Справа № 761/33637/23
Провадження № 2/761/1471/2025
(заочне)
13 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Путрі Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду в загальному позовному провадженні в заочному порядку цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «КИЯНІВСЬКИЙ» про скасування реєстраційного запису, припинення права власності, знесення об'єкта самочинного будівництва, -
У вересні 2023 р. Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «КИЯНІВСЬКИЙ» про скасування реєстраційного запису, припинення права власності, знесення об'єкта самочинного будівництва, в якому просила усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису внесеного до реєстрової книги Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005 за ОСОБА_1 , усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису внесеного до реєстрової книги Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005, усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести об'єкт самочинного будівництва: гараж № НОМЕР_1 , орієнтовною площею 29 кв.м. та повернути Київській міській раді земельну ділянку під зазначеним об'єктом нерухомого майна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 з приведенням її у придатний для використання стан.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що за ОСОБА_1 проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: гараж № НОМЕР_1 орієнтовною площею 29 кв.м., яка зареєстрована в Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, що розташований в АДРЕСА_1 .
Підставою внесення даного реєстраційного запису є довідка ГБК «Киянівський» №19 від 17.06.1993 року.
В подальшому зазначений гараж був зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 15.01.1997 року, зареєстрованого в Бюро 07.02.1997 року.
Вказаний гараж розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005. При цьому Київська міська рада не приймала жодного рішення щодо передачі земельної ділянки ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 , ані іншим юридичним чи фізичним особам у власність чи користування.
Розпорядження землями комунальної власності м.Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України та Закону України «Про столицю України - місто герой Київ» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
У зв'язку з тим, що Київська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки, державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, яка зареєстрована Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, може призвести до незаконного набуття прав на земельну ділянку, а тому підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 набув право власності на підставі неналежних документів - довідки ГБК «Киянівський» №19 від 17.06.1993 року на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва і є комунальною власністю, а отже не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на його відчуження.
На думку позивача, відповідачі не мають відповідного документа на право користування зазначеною земельною ділянкою.
На теперішній час за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, яка належить Київській міській раді, та тому такі дії спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста Києва.
У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, незаконно набувши право власності на гараж, вона не могла розпорядитись спірним майном.
Позивач зазначає, що існування вказаної реєстрації в БТІ перешкоджають йому у реалізації від імені територіальної громади правомочностей володіння і розпорядження земельною ділянкою через незаконне розміщення на ній майна, яке є предметом спору.
Договір купівлі-продажу або довідка з гаражно-будівельного кооперативу «Киянівський» не є тими документами, які в розумінні чинного законодавства надають відповідачам право на користування спірною земельною ділянкою, а зазначений договір купівлі-продажу, не може породжувати право на користування земельною ділянкою. Договір купівлі-продажу не надає права відповідачу на землю, у відповідача за ним виникло право власності лише на об'єкт нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
У судове засіданні представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату і час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи.
03.04.2025 р. справу передано до судді Осаулова А.А.
Ухвалою судді від 28.05.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 25.06.2025 р. витребувано у Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» копії документів, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та копії документів, на підставі якиху було прийнято рішення про внесення реєстраційного запису до реєстрової книги за реєстровим №13/6523 та копію інвентарної справи.
Ухвалою суду від 08.08.2025 р. залучено Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «КИЯНІВСЬКИЙ») в якості третьої особи до участі в справі.
Ухвалою суду від 17.09.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Суд , дослідивши зібрані в справі письмові докази, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 07.06.1976 р. Київська міська рада депутатів трудящих в особі її виконавчого комітету відвела виконавчому комітету Шевченківської районної Ради трудящих м. Києва земельну ділянку площею 0,3 га по АДРЕСА_1 під влаштування відкритої автостоянки з встановленням металевих гаражів-боксів.
24.04.2003 р. Київська міська рада прийняла рішення № 411/571, пунктом 12 якого вирішила:
- припинити Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації право користування земельною ділянкою площею 0,27 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07.06.1976 р. від 545/22 "Про відведення земельної ділянки Шевченківської райради депутатів трудящих по Киянівському провулку під влаштування відкритої автостоянки для машин індивідуального користування з встановленням металевих гаражів-боксів" у зв'язку з добровільною відмовою від цих земель (лист-згода від 28.03.2003 р. № 01/37-1550) і віднести зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови;
- передати ТОВ "Елітне житло" у короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 1,97 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом у АДРЕСА_1 , у тому числі: - площею 1,7 га - за рахунок земель міської забудови, площею 0,27 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;
- визнати таким, що втратило чинність, рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 545/22 від 07.06.1976 р. "Про відведення земельної ділянки виконкому Шевченківської райради депутатів трудящих по Киянівському провулку під влаштування відкритої автостоянки для автомашин індивідуального користування з встановленням металевих гаражів-боксів".
Пунктом 8 рішення № 125/1335 від 18.03.2004 р. Київська міська рада вирішила:
- договір оренди земельної ділянки № 91-6-00177 від 21.10.2003 р. ТОВ "Елітне житло" розірвати за згодою сторін та перевести зазначену земельну ділянку до земель запасу житлової та громадської забудови;
- затвердити проект відведення земельної ділянки ТОВ "Мегаград" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з об'єктами житлово-громадського та готельно-офісного призначення у пров. Киянівському, 13-21 у Шевченківському районі м. Києва.
- передати ТОВ "Мегаград" в довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 5,58 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу з об'єктами житлово-громадського та готельно-офісного призначення у пров. Киянівському, 13-21 у Шевченківському районі м. Києва, у тому числі: - площею 1,97 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; - площею 3,61 га - за рахунок земель міської забудови.
У січні 2008 р. Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів "Киянівський" (далі Автокооператив "Киянівський") звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ТОВ "Мегаград", за участю третьої особи - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про: визнання за Автокооперативом "Киянівський" права користування земельною ділянкою площею біля 0,3 га по Киянівському провулку, 19; визнання недійсним пункту 12 рішення Київської міської ради від 24.04.2003р. № 411/571; визнання недійсним пункту 8 рішення Київської міської ради від 18.03.2004р. № 125/1335; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ВВК № 525312 від 09.11.2004 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Мегаград".
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2008 р. позовні вимоги задоволені частково. За апеляційною скаргою ТОВ "Мегаград" Київський апеляційний господарський суд, переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 14.07.2008 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.11.2008 р. скасував його, та прийняв нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Вказана постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2008 р. у справі № 6/76и залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2009 р.
Відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Вказаного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 09.06.2022 р. у справі № 520/9588/16-ц.
У вказаній справі встановлено наступне: «Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт а) вказаної норми. Відповідно до пунктів 3,4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Зі змісту вказаної норми вбачається, що добровільна відмова це припинення за власною волею права користування та права власності на земельну ділянку. Зі змісту оскаржуваного рішення Київської міської ради № 411/571 від 24 квітня 2003 року припинено Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації право користування земельною ділянкою площею 0,27 га, відведеною їй відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 07 червня 1976 року від 545/22 у зв'язку із добровільною відмовою. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Зі змісту ч. 3 цієї статті вбачається, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється. Під час здійснення апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач (Автокооператив "Киянівський") не був особою, наділеною правом користування земельною ділянкою у АДРЕСА_2 , отже його права не могли бути порушені внаслідок прийняття рішень Київської міської ради від 18 березня 2004 року та 24 квітня 2003 року. Позивачем не надано доказів звернення до компетентних органів з приводу отримання земельної ділянки та її оформлення у встановленому законом порядку. Крім того, під час здійснення апеляційного провадження судом було встановлено, що майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці є рухомим майном.».
Судом встановлено, в Київському міському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 проведена державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: гараж № НОМЕР_1 , за реєстровим №13/6523, що розташований в АДРЕСА_1 .
Підставою внесення даного реєстраційного запису є довідка ГБК «Киянівський» №19 від 17.06.1993 року.
Вказаний гараж розташований у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .
15.01.1997 року ОСОБА_2 набула право власності на вказаний гараж на підставі договору-купівлі продажу. Вказаний договір зареєстрований в БТІ 07.02.1997 р.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У свою чергу, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки Київською міською радою жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 під будівництво жодним фізичним чи юридичним особам у власність чи користування не приймалось, а відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку комунальної власності, що порушує право комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
За ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст. 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (ст. 95 Земельного кодексу України), особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки, або з інших передбачених законом підстав.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Відповідна реєстрація з внесенням відповідного запису 27 грудня 2022 року.
На вказаній земельній ділянці розташований гараж № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , який спочатку належав ОСОБА_1 та в подальшому належить ОСОБА_2 .
Докази передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 під будівництво ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.
Варто також зазначити, що відповідно до положень статті 22 Земельного кодексу Української РСР від 1970 приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
Також, згідно з приписами статті 22 Земельного кодексу Української РСР від 1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Роз'ясненням Держгеокадастру від 03.06.2021 встановлено документи, які підтверджують наявність у громадянина права користування, зокрема: державні акти на право постійного користування земельними ділянками (стаття 23 ЗК України в редакції 1992 року, первісна редакція стаття 126 чинного ЗК України), державні акти на право володіння землею (стаття 23 ЗК УРСР 1990 року), записи в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій, записи в погосподарських книгах сільських рад, записи в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських і сільських рад (стаття 20 ЗК УРСР 1970 року).
Перш ніж власник - член гаражно-будівельного кооперативу зможе оформити документи на свій особистий гараж, кооперативом повинні бути оформлені відповідні документи, що свідчать про їх законне будівництво. Оформленням документів у гаражному кооперативі займається голова кооперативу, в нього повинна бути оформлена оренда на землю або право постійного користування нею і дозвіл на будівництво гаражів.
Умовами отримання права власності на гараж, розташований у гаражному кооперативі є: гаражний кооператив зареєстровано як юридичну особу; відомості про наявний гаражний кооператив внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно; зареєстроване речове право на земельну ділянку, на якій розташований кооператив; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися для будівництва, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу; документ, що підтверджує прийняття об'єкта в експлуатацію.
Ці документи, потрібні для оформлення права власності автовласника на гараж.
Для реєстрації права власності на гараж члену кооперативу необхідно мати наступні документи: паспорт та ідентифікаційний код майбутнього власника гаража; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; належним чином завірена копія акта про передачу землі для використання гаражним кооперативом; документ, що підтверджує прийняття об'єкта в експлуатацію, у разі якщо будівництво об'єкта здійснювалося після 5 серпня 1992 року; довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на гараж з Бюро технічної інвентаризації.
Водночас, суд зазначає, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.10.1996 № 1563 «Про затвердження тимчасового Порядку видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - Розпорядження), особа, яка набула право власності на майно, а саме ОСОБА_1 повинна була належним чином оформити свідоцтво про право власності на гараж, для подальшого (належного) розпорядження ним.
Відповідно до підпункту 2.5 пункту другого зазначеного Розпорядження, Об'єктами нерухомого майна, на які оформлюється право власності з видачею свідоцтв, є, зокрема, дачі, садові будинки, гаражі.
Пунктом 7 Розпорядження встановлено, що функцією структурних підрозділів місцевих органів державної виконавчої влади при видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме Управління земельних ресурсів є: - оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, підтверджує наявність існуючих документів про надання земельних ділянок в користування або власність та їх чинність; - у разі відсутності документів надає довідку про стан оформлення документів, які посвідчують право користування або власності земельними ділянками, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, або інформацію про реєстрацію земельної ділянки по матеріалах інвентаризації меж землекористувань в м. Києві; - присвоює ідентифікаційний код об'єкта нерухомого майна, виходячи з коду земельної ділянки згідно з земельно-кадастровою інформацією.
Згідно з пунктом 10.3 та 10.9 Розпорядження, серед документів які необхідні для видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна є, зокрема: правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності заявника на зазначений об'єкт; належно оформлені міським бюро технічної інвентаризації не раніш, ніж 3 роки тому, технічний паспорт та поповерхові плани будинку; документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт; рішення органу державної виконавчої влади про надання дозволу на будівництво або реконструкцію об'єкту; акт державної комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію.
У випадку, якщо особа є членом гаражних і дачних кооперативів, колективів і індивідуальних забудовників малоповерхового і котеджного будівництва, які побудували гаражі, дачі та котеджі згідно з чинним законодавством, подається рішення або розпорядження органу державної виконавчої влади про відведення земельної ділянки.
У зв'язку з відсутністю у першого набувача та гаражного кооперативу "КИЯНІВСЬКИЙ" права власності на земельну ділянку, незаконно набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, вона не могла розпоряджатись спірним майном, зокрема шляхом передачі його іншій стороні, а саме, шляхом укладення договору купівлі-продажу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 376 ЦК України відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.
Враховуючи, що матеріали справи не містять жодних правовстановлюючих документів на підтвердження права власності або права користування спірною земельною ділянкою, гараж № НОМЕР_1 (який розташований на земельній ділянці) є самочинним будівництвом.
При цьому, укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, і здійснення інших правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна, а також здійснення відносно нього державної реєстрації прав, не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованої.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).
З набуттям позивачем права власності на гараж, який розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, до нього, як до нового власника цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як продавець на момент укладення договору купівлі-продажу не мав права власності на цю земельну ділянку. (Постанова Верховного Суду України у справі № 127/10011/18 від 19.05.2020).
Аналогічний висновок міститься у Постанові Великої палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, де зазначено, що за відсутності в попереднього власника такого нерухомого майна належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.
За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовано нерухоме майно, а саме гараж (гаражний бокс) № НОМЕР_1 , що є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.
При цьому, ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку до компетентних органів стосовно узаконення самочинно збудованого нерухомого майна не звертались, доказів надання їм у користування спірної земельної ділянки до суду не надано (протилежного судом не встановлено)
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67 цс 20 (пункт 58); постанова Великої Палата Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21, яка стосується саме поділу нерухомого майна подружжя (пункти 23-27, 36).
Відтак, наявність первинної реєстрації за ОСОБА_1 та в подальшому за ОСОБА_2 права власності на спірний гараж № НОМЕР_1 порушує права Київської міської ради щодо володіння та користування належним майном.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 зазначено, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.
Відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів набуття права власності та факту видачі Київською міською радою дозвільних та правовстановлюючих документів на таке будівництво.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи дозвільних документів Київської міської ради на розміщення чи будівництво гаража № НОМЕР_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005, є підстави для усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису внесеного до реєстрової книги Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005 за ОСОБА_1 , усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису внесеного до реєстрової книги Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005, усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести об'єкт самочинного будівництва: гараж № НОМЕР_1 та повернути Київській міській раді земельну ділянку під зазначеним об'єктом нерухомого майна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 з приведенням її у придатний для використання стан.
Згідно ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Київської міської ради потрібно стягнути по 4026,00 грн судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 376 ЦК України, ст.ст. 83, 116, 125, 152 ЗК України, ст.ст.4, 11, 12, 77-81, 212, 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
Позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «КИЯНІВСЬКИЙ» про скасування реєстраційного запису, припинення права власності, знесення об'єкта самочинного будівництва,- задовольнити.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису внесеного до реєстрової книги Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005 за ОСОБА_1 .
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування реєстраційного запису внесеного до реєстрової книги Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим №13/6523, про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:005.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести об'єкт самочинного будівництва: гараж № НОМЕР_1 та повернути Київській міській раді земельну ділянку під зазначеним об'єктом нерухомого майна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:157:0005 з приведенням її у придатний для використання стан.
Стягнути на користь Київської міської ради з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 4026,00 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36;
Відповідачі:
ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 ;
треті особи:
Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 03359836, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4В.
Автокооператив по будівництву та експлуатації особистих гаражів «КИЯНІВСЬКИЙ», код ЄДРПОУ 22875743, м. Київ, пров. Киянівський, 19.
Суддя: А.А.Осаулов