Справа № 159/3456/23 Провадження №11-кп/802/746/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_7 ,
УхвалоюКовельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 11 листопада 2025 року по 09 січня 2026 року включно з визначеним раніше розміром застави - 53680 гривень.
Своє рішення суддя мотивував тим, що прокурором доведено наявність ризиків, а саме того, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому дійшов висновку про необхідність, на даному етапі судового розгляду, продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказує про незадовільний стан здоров'я, який під час перебування в слідчому ізоляторі ще погіршився.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляції обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які згідно з ст. 12 КК України відносяться, в тому числі, до категорії тяжких злочинів, не працює, раніше неодноразово судимий за умисні корисні злочини, обвинувачується у вчинені злочинів під час умовно-дострокового звільнення, на даний час в рамках цього кримінального провадження триває судовий розгляд.
Як зазначає Європейський суд з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Під час розгляду у суді першої інстанції прокурором доведено існування ризиків, наведених у клопотанні, що належним чином перевірено під час апеляційного розгляду.
Виходячи з викладеного, на переконання колегії суддів, тяжкість інкримінованого обвинувачення ОСОБА_7 у сукупності з обставинами кримінального провадження та даними про особу обвинуваченого дають обґрунтовані підстави вважати, що ризики, існування яких були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, своєї актуальності не втратили.
Доводи апеляційної скарги про те, що не враховано стан здоров'я ОСОБА_7 , який має ряд хронічних захворювань, не заслуговують на увагу, оскільки надання медичної допомоги обвинуваченому можливо й в умовах перебування в слідчому ізоляторі.
Крім того, колегії суддів не надано даних щодо неможливості перебування ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора, чи необхідності негайної госпіталізації до медичних закладів міста, надання невідкладної спеціалізованої допомоги, яку обвинувачений не може отримати в умовах слідчого ізолятору.
Зважаючи на наведене, суд на підставі оцінки сукупності отриманих доказів дійшов правильного висновку, що причетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів, у яких він обвинувачується; наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є вірогідною та достатньою підставою для продовження строку застосування стосовно обвинуваченого такого обмежувального заходу як тримання під вартою.
Таким чином колегія суддів вважає, що продовжуючи ОСОБА_7 винятковий запобіжний захід суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст. 184 КПК України, так і обставини, визначені ст. 194 КПК України.
За таких обставин законних підстав для скасування ухвали суду, відповідно до викладених в апеляційній скарзі доводів обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст. 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий
Судді