і безпідставне, фактичне не вирішення позову по суті та залишення позову без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Антіхович В.В. просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що вона бажає встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу для доведення своїх майнових прав на спільне сумісне майно, яке нею та померлим ОСОБА_4 було набуте у цей період (у тому числі і на грошові кошти сімейного бюджету) (т.1 а.с. 2-10).
Також ОСОБА_1 вказує про існування спору між сторонами, проте позовні вимоги сформульовано як встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та, відповідно, не містять формулювання вимоги про визнання порушеного, оспорюваного права чи інтересу позивача.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце смерті Донецька область, Бахмутський район, с. Парасковіївка (т.1 а.с. 118).
Згідно копії талону від 28.06.2021 підтверджується, що транспортний засіб скуртер належав власнику ОСОБА_4 (т.1 а.с. 40).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 11.07.2022, SUZUKI LETS з реєстраційним номером ВІАВ8887 ОСОБА_1 є його власником (т.1 а.с. 41).
Згідно товарного чеку №5/413479 від 04.09.2022, фіскального чеку покупець 0500398067 ОСОБА_4 придбав у ФОП ОСОБА_16 Beko пральну машину та SANTAN фільтр Odyssey, що в сумі коштувало 12 908,00 грн (т.1 а.с. 53-55).
Відповідно відповіді на запит керуючого магазином «Техномаркет» С.Семенюти, ОСОБА_17 08.09.2022 у магазині «Техномаркет» в м. Лубни придбав холодильник марки «WHIRLOOL W9821 D0XH» за 23 099,00 грн, реле напруги DigiTOP VA-16Sens за 939 грн (т.1 а.с. 56).
Інші докази, зокрема: довідка видана старостою Засульської сільської ради М.А. Дзюби від 20.08.2018 про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , мешкають без реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Разом з ОСОБА_1 проживає без реєстрації ОСОБА_4 (т.1 а.с. 25); відповідь від 12.04.2019 №02-20/1259, надана сільським головою Засульської сільської ради Бондаренко С.І., що станом на 15.03.2019 за адресою: АДРЕСА_3 , без реєстрації проживав ОСОБА_4 , 1973 р.н. (т.1 а.с. 26); довідка, видана керуючим справами Засульської сільської ради С.Бойко від 14.12.2020, про те, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , її склад сім'ї: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_18 - дочка, ОСОБА_19 - дочка, ОСОБА_20 - син, ОСОБА_4 - співмешканець зареєстрований, ОСОБА_2 - дочка співмешканця зареєстрована (т.1 а.с. 27); акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 09.12.2020, про те, що ОСОБА_1 , 1981 р.н., яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_1 . Разом з нею проживають неповнолітні діти ОСОБА_18 , 2006 р.н., ОСОБА_20 , 2009 р.н., ОСОБА_19 , 2009 р.н. У квартирі зареєстрований та проживає співмешканець ОСОБА_4 , 1973 р.н., зареєстрована, але не проживає дочка співмешканця - ОСОБА_2 , 1999 р.н. (т.1 а.с. 28); довідка від 11.05.2021, видана ЦНАП Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про те, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_2 , фактично проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 та її склад сім'ї: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_18 - дочка, ОСОБА_19 - дочка, ОСОБА_20 - син, ОСОБА_4 - співмешканець (т.1 а.с. 30); характеристика від 05.04.2024, видана старостою Михнівського старостинського округу В. Марченко, про те, що ОСОБА_1 мешкала в с. Мацківці з 2012 певний час разом з ОСОБА_4 , в даний час проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 , має на утриманні дітей ОСОБА_18 , 2006 р.н., ОСОБА_20 , 2009 р.н., ОСОБА_19 , 2009 р.н. (т.1 а.с. 31); скріншоти листування в соціальних мережах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 59-117); особисте відео ОСОБА_1 та показання свідків стосуються обставин проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції не надавав деталізовану оцінку допустимості та належності доказів, що надані суду, з тих підстав, які наведені у мотивувальній частині рішення суду, а саме позивач, заявляючи про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, не вказала, для вирішенні якого саме спору необхідно встановлення цього факту.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справа №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Статтею 74 СК України передбачено - якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц (провадження №14-22цс20) зроблено такі висновки: 41. У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). 42. Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. 43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. 44. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи. 70. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Така позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2024 у справі №331/817/22 (провадження №61-555св23).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 52).
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є встановлення факту, що має юридичне значення - факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період часу з 08.01.2012 по 01.02.2023.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову з підстав того, що позивачем обрано неефективний споіб захисту порушеного права, суд першої інстанції виходив з того, щозаявлена позовна вимога про встановлення факту, що має юридичне значення - факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не призведе до відновлення прав позивача, оскільки нею не вказано, який саме спір виник між сторонами, для вирішення якого слід встановити цей факт, тобто позов не містить вимоги про відновлення порушеного, оспорюваного права чи інтересу позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки у пред'явленому позові дійсно не вказано мету його встановлення, не пред"явлено вимоги, які можуть відновити порушене, оспорюване право чи інтерес позивача.
За загальним правилом у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 318 ЦПК України), повинно бути зазначено, який факт заявник просить встновити та з якою метою.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Як правильно встановив суд першої інстанції, зі змісту позову вбачається про існування спору між сторонами, проте позивачем не зазначено, у чому саме полягає спір. Позивач вказує, що бажає встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для доведення своїх майнових прав на спільне сумісне майно, яке нею та померлим ОСОБА_4 було набуто у цей період, в т.ч. і на грошові кошти сімейного бюджету, проте позовні вимоги нею в цій частині до відповідачів не заявлені.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.08.2023 №4881 на заяву ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вхідним №8162 від 28.07.2023, щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_5 цивільного чоловіка ОСОБА_4 (т.2 а.с. 105).
Таким чином, у залежності від мети встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залежить обрання кола відповідачів, тобто при наявності спору про спадкове майно - вимоги до спадкоємців померлого, при наявності спору щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю особи - до МО України, відповідного ТЦК та СП та інших спадкоємців тощо.
Не зазначення мети встановлення факту та не пред'явлення конкретних вимог до належних відповідачів у справах позовного провадженняі є неефективним способом захисту порушеного права.
Вказане відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі №161/9609/22, що питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення. Суд на підставі поданих доказів лише з'ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Отже, у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 пред'явлено позов до відповідачів - дочок від першого шлюбу загиблого ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення - факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, що вказує на наявність між сторонами спору, однак позов не містить мети встановлення цього факту та позовних вимог до цих відповідачів.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем достовірні, допустимі, належні докази явно свідчили про те, що позивач та ОСОБА_4 дійсно більше 13 років проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що між ними склалася фактична сім'я з усіма притаманними їй ознаками, то і доводи не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції з підстав, викладених у цій постанові апеляційного суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив без оцінки та аналізу докази, без встановлення і оцінки фактів, не відобразив у своєму рішенні навіть той факт, що досліджено було значно більше письмових доказів, які повністю підтверджують позов і його підстави, доказують його та підтверджують факт невизнання відповідачами майнових прав позивача на будь-яке майно, яке було набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то ці доводи також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з підстав викладених у постанові.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції зазначив, що позивачем обрано неналежний і неефективний спосіб захисту невизнаного відповідачами майнового права, що у позові ні про який розподіл майна не йшлося, не було і переліку спірного майна, позивач у своєму поясненні прямо вказувала, що необхідно саме встановити/підтвердити існування правового режиму спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, яке і породжує правовий режим сумісного майна на будь-яке майно, яке було нажите ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, то ці доводи не узгоджуються з вимогами ЦПК України та судовою практикою, яка склалася при розгляді даної категорії справ.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов