Справа № 157/1306/25 Провадження №33/802/767/25 Головуючий у 1 інстанції:Гамула Б. С.
Доповідач: Подолюк В. А.
14 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А.. за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Колєсніка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича на постанову судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 25.03.2025 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 1020 грн.
В дохід держави з ОСОБА_1 стягнуто 605,60 грн. судового збору.
Так, як вбачається із судового рішення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15 липня 2025 року о 13:00 год. перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , яке виразилося в нецензурній лайці, словесних погрозах фізичною розправою, намаганні вигнати її з будинку, що не спричинило тілесних ушкоджень, однак завдало шкоди психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Колєснік Б.В. вважає вищевказану постанову судді незаконною і відповідно такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає про те, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не ставиться у провину завдання шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, а лише вказано, що його дії могли спричинити шкоду психічному та фізичному здоров'ю. При цьому, ч.1 ст.173-2 КУпАП, яка є чинною на момент складення протоколу), передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Тобто, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наслідки у виді реального заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого, а не лише теоретична ймовірність їх настання. Ця форма домашнього насильства з об'єктивної сторони повинна характеризуватися діянням, наслідками та причинним зв'язком між ними. Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суть правопорушення викладена не відповідності до діючої диспозиції ст.173-2 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Окрім того, потерпіла в судовому засіданні не підтвердила факту реального заподіяння шкоди фізичному чи психічному її здоров'ю, а лише констатувала наявність конфліктів між нею та чоловіком. Не зміг підтвердити факту реального заподіяння потерпілій шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілій й поліцейський ОСОБА_3 , який складав адміністративні матеріали і, який надалі допитувався місцевим судом в якості свідка.
Крім того, апелянт вказує і про те, що суд проігнорував клопотання сторони захисту про повернення справи на доопрацювання, що на його думку, є істотним процесуальним порушенням.
Також апелянт вважає, що окремою підставою для скасування судового рішення є факт проведення судового розгляду за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і це при тому, що її участь відповідно до ст.268 КУпАП є обов'язковою.
Посилаючись на викладені обставини, захисник вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а тому просить скасувати оскаржувану постанову судді та закрити справу на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду, до апеляційного суду не з'явився. При цьому, будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавав. А тому, апеляційний суд враховуючи такі обставини та положення ст.268 КУпАП, вважає за можливе апеляційний розгляд провести у відсутності цієї особи, але за участі її захисника.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Колєсніка Б.В., який скаргу підтримав із наведених у ній підстав та не заперечив щодо розгляду справи у відсутності його довірителя, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч цьому, судом першої інстанції не вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є передчасним і фактично не відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, як це передбачено п.2 ч.8 ст.294 КУпАП з огляду на таке.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №596578 від 15.07.2025, ОСОБА_1 ставиться у провину, те що він 15 липня 2025 року о 13:00 год. перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , яке виразилося у словесних погрозах фізичною розправою, в нецензурній лайці, намаганні вигнати її з будинку, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному та фізичному здоров'ю.
Такі дії ОСОБА_1 у вказаному протоколі кваліфіковані за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №596578 від 15.07.2025, терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №645499 від 15.07.2025, постанову судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 28.04.2025 у справі №157/553/25 (провадження №3/157/374/25) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, відеозаписи з реєстратора поліцейського, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та пояснення допитаного в суді свідка (поліцейського) ОСОБА_3 .
Сторона захисту в апеляційній скарзі вказує про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення - ч.3 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з чим просить закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Такі доводи сторони захисту знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи з огляду на таке.
Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП полягає в умисному, повторному протягом року, вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. При цьому, суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У ст.1 цього Закону передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частиною 1 ст.256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Слід зазначити про те, що відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, що має доводитися в суді, а не судом. Формулюючи обвинувачення щодо особи, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак, із протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №596578 від 15.07.2025, який складений щодо ОСОБА_1 неможливо зробити висновок про об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а сам протокол фактично складений на підставі пояснень його дружини ОСОБА_2 .
У протоколі відсутні відомості про заподіяння будь-якої шкоди і, зокрема фізичному чи психічному здоров'ю дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а зазначено лише про можливе її завдання, на що судом першої інстанції належної уваги звернуто не було.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, у тому розумінні, як викладено в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №596578 від 15.07.2025 та в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, спираючись на положення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, і відповідно прийшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Згідно із ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13.10.2025 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення за санкцією цієї статті, не може вважатися законною та обґрунтованою у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки з урахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, то провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, апеляційна скарга сторони захисту підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Колєсніка Богдана Володимировича задовольнити.
Постанову судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 13 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк