Справа № 161/20850/25 Провадження №33/802/801/25 Головуючий у 1 інстанції:Мазур Д. Г.
Доповідач: Денісов В. П.
17 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши її апеляційну скаргу на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року щодо неї,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік,
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору,
ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона 06.10.2025, о 01 год. 07 хв. в м. Луцьку, по пр-ту Василя Мойсея 7А, гр. керувала легким персональним електричним транспортним засобом, а саме електросамокатом Vevi з бортовим номером НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотестер Драгер 6810 ARBL-0881, проба позитивна з результатом 1,72‰.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що вона керувала електросамокатом який належить до легких персональних транспортних засобів, які не є транспортними засобами у розумінні ст.130 КУпАП. Просить постанову судді скасувати та закрити справу відносно неї на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримувала апеляційну скаргу і просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного рішення.
Так, її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивно стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474704 від 06.10.2025 (а.с.1), результатом приладу драгер, що становить 1,72‰ (а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що результат огляду на стан сп'яніння позитивний, а саме 1,72‰ (а.с.4), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого синіння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.10.2025 (а.с.5), рапортом поліцейського (а.с.6), відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, які суд відповідно до вимог ст.251 КУпАП вважає доказами по справі (а.с.7), а також іншими матеріалами справи.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
А п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп'яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
А тому, оскільки на місці зупинки транспортного засобу у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння.
В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків
Згідно приписів частини 3 цієї статті КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Зазначені нормативно-правові акти дають зробити висновок, що для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.
Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння зафіксовано належним чином.
З відео вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб - Vevi з бортовим номером НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , під час спілкування з останньою у неї було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 , погодилася. Результат огляду - 1,72‰. ОСОБА_1 , не заперечувала результат, засвідчила власним підписом роздруківку алкотестеру Drager Alcotest 6810, акт огляду та протокол (а.с.7).
Так, переглядом відеозапису з бодікамер працівників поліції встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу зафіксовано безперервною відео фіксацією.
Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки електросамокат, яким вона керувала не є транспортним засобом, то вони є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п.1.10 Правил дорожнього руху.
Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, що відповідає визначенню транспортного засобу, наведеному у п.1.10 Правил дорожнього руху.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у частині встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя дав належну оцінку всім доказам і зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного ст.266 КУпАП.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року щодо неї - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов