Справа № 161/16481/25 Провадження №33/802/798/25 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т. М.
Доповідач: Клок О. М.
19 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Зубрицької А.М., захисника Щербяка Н.В., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника Щербяка Н.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років.
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 04.08.2025, о 13:37 год в с. Дачне, вул. Залізнична,13, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії.. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Відповвдно до постанови серії ЕНА № 5263302 від 19 липня 2025 року притягнутий до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог п.2.1а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи вини ОСОБА_1 , вважає накладене на нього адміністративне стягнення незаконним. Зазначає, що судом неправомірно позбавлено його права керування транспортним засобом, враховуючи той факт, що він такого права не отримував. Також, вказує, що розгляд справи відбувся у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, що є порушенням норм процесуального права. Враховуючи викладене, просить оскаржувану постанову в частині накладеного стягнення - змінити, виключити посилання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копія постанови була отримана 21.10.2025.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 та його захисник не були присутні під час розгляду справи в суді першої інстанції, копію постанови перший отримав 21.10.2025, а апеляційну скаргу захисник подав 27.10.2025 в межах десятиденного строку, тому строк апеляційного оскарження постанови необхідно поновити, так як він пропущений із поважних причин.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, який не оспорював, що факт інкримінованого правопорушення мав місце саме 04.08.2025, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суддя приходить до наступного висновку.
Сам по собі факт розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист, останній повідомлявся про розгляд справи 28.08.2025 (а.с.7-зворот), захисник Щербяк Н.В. звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.8, 9), ОСОБА_1 також повідомлявся про розгляд справи 18.09.2025 (а.с.12-зворот), а захисник був повідомлений про відкладення розгляду на 02.10.2025 (а.с.14).
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, суддею місцевого суду вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Згідно протоколу, ОСОБА_1 було роз'яснено при складенні протоколу права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, останній зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, про що свідчить його підпис (а.с.1).
Таким чином, жодних порушень права на захист, зокрема і на правову допомогу, судом допущено не було.
За змістом ст.ст.245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зазначених вимог закону, судом першої інстанції було дотримано.
Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за вказаних у постанові обставин, ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП є вірною.
Разом з тим, положеннями ст.33 КУпАП регламентовано, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає неспроможним покликання апелянта на незаконність оскаржуваної постанови в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у зв'язку з відсутністю у нього такого права взагалі.
Так, санкція ч.5. ст.126 КУпАП передбачає, накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
В той же час, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення не отримала посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
З урахуванням зазначеного, підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст.33, ч.5 ст.126 КУпАП.
Так, слід взяти до уваги, що норми чинного КУпАП не встановлюють будь-яких обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керування транспортними засобами.
При цьому, санкція ч.5 ст.126 КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.
Тож, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років.
У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Законних підстав для зміни оскаржуваного судового рішення з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Поновити строк захиснику Щербяку Н.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Щербяка Н.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 02 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя