Житомирський апеляційний суд
Справа №296/5825/21 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В.
Категорія 11 Доповідач Шевчук А. М.
12 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
за участі секретаря судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №296/5825/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, визначення порядку користування приміщенням та визнання права власності на приміщення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Пилипенка Олександра Сергійовича,
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 січня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Петровської М.В. в м.Житомирі,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 . Просила: зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні 1/2 часткою приміщення коридору житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності їй ( ОСОБА_1 ), шляхом звільнення 1/2 частки приміщенням коридору, яке належить їй ( ОСОБА_1 ), із наданням їй ( ОСОБА_1 ) вільного доступу до цього приміщення коридору та можливістю облаштувати окремий ізольований вхід до своєї квартири АДРЕСА_2 через свою частину приміщення (коридору), шляхом проведення реконструкції, як це відображено та позначено на плані-схемі №3; визначити порядок користування приміщенням коридору загальною площею 4,40 кв.м житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , виділивши ОСОБА_3 1/2 частину вказаного коридору відповідно до конфігурації та параметрів, яка відображена на плані-схемі №3, площею 2,20 кв.м (позначено на плані-схемі №3, як частина коридору №І), а іншу 1/2 частину коридору площею 2,20 кв.м залишити у її ( ОСОБА_1 ) користуванні, яка відображена на плані-схемі №3, площею 2,20 кв.м (позначено на плані-схемі №1, як частина коридору №ІІ), та визнати право власності за кожним із співвласників на їхню частину після реконструкції приміщення коридору житлового будинку АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони у справі є власниками сусідніх квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . Крім того, у спільній сумісній власності та спільному користуванні сторін знаходиться коридор загальною площею 4,40 кв.м по 1/2 частки у кожного. Певний час між сторонами не було жодних суперечок із приводу порядку користуванням зазначеним приміщенням, але у 2016 році відповідач почала нехтувати вимогами добросовісності, справедливості і розумності у користуванні коридором та почала розміщувати у ньому власні предмети і речі, перекривати доступ до квартири та необґрунтовано забороняти позивачу здійснювати пересування і прохід у частині спільного коридору. Також ОСОБА_3 завела у подвір'ї будинку собак агресивної породи, що змусило її ( ОСОБА_1 ) робити перепланування у своїй квартирі задля створення окремого виходу, а також примусово відмовитися від своєї частини коридору шляхом закладення дверного отвору цеглою задля убезпечення своєї родини. Вона ( ОСОБА_1 ) неодноразово намагалася укласти із відповідачем договір щодо встановлення режиму користування спільним майном, тобто коридором, але такі дії не призвели до бажаного наслідку. Виходячи з наведеного, вона (позивач) вимушена вирішувати спір у судовому порядку.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 09 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Пилипенка Олександра Сергійовича подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що при ухваленні рішення суд безпідставно зазначає, що без проведення будівельно-технічної експертизи неможливо здійснити розгляд даної справи. Такі висновки суду є помилковими, оскільки проведення експертизи у цій справі є необов'язковим із огляду на те, що будь-якої перебудови, знесення несучих стін та конструкцій не передбачається. Все чого бажає позивач - це відновити закладений цеглою дверний прохід та встановити перестінок легкої конструкції. Судом не враховано та не надано жодної оцінки письмовим та усним поясненням відповідача, які є нічим іншим, як доказами існування перешкод, створених їй (позивачу) в користуванні спільним приміщенням, тобто частиною коридору. Суд також не звернув увагу на те, що відповідач у відзиві безпідставно стверджує, що позивач втратила своє право на 1/2 частки спільного коридору в зв'язку із добудовою своєї (позивача) частини будинку. Також необґрунтованими є висновки суду щодо того, що позивачем не доведено створення перешкод відповідачем у доступі до спільного коридору, оскільки вони повністю спростовуються поясненнями відповідача, які не відображені у тексті рішення. Помилковим є висновок суду щодо того, що дверний отвір спільного коридору закладений позивачем самостійно. Зазначене твердження взято із тексту позовної заяви, але воно є помилковим і відповідач спростувала його своїми поясненнями, наданими у ході розгляду справи.
До апеляційного суду від представника позивача адвоката Пилипенка О.С. надійшла заява із проханням визнати укладену між сторонами (позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 ) мирову угоду від 25 квітня 2025 року та закрити провадження у справі. У заяві водночас зазначено про те, що сторони врегулювали спір шляхом укладення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирової угоди на наступних умовах:
- частина приміщення коридору житлового будинку загальною площею 2,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить на праві приватної власності та зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , переходить на умовах постійного користування безоплатно ОСОБА_2 , з метою постійного використання, як невід'ємну частину житлового будинку (коридору);
- частина земельної ділянки площею 116,02 кв.м із кадастровим номером 1810136600:01:029:0020, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності та зареєстровано (243/864) за відповідачем ОСОБА_2 , переходить на умовах постійного користування безоплатно ОСОБА_1 , з метою постійного використання за цільовим призначенням (обслуговування окремого входу до будинку тощо).
Сторони домовилися, що протягом року з моменту укладення цієї мирової угоди зобов'язуються на основі даної угоди з відповідними зобов'язаннями та враховуючи угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0864 га від 02 червня 2015 року, укласти нову нотаріальну угоду про постійне користування частини приміщення коридору та частини земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та/або укласти договір міни, щодо даних об'єктів нерухомості. Всі витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цієї угоди, покладаються на ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог після затвердження цієї мирової угоди та не матиме майнових вимог або претензій до ОСОБА_2 , що пов'язано з використанням останньою приміщення для своїх цілей.
ОСОБА_2 гарантує, що після затвердження цієї мирової угоди відмовиться від претензій щодо зобов'язань ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку та перенести огорожу на початкову межу, що розділяє їх земельні ділянки згідно з угодою від 02 червня 2015 року в цивільній справі №296/9443/17.
У разі невиконання добровільно сторонами зобов'язань за цією мировою угодою, сторони вправі вирішити спір щодо виконання мирової угоди у судовому порядку.
Зміст ст.ст.207-208 ЦПК України і наслідки затвердження мирової угоди сторонам відомі та інших претензій сторони один до одного більше не мають.
Сторони посвідчують, що після виконання мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо майна, яке є предметом цієї мирової угоди, в тому числі, і щодо питання грошових компенсацій одна одній.
Сторони ствердили, що умови цієї мирової угоди не порушують права та інтереси будь-яких третіх осіб.
Ця мирова угода складена українською мовою і підписана у трьох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу - один до справи №296/5825/21, яка перебуває у провадженні Житомирського апеляційного суду, та по одному для кожної сторони.
У зв'язку з тим, що спір між сторонами врегульовано цією мировою угодою, сторони просять провадження у справі закрити.
У заяві про затвердження мирової угоди представником позивача наголошено на тому, що понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та наслідки закриття провадження у справі, передбачені частиною другою ст.256 ЦПК України, роз'ясненні та зрозумілі.
Сторони та їх представники у судове засіданні не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.219-220,223,227 т.2). За положеннями частини п'ятої ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пилипенка О.С. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, із одночасним клопотанням про визнання укладеної сторонами мирової угоди від 25 квітня 2025 року та закриття провадження у справі. Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шостачука І.М. надійшло письмове звернення про розгляд клопотання сторони позивача про затвердження мирової угоди між сторонами без його участі, у якому одночасно наголошено на тому, що клопотання сторони позивача він підтримує та просить затвердити мирову угоду. Отже, за положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та їх представників не перешкоджає розгляду питання щодо мирової угоди.
Відповідно до положень ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Статтею 373 ЦПК України, зокрема, передбачено, що в суді апеляційної інстанції сторони мають право укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про цю процесуальну дію незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
За змістом частини другої ст.373 ЦПК України, якщо мирова угода сторін відповідає вимогам ст.207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Сторонами на підставі взаємних поступок врегульований спір та за наслідками такого врегулювання укладена мирова угода, яка підписана сторонами цієї справи, про що останні повідомили суд.
Враховуючи ту обставину, що умови укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мирової угоди стосуються лише їхніх прав та обов'язків, не суперечать закону й можуть бути виконані сторонами, а в матеріалах справи відсутні докази того, що умови даної угоди порушують права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб, суд доходить висновку про можливість затвердження мирової угоди та відповідно визнання нечинним рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 січня 2023 року і закриття провадження у справі.
Роз'яснити сторонам, що за положеннями частини другої ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Керуючись ст.ст.207,256,259,367-368,373-374,381-384 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження мирової угоди задовольнити.
Затвердити мирову угоду, укладену 25 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на наступних умовах.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють свідомо, добровільно, без примусу, за взаємною згодою і попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, домовилися:
- частина приміщення коридору житлового будинку загальною площею 2,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить на праві приватної власності та зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , переходить на умовах постійного користування безоплатно ОСОБА_2 , з метою постійного використання, як невід'ємну частину житлового будинку (коридору);
- частина земельної ділянки площею 116,02 кв.м із кадастровим номером 1810136600:01:029:0020, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності та зареєстровано (243/864) за відповідачем ОСОБА_2 , переходить на умовах постійного користування безоплатно ОСОБА_1 , з метою постійного використання за цільовим призначенням (обслуговування окремого входу до будинку тощо).
Сторони домовилися, що протягом року з моменту укладення цієї мирової угоди зобов'язуються на основі даної угоди з відповідними зобов'язаннями та враховуючи угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0864 га від 02 червня 2015 року, укласти нову нотаріальну угоду про постійне користування частини приміщення коридору та частини земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та/або укласти договір міни, щодо даних об'єктів нерухомості. Всі витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цієї угоди, покладаються на ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 відмовляється від позовних вимог після затвердження цієї мирової угоди та не матиме майнових вимог або претензій до ОСОБА_2 , що пов'язано з використанням останньою приміщення для своїх цілей.
ОСОБА_2 гарантує, що після затвердження цієї мирової угоди відмовиться від претензій щодо зобов'язань ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку та перенести огорожу на початкову межу, що розділяє їх земельні ділянки згідно з угодою від 02 червня 2015 року в цивільній справі №296/9443/17.
У разі невиконання добровільно сторонами зобов'язань за цією мировою угодою сторони вправі вирішити спір щодо виконання мирової угоди у судовому порядку.
Сторони посвідчують, що після виконання мирової угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій щодо майна, яке є предметом цієї мирової угоди, в тому числі і щодо питання грошових компенсацій одна одній.
Наслідки укладення мирової угоди, зміст ст.ст.207-208 ЦПК України сторонам роз'яснено.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 09 січня 2023 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, визначення порядку користування приміщенням та визнання права власності на приміщення - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Головуюча Судді: