Справа № 170/722/25 Провадження №33/802/768/25 Головуючий у 1 інстанції:Стрілець Н. В.
Доповідач: Подолюк В. А.
14 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Клочкової А.О. (в режимі відеокнференції), розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Клочкової Аліни Олександрівни на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 02 жовтня 2025 року,
Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_1 в дохід держави стягнуто 605 (шістсот п'ясть) грн. 60 коп. судового збору.
Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 24 серпня 2025 року о 00:36 год. на вул.Європейська в с.Світязь Ковельського району Волинської області, керував автомобілем марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці), і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.5 ПДР та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Клочкова А.О. вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки місцевий суд допустив спрощений розгляд справи та всебічно не з'ясувавши всіх її обставин. Наведені в судовому рішенні висновки по наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи і не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, з відеозапису, який наявний у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, а лише просив працівників поліції надати докази про факт його керування транспортним засобом. Не відмовлявся ОСОБА_1 і від проходження медичного огляду в медичному закладі, оскільки працівники поліції протягом усього періоду спілкування не пропонували пройти такий огляд, а фактично повідомили, що розцінюють його дії як відмову від проходження огляду на місці події. Тому такі дії працівників поліції свідчать про недотримання встановленого законодавством України порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, що на думку захисника, прямо вказує про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Однак, місцевим судом таких обставин належним чином враховано не було та не надано їм належної правової оцінки, що свідчить про відсутність повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи і відповідно тягне скасування постанови судді та закриття провадження у справі.
Окрім того, апелянт зазначає про те, що працівник поліції вніс до протоколу про адміністративне правопорушення недостовірні відомості, а саме про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, хоча він не відмовлявся, а тому цей протокол є неналежним і недопустимим доказом у справі.
Також неналежним і недопустимим доказом у справі захисник вважає й направлення на проходження медичного огляду, оскільки воно працівником поліції не оголошувалось та не вручалось ОСОБА_1 , а також останньому взагалі не пропонувалось пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Крім того апелянт вказує, що дії працівника поліції про необхідність проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння є безпідставними та протиправними, оскільки він не мав жодних ознак такого сп'яніння, які передбачені законодавством України.
Зазначає захисник і про те, що судом першої інстанції було порушено принцип безпосередності дослідження доказів, так як протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не досліджувався безпосередньо у присутності учасників судового процесу, а тому суд і не мав права посилатись на них у своєму судовому рішенні як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Посилаючись на вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі щодо нього, - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду, до апеляційного суду не з'явилися. При цьому, будь-яких клопотань про відкладення апеляційного розгляду до суду не подавав. А тому, апеляційний суд враховуючи такі обставини та положення ст.268 КУпАП, вважає за можливе апеляційний розгляд провести у відсутності цієї особи, але за участі її захисника.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Клочкову А.О., яка апеляційні доводи підтримала та просила задовольнити скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Дана вимога Закону та роз'яснення ПВСУ в повному обсязі суддею першої інстанції при розгляді справи були дотримані.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №432450 від 24.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає: 1) у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння; 2) або ж у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №432450 від 24.08.2025, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу і в медичному закладі. Як встановлено із цього протоколу наряду із відеозаписом, ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.08.2025, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі і це, як вбачається з матеріалів справи, фіксувалось на боді-камеру, відеозапис чого міститься в матеріалах справи;
- письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 від 24.08.2025, де зазначається про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин, однак він відмовився від підпитання цього документа.
Окрім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписами з боді-камери працівника поліції, на яких зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 , в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому повідомлено та неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 на таку пропозицію нічого не відповідав, у зв'язку з чим працівник поліції такі його дії розцінив як ухилення від проходження огляду у встановленому законом порядку. Після цього, ОСОБА_1 було роз'ясненого його права та обов'язки, які передбачені законодавством, а також повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Склавши такий протокол на інші адміністративні матеріали, протокол було оголошеному ОСОБА_1 , але він відмовився від його підписання, про що у ньому зроблено відповідні відмітки. Окрім того, на відеозаписі зафіксованим є і той факт, що ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що він переставляв автомобіль аби той не заважай руху на проїзній частині дороги. Також вбачається і те, що присутні на місці особи чоловічої статі, які перебували в автомобілі, яким керував ОСОБА_1 намагались перешкоджати спілкуванню працівників поліції з ним.
Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено ті події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, відповідає повністю вимогам ст.23, 33 КУпАП.
При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення з посиланням на відсутність доказів про керування ним транспортним засобом, до уваги судом не беруться, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи і, зокрема відеозаписом.
Безпідставним вважає апеляційний суд доводи сторони захисту про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з посиланням на те, що ОСОБА_1 не пропонувалось пройти такий огляд і він не відмовлявся від його проходження, оскільки це повністю спростовується відеозаписом, з якого чітко вбачається те, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, однак він на таку пропозицію нічого не відповідав, що на думку суду, правильно було розцінено працівником поліції, як відмова від проходження огляду. Тому в цій частині працівники поліції діяли у порядку та спосіб, який передбачений законодавством, що регулює порядок проходження огляду на стан сп'яніння водіями транспортних засобів.
Також повністю неспроможними є апеляційні доводи про внесення працівником поліції у складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення недостовірних даних, а саме про те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, з посиланням на те, що він не відмовлявся, оскільки, як зазначено вище ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду, так як на неодноразову пропозицію працівниками поліції пройти огляд, нічого не відповідав. Відповідно такі дії і були розцінені як відмова. Тому доводи апелянта про те, що протокол з цих підстав не може бути належним і допустимим доказом у справі, є необґрунтованими.
Окрім того, такими що не піддаються обґрунтованому сумніву є правильними дії працівників поліції про проходження огляду у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, так як працівник поліції неодноразово вказував на виявлені у нього такі ознаки. Тому апеляційні доводи про відсутність працівників поліції підстав для огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 через відсутність у нього ознак такого сп'яніння є безпідставними.
При цьому, апеляційний вважає, що суддя місцевого суду повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу щодо ОСОБА_1 та прийняв цілком законне і обґрунтоване судове рішення, яке не викликає жодних сумнівів в апеляційного суду.
Таким чином, вищенаведені та усі інші апеляційні доводи щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 будь-яким чином адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження у справі.
Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Клочкової Аліни Олександрівни залишити без задоволення, а постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 02 жовтня 2025 року в даній справі, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк