Житомирський апеляційний суд
Справа №293/585/25 Головуючий у 1-й інст. Лось Л. В.
Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.
20 листопада 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу 293/585/25 за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Лось Л.В. у селищі Черняхів,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку починаючи стягнення з дня подання позову і до повноліття дитини.
Ухвалою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2025 року було відмовлено у задоволенні заяви на підставі частини 9 статті 165 ЦПК України.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є помилковою і постановленою із порушенням вимог процесуального законодавства.
Вказує, що відмовляючи у видачі судового наказу суд мотивував своє рішення тим, що отримана інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи боржника.
Натомість, нею у заяві зазначено місце перебування боржника, зокрема, військова частина НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , так як він є військовослужбовцем та на даний час проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.
Вважає, що суд мав можливість встановити місце перебування боржника за місцем його військової служби, але обмежився тільки зверненням до виконавчого органу Черняхівської селищної ради Житомирської області з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання боржника.
Відмова місцевого суду у задоволенні заяви про видачу судового наказу порушує права дитини на належний рівень життя.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 24 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що отримана інформація не дає можливості встановити місце проживання (перебування) ОСОБА_2 , тому у відповідності до вимог частини 9 статті 165 ЦПК України наявні підстави для відмови у видачі судового наказу.
Колегія суддів не погоджується із висновками місцевого суду, мотивуючи таким.
Із матеріалів справи убачається, що звертаючись до Черняхівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 у заяві про видачу судового наказу зазначила, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 відсутнє, але останній проходить військову службу у Збройних Силах України і перебуває у військовій частині за наступною адресою: АДРЕСА_2 .
Частиною 5 статті 165 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо боржником у заві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Так, на виконання вказаної норми, судом першої інстанції 21 травня 2025 року було витребувано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 з Черняхівської селищної ради Житомирської області, яка повідомила, що вказана особа знята із реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 з 14 травня 2025 року (а.с. 11, 12).
Разом з тим, при наявності у поданій заяві інформації щодо місця перебування ОСОБА_2 , суд першої інстанції в порушення вимог процесуального закону, не звернувся із відповідним запитом до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області.
З огляду наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд передчасно і помилково ухвалив рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину із підстав, передбачених частиною 9 статті 165 ЦПК України.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2025 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді