Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1874/25 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.
17 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/1874/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості одерження права на спадкування
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Семенець Катерини Олексіївни
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М
встановив:
У лютому 2025 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2000 року і до моменту смерті останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також змінити черговість спадкування за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановивши право ОСОБА_1 спадкувати разом зі спадкоємцем першої черги - ОСОБА_2 .
На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач з 2000 року проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу до моменту смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку, який належить позивачу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, завжди підтримували один одного морально і матеріально. Відповідач є сином ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом після смерті останнього. Однак в останні роки ОСОБА_3 через алкоголізм та супутні захворювання став нездатним самостійно обслуговувати себе, знаходився у безпорадному стані та потребував стороннього догляду та допомоги, яку надавала йому саме позивач, а не спадкоємець, а тому є підстави для зміни черговості спадкування за законом.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, не врахував, що позивач довела належними доказами перебування спадкодавця ОСОБА_3 через хронічний алкоголізм та супутні захворювання в безпорадному стані, який також був позбавлений можливості самостійно забезпечувати свої життєві потреби. За таких обставин вважає, що має право на спадкування першої черги відповідно до умов ст. 1259 ЦК України, оскільки спадкодавець знаходився на повному утриманні позивачки, а її син ОСОБА_4 забезпечував йому сторонній догляд та постійну допомогу, тоді як рідний син спадкодавця участі в утриманні та догляді не приймав.
Також звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про встановлення факту проживання позивача з померлим ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки позивачем було надано в сукупності докази, які в логічному зв'язку підтверджують даний факт, а саме: численні спільні фотографії, зроблені у різні роки, які свідчать про їх спільне дозвілля, святкування родинних подій тощо; покази свідків, які в сукупності одностайно підтверджують, що позивач та померлий тривалий час проживали разом, вели спільне господарство, мали сталі сімейні зв'язки; переписка у месенджері Vider, яка велася у період перебування позивачки за кордоном; конверти із Приватбанку, які надходили на ім'я померлого за адресою розташування будинку, який належить позивачу; витяг з ЄДР досудового розслідування, який містить пряму вказівку, що смерть ОСОБА_3 настала саме в будинку позивачки; документи на поховання, які свідчать, що всі заходи були організовані саме сином позивачки ОСОБА_5 ; скріншоти численних грошових переказів позивача із за кордону, які призначалися саме на матеріальне забезпечення померлого. Вважає, що усі ці обставини підтверджують, що інших близьких осіб, які були б дійсно задіяні у житті померлого, протягом останнього періоду життя, окрім позивачки, яка виконувала роль дружини, та її сина, не було, а тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.12.1996 року зареєстрована як проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
04 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, а саме про те, що 03.11.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено труп громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінальне провадження №12024060400003430.
Згідно довідки про причину смерті від 04.11.2024 року, причиною смерті ОСОБА_3 була дилатаційна кардіоміопатія.
Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 04.11.2024 року, замовником зазначено ОСОБА_6 , сина позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Брох А.А. від 06.05.2025 року та копії спадкової справи №6/2025, відкритої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , із заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до змісту заяви - племінник; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до змісту заяви проживала з померлим однією сім'єю більше п'яти років; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син померлого. Отже спадкоємцем першої черги є син ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 17.01.2007 року, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_3 в рівних долях.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2009 року, спадкоємцем 1/3 частки спадкового майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , є його онук ОСОБА_7 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво, складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.06.2009 року спадкоємицею 2/3 часток спадкового майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , є його дружина ОСОБА_9 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво, складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 .
04.08.2016 року ОСОБА_9 склала заповіт на все своє майно на користь сина ОСОБА_3 .
На підставі договору оренди житлового приміщення від 14.09.2022 року, ОСОБА_3 здав в оренду ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_2 для проживання за плату.
Відповідно до листа КП «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради від 27.05.2025 року №1221, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванню з 08.08.2024 року по 19.08.2024 року з діагнозом - негоспітальна двобічна полісегментарна пневмонія, кл гр 3. ЛН ІІ, есенціальна гіпертонія ІІ ст, ступінь 2, ризик 2, що підтверджується випискою з електронної медичної карти стаціонарного хворого №9860.
Відповідно до платіжних інструкцій АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 , який доводиться сином позивача, 04.12.2024 року здійснював оплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_1 з 2000 по 2024 рік отримала дохід в розмірі 314 708,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт спільного проживання з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2000 року і до моменту смерті останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також наявності підстав передбачених ст. 1259 ЦК України для зміни черговості спадкування та належності позивача до спадкоємців за законом четвертої черги.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із положеннями статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У відповідності до статей 1261-1265 ЦК України спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених статтею 1259 ЦК України):
перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;
друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).
За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність усіх п'яти зазначених обставин.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21), від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23).
Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц (провадження № 61-5062св22), від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19 (провадження № 61-11248св22).
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанови Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 21 жовтня 2021 року у справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20), від 28 червня 2023 року у справі № 691/1559/18 (провадження № 61-1917св23)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про те, що ОСОБА_3 через тяжку хворобу або каліцтво перебував саме у безпорадному стані.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 помер у віці 54 років, не будучи особою похилого віку, відомостей про наявність у спадкодавця тяжкої хвороби або каліцтва позивач до суду не надала. При цьому матеріали справи не містять також будь-яких доказів про перебування ОСОБА_3 на обліку в наркологічному диспансері та проходження лікування від алкоголізму.
При цьому виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 9860 від 19.08.2024 року про перебування ОСОБА_3 у період з 08.08.2024 по 19.08.2024 у Комунальній установі «Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка» Житомирської міської ради з діагнозом негоспітальна двобічна полісегментарна пневмонія, кл гр 3 ЛН ІІ есенціальна гіпертонія ІІ ст., есенціальна гіпертонія ІІ ст, ступінь ІІ, ризик ІІ, як причина його смерті - дилатаційна кардіоміопатія, не підтверджують ту обставину, що він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, перебуваючи у безпорадному стані.
Будь-яких інших медичних документів та висновків судово-медичних експертів матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачем не доведено перебування спадкодавця у безпорадному стані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та задоволення вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.
Разом із цим, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 також просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме - з 2000 року і до моменту смерті останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю, як і низка інших юридичних фактів, належать до предмета доказування і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо відповідні факти пов'язані з будь-якими іншими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують вимоги та заперечення, у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (пункт 32)).
З огляду на предмет спору, зміст та обґрунтування позовних вимог у справі що переглядається, встановлення факту проживання однією сім'єю спрямовано на отримання можливості позивачем заявити вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.
Проте, оскільки позивачем не доведено наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю в межах цієї конкретної справи не призведе до захисту спадкових прав ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 05 вересня 2022 року у справі № 766/5815/16-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до статті 1264 ЦК України, надавало б можливість позивачу набути право на спадкування за законом четвертої черги, в той час, як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 має спадкоємця за законом першої черги - сина ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки районний суд надав оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенець Катерини Олексіївни, залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2025 року.
Головуючий Судді