Справа № 554/6802/24 Номер провадження 22-ц/814/2617/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
11 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2025 року,
У червні 2024 року позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову, що 09.07.2019 року між АТ «Альфа-Банк» і фізичною особою ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії.
Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: ліміт кредитної лінії - 200 000,00 грн., процентна ставка - фіксована, 24 % річних, обов'язковий мінімальний платіж - 5% від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користування ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором.
Зазнає, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
Вказує на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, оскільки не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед позивачем внаслідок чого, станом на 20.09.2021 року виникла заборгованість в сумі 53 976,19 грн., право вимоги якої передано позивачу на підставі договору факторингу №3 від 20.09.2021 року, тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму заборгованості у розмірі 53 976,19 грн., а також судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 100,00 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суд зазначив про відсутність належних доказів які-б доводили розмір заборгованості, дату її виникнення, нарахування відсотків, доказів перерахування та отримання коштів, які-б в сукупності з іншими доказами могли б підтвердити наявність заборгованості.
Не погодившись з рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Звертає увагу, що суд безпідставно відхилив надані позивачем докази, які в своїй сукупності доводять наявну заборгованість боржника перед товариством.
Вказує, що в разі незгоди з наданим розрахунком заборгованості, суд не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок боргу.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на підтвердження позовних вимог надало копію оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 05.07.2019 року; паспорт споживчого кредиту; Договір факторингу №3 від 20.09.2021 року, укладений АТ «Альфа-Банк» з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»; Додаток №1 до договору факторингу №3 від 20.09.2021 року; Акт приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 року; платіжне доручення на виконання договору факторингу №3 від 20.09.2021 року; Виписка по рахунку за період з 09.07.2019 року по 20.09.2021 року, Розрахунок заборгованості за кредитом, а також установчі документи сторін при укладанні договорів.
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав недоведеності заявленого розміру заборгованості, місцевий суд зазначив про відсутність належних доказів які-б доводили існування боргу в запитуваному розмірі, видачу кредиту, нарахування відсотків та інше, що в цілому не доводить обставин, на які позивач посилався в обґрунтування заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2019 між АТ «Альфа банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) сторони уклали угоду про обслуговування кредитної лінії та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк прийняв пропозицію на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування.
05 липня 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту та завірила власним підписом сторінки паспорту та ІПН.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявного розміру заборгованості, позивач надав суду копію виписки по рахунку ОСОБА_1 з кредитною карткою World Debit Mastercard (а.с.18-21) та розрахунок заборгованості завірений печаткою директора ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (а.с. 22).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку вказаним доказам колегія суддів приходить до наступного висновку.
Надана копія виписки по рахунку ОСОБА_1 з кредитною карткою World Debit Mastercard не містить назви ані банківської установи, ані іншої фінансової організації, яка мала б посвідчити в передбаченому законом порядку надані до суду копії документів.
На виписці, яка не завірена уповноваженою особою, маються печатки «копія» та «згідно з оригіналом». Вказана виписка стосується договору №630932390, номер якого не фігурує ані в анкеті-заяві, ані в позовній заяві.
Окрім того, договір між відповідачем та банком укладено 05.07.2019, натомість відлік часу в виписці розпочинається з 09.07.2019 та не містить даних про суму наданого кредитного ліміту, який неможливо встановити також і з інших наданих суду документів.
Також колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять даних щодо випуску банківської карти, її реквізитів, що могло б в такому випадку свідчити про перерахунок коштів та відповідно їх використання позичальником.
Що стосується наданого позивачем розрахунку заборгованості, то як вірно зазначив місцевий суд, останній складено не банківською установою, а завірено лише директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», тобто новим кредитором, після укладення двох договорів факторингу.
Звертаючись з позовом товариство просило стягнути заборгованість в сумі 53976,19 грн, не зазначаючи при цьому з чого вона складається.
Встановити правову природу як загального розміру заборгованості, так і складових її частин не представляється можливим з огляду на відсутність наданих стороною позивача доказів їх існування.
Крім того, місцевим судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 09.07.2019 року, однак не надав такий Договір.
Відповідно, долучена копія Кредитного договору не встановлює правовідносини за Кредитним договором від 09.07.2019 року.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, оскільки долучена до матеріалів позовної заяви копія Кредитного договору містить підпис сторін, що датована 05.07.2019 року (а.с. 5).
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на нові докази чи факти, наявність яких свідчила б про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Посилання апелянта на те, що заборгованість відповідача доводиться наданими доказами, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки таке твердження не ґрунтується на матеріалах справи.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнті є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Так, в ч.2 та ч.8 ст.83 ЦПК України закріплено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Заява про неможливість надання доказів - первинних фінансових документів разом з позовною заявою та їх витребування до суду не надходила, тому суд розглянув справу за наявними в ній доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надані належні докази, а саме - первинні документи, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та за якими можливо встановити факт дійсного перерахування та отримання коштів відповідачем, а також впевнитись в дійсній сумі заборгованості.
Крім того, висновок місцевого суду про те, що саме з них випливає наявність права грошової вимоги, в той час як та обставина, що вказані документи становлять банківську таємницю не звільняє позивача від обов'язку доведення наявності у нього права грошової вимоги, набуття якого позивачем повинно бути здійснено на підставі достовірних документів, що підтверджують таке право вимоги до відповідача у первісного кредитора.
Оскільки первинні документи повинні бути у нового кредитора - позивача по справі, але вони ним не надані, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані.
Крім того, розрахунок заборгованості складений ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», однак такий Розрахунок повинен бути складений первісним кредитором, тобто АТ «Альфа-Банк» та долучений до додатків до Договору факторингу.
Судова колегія погоджується з місцевим судом, що наданий позивачем Розрахунок заборгованості складений не відповідною особою, він не підтверджує дату виникнення заборгованості, нарахування відсотків до дати виникнення заборгованості, після, порядок її нарахування, тому є неналежним доказом по справі.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль