Справа № 170/130/25 Провадження №11-кп/802/632/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030560000023 від 22.01.2025 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шацького районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в селі Пульмо Шацького району Волинської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, виключеного з військового обліку за станом здоров'я,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі статей 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 2266,33 гривень (дві тисячі двісті шістдесят шість гривень 33 копійки).
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 5000 гривень (п'ять тисяч гривень).
В іншій частині цивільного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень (п'ятнадцять тисяч гривень).
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів у кримінальному провадженні, у розмірі 8754,90 гривень (вісім тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні 90 копійок).
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 24.01.2025 року, на шматок цегли, мікрохвильову піч марки «Candy» модель «СMG 2394 DS» серійний номер 0672001004375, електричний чайник марки «КЕТТLЕ» модель «WK-8260», металеву сокиру (без топорища), два розукомплектованих колеса, раму велосипеда марки «Салют» моделі «Retro 28» типу дамка з двома болотниками і корзиною.
Речові докази у кримінальному провадженні: мікрохвильову піч марки «Candy» модель «СMG 2394 DS» серійний номер 0672001004375, електричний чайник марки «КЕТТLЕ» модель «WK-8260», металеву сокиру (без топорища) вирішено повернути ОСОБА_10 ; два розукомплектованих колеса, раму велосипеда марки «Салют» моделі «Retro 28» типу дамка з двома болотниками і корзиною повернути ОСОБА_7 ; зліпок сліду віджиму та шматок цегли, що упаковані до спецпакету №2699762, знищити.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 16.12.2024 року, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України №2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), перебуваючи на території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реалізовуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою уламка цегли розбив вікно розташованого за вказаною адресою будинку, після чого незаконно проник в будинок і таємно викрав мікрохвильову піч марки «Candy» модель «СMG 2394 DS» вартістю 1666,67 гривень, електричний чайник марки «КЕТТLЕ» модель «WK-8260» вартістю 90 гривень, металеву сокиру з топорищем вартістю 236,67 гривень та велосипед марки «Салют» моделі «Retro 28» типу дамка вартістю 2266,33 гривень, чим завдав ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 4259,67 гривень.
Своїми умисними протиправними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України (а.с.130-132).
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи кваліфікації його дій та вини у інкримінованому кримінальному правопорушенні, вважає вирок в частині призначеного покарання незаконним, необґрунтованим та надто суворим.
Вказує на те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував збитки, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, злочин вчинив випадково, коли не було удома батьків, які його доглядають, потерпіла не наполягає на суворому покаранні, а тому вважає, що до нього слід застосувати покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Окрім цього, на його думку, слід відмовити у задоволенні відшкодування моральної шкоди, так як позивач не навів доказів у чому саме полягає моральна шкода, яких прав і звичок вона була позбавлена внаслідок злочину, як погіршились відносини з оточуючими людьми, стан здоров'я, та інше. А також слід врахувати, що на його прохання потерпіла відмовилася надати йому банківський рахунок для перерахунку коштів.
Просить вирок Шацького районного суду Волинської області від 08.07.2025 року про обвинувачення його за ч.4 ст.185 КК України змінити та обрати покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо протягом 1 року іспитового строку не вчиню нового кримінального правопорушення та виконає покладені на мене обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. У задоволенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди відмовити у повному об'ємі (а.с.137).
В судове засідання не з'явилася потерпіла ОСОБА_10 , хоча належним чином повідомлялася про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від неї на адресу апеляційного суду не надходило ні заяв, ні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники кримінального провадження, які з'явилися в судове засідання не заперечували, щодо продовження розгляду справи у відсутності потерпілої ОСОБА_10 . Її неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку обвинуваченого та його захисника, які вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити; прокурора, яка просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити за безпідставністю, вирок суду залишити без змін; представника потерпілої, яка заперечила доводи апеляційної скарги, просила вирок залишити без змін; апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану, та кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК України є правильними та ніким з учасників судового провадження не оспорюються.
Водночас щодо доводів обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене йому покарання є суворим та про підстави для пом'якшення покарання, а саме призначення покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, то вони не заслуговують на увагу апеляційного суду з наступних підстав.
Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
В той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не тільки дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом'якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
Призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у їх сукупності.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції відніс щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд першої інстанції не вбачав.
Враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисний тяжкий злочин, однак вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.97), має постійне місце проживання, має на утриманні одну малолітню дитину (а.с.95), з 08.07.2020 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом F 70.1. (а.с.98).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №56 від 26.02.2025 року, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлялися у період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення, а також на час його обстеження, ознаки легкої розумової відсталості (олігофренії в ст. легкої дебільності) з поведінковими порушеннями. Ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не спостерігалося. Ступінь змін з сторони психіки не така, щоб позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (а.с.107-108).
Також місцевим судом враховано досудову доповідь надану органом пробації, яка складена з урахуванням соціально-психологічної характеристики обвинуваченого, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення - оцінено як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середній. З огляду на зібрану інформацію, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на правопорушника, окрім обов'язків, визначених ч.1 ст.76 КК України, додатково обов'язок, передбачений п.2 ч.3 ст.76 КК України (а.с.31-37).
Також місцевим судом враховано ставлення обвинуваченого до скоєного, позицію потерпілої щодо призначення міри покарання.
Апеляційний суд зазначає, що позиція потерпілої сторони у судових засіданнях місцевого та апеляційного судів, щодо обрання заходу примусу не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України.
На переконання апеляційного суду враховуючи всі обставини в кримінальному провадженні в їх сукупності, у тому числі й ті, на які посилається у своїй апеляційні скарзі обвинувачений, яким судом першої інстанції була надана вірна оцінка, місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та відповідно до положень ст.75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що пом'якшити покарання обвинуваченому, як цього просить апелянт, неможливо, оскільки покарання не буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде недостатнім для досягнення мети такого покарання, не буде співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно справедливим через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Крім цього не наведено в апеляційній скарзі інших переконливих обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому та могли б свідчити про беззаперечну явну суворість або несправедливість призначеного покарання.
Верховний Суд неодноразово звертає увагу на те, що виправлення має на меті шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що є важливим результатом застосування покарання та суттєвим показником його ефективності.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
А тому, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання з мотивів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченим.
Щодо доводів апелянта про підстави для відмови у стягненні розміру моральної шкоди, оскільки на його думку, позивач не навів доказів у чому саме полягає моральна шкода, яких прав і звичок вона була позбавлена внаслідок злочину, як погіршились відносини з оточуючими людьми, стан здоров'я, та інше, то вони на думку апеляційного суду є безпідставними та необґрунтованими виходячи їх наступного.
Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
За змістом ч.1 ст.129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені статтею 16 Цивільного Кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно п.9 Постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (Постанова КЦС ВС від 23.06.2022 року у справі №607/4341/20). Відповідно до п.9 цієї ж постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди потерпілій в сумі 5000 гривень, суд першої інстанції в повному обсязі врахував, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпіла зазнала душевних страждань, які продовжують тривати, оскільки завдана матеріальна шкода їй досі не відшкодована.
Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду першої та апеляційної інстанцій, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості і конкретним обставинам справи. Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Таким чином, цивільний позов судом першої інстанції був розглянутий з дотриманням вимог ст.ст.128, 129 КПК України, ст.1167 ЦК України, а тому підстав для зміни судового рішення в цій частині, як просить у апеляційній скарзі ОСОБА_7 , апеляційний суд не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає законних підстав для зміни чи скасування оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого, а тому, їх слід залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_7 - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Шацького районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді