Справа № 761/11927/25
Провадження № 2-а/761/627/2025
13 листопада 2025 року Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Бориспільський відділ Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі головного державного виконавця Сороки Валерія Івановича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У березні 2025 року до Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої позивач просив суд: постанову серії 2КІ0000437111 від 23.08.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. скасувати та закрити провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2024 року о 15. год. 03 хв. головним спеціалістом-інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Шокалом Д.В. винесено постанову серії 2КІ0000989696, якою на позивача накладено адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. за порушення вимог дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху.
У позовній заяві вказано, що 23.08.2024 року позивач, перебуваючи у місті Києві, прибув до госпіталю для проходження медичних процедур з лікування та реабілітації, припаркував автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 у місці платного паркування за адресою: м.Київ, бульвар Лесі Українки. Позивач розмістив на видному місці в салоні автомобіля посвідчення учасника бойових дій для підтвердження свого права на здійснення безкоштовного паркування у даній зоні.
03.03.2025 року позивач дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення подвійної суми штрафу за порушення правил паркування.
Після звернення до Центру з надання безоплатної правничої допомоги позивач дізнався, що головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за утриманням майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шокалом Д.В. в режимі фото/відеозйомки зафіксоване порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів. У відсутності власника, буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. Технічний пристрій, яким зафіксовано правопорушення - «мобільний додаток АРМ інспектора з паркування ».
Відповідно до вказаної постанови, 23 серпня 2024 року о 15. год. 03 хв. на бульварі Лесі Українки в місті Києві транспортний засіб Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП.
У зв'язку із викладеним, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі та скасувати постанову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.04.2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача на позовну заяву, в якому представник Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що відповідно до ч.3 п.17.11.1 Правил благоустрою міста Києва правом безкоштовного паркування користуються, зокрема особи, що мають статус учасника бойових дій. Згідно з п.17.11.3 зазначених правил оператор на майданчиках платного паркування повинен забезпечити резервування спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч.3 п.17.11.1 цих Правил. Тобто, особи, що мають статус учасника бойових дій, користуються правом безоплатного паркування виключно шляхом розміщення транспортного засобу на зарезервованих спеціальних місцях паркування. В той же час, з матеріалів фотофіксації вбачається, що автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 розміщено на майданчику для платного паркування по бульвару Лесі України та не в межах зарезервованих спеціальних місць паркування, а тому вимоги п.17.11.3 Правил позивачем не були дотримані. Представник відповідача зазначає, що під лобовим склом відсутній будь-який документ що дає змогу ідентифікувати власника транспортного засобу як учасника бойових дій. Матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Головним інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесенні оскаржуваної постанови.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 23.08.2024 року головним спеціалістом-інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Шокалом Д.В. винесено постанову серії 2КІ0000437111, якою на позивача накладено адміністративне стягнення, передбачене ст.152-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. за порушення вимог дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху. В оскаржуваній постанові посадовою особою відповідача зафіксовано, що 23 серпня 2024 року о 15. год. 03 хв. на бульварі Лесі Українки в місті Києві транспортний засіб Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП.
Як зазначено в постанові, транспортний засіб Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 23.08.2024 року о 15 год. 30хв. на Бульварі Лесі Українки в м.Києві залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування.
Крім того, в постанові зазначено, що технічним засобом, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення: АРМ інспектора. Адреса веб-сайту в мережі Інтернет з матеріалами kyiv.digital/penalty/chek, ідентифікатор для доступу до інформації на веб-сайті - номер постанови.
Як вбачається із копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 07.05.2024 року, року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає обсяг прав та обов'язків водія, є також Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Згідно з п. 1.1 Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.
Разом з тим, п. 1.9 ПДР зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Дорожній знак 5.43 ПДР України "Зона стоянки" - позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Табличка 7.14 - "Платні послуги" - застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки за платній основі.
З фотоматеріалів, які стали підставою для винесення постанови, не вбачається, що автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 припарковано в зоні дії дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України. В той же час, сам позивач не заперечує паркування власного автомобіля в зоні дії зазначеного дорожнього знаку.
Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягнуть за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Згідно з приміткою до статті, положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-30 цього Кодексу, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Як передбачено ч.1 ст. 219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування (ч.3 статті 219 КУпАП).
Відповідно до п.1 Положення про Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене рішенням Київської міської ради 02 березня 2023 року N 6010/6051 (у редакції рішення Київської міської ради від 13 липня 2023 року N 6870/6911, Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який утворений відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у структурі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року N 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності".
Пунктом 4 Положення передбачені завдання Департаменту, а пунктом 5 - його функції.
Згідно з п.п.4.9, 4.10 п.4 Положення основними завданнями Департаменту є: здійснення контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів в межах повноважень, наданих законодавством України виконання функцій управління (інспекції) з паркування.
Відповідно до підпункту 5.52 пункту 5 Положення Департамент розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою - п'ятою та восьмою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладає адміністративні стягнення.
П.6 Положення у структурі Департаменту передбачено утворення Інспекції з паркування, а в складі Інспекції- інспекторів з паркування, повноваження яких визначено вказаним пунктом.
Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: 1) здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки (відеозапису); 2) розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено; 3) складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень; 4) накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); 5) розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; 6) складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів; 7) здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку; 8) брати участь у межах своєї компетенції у роботі комісій, що утворюються Київською міською радою та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 9) надавати інформацію іншим органам державного контролю відповідно до законодавства;10) установлювати за даними державних реєстрів відповідальних осіб за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів; 11) складати протоколи про порушення вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів відповідно до законодавства та надавати їх на розгляд у встановленому порядку; 12) мають інші права, визначені законом.
Пунктами 1-3 рішення Київської міської ради від 5 жовтня 2023 року N 7112/7153 «Про впорядкування питань щодо діяльності інспекторів з паркування в місті Києві», із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 21 листопада 2024 року N 207/10015, уповноважено посадових осіб (інспекторів з паркування) Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); уповноважено посадових осіб (інспекторів з паркування) Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проводити тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту, а також зупинки чи стоянки транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); створення перешкод водіям транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), у зупинці або стоянці), частиною першою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, визначених частиною третьою статті 2654 Кодексу України про адміністративні правопорушення (коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху), а також у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); уповноважено посадових осіб (інспекторів з паркування) Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати фіксацію правопорушень за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку
Отже, головний спеціаліст- інспектор з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю Виконавчого органу Київради (КМДА) Шокал Д.В. наділений повноваженнями наклади адміністративні стягнення на підставі КУпАП.
Стаття 14-2 КУпАП визначає, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
Згідно п.1 статті 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положеннями статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з приписами ч.1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 затверджені Правила паркування транспортних засобів, які регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.
Як визначено Правилами, оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.
Згідно з п.6 Правил, контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).
Пункт 21 Правил визначає, що на майданчиках для платного паркування у доступному для ознайомлення користувачів місці розміщується інформація про: оператора (найменування, адреса, контактні телефони);вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, спосіб оплати.
В той же час пункт 22 Правил передбачає, що на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні". Відстань від в'їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.
На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.
У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як визначає п. 24 Правил, Оператор зобов'язаний: використовувати майданчик для паркування за призначенням; обладнати майданчик для паркування відповідно до вимог цих Правил, Правил дорожнього руху, норм, нормативів, стандартів з урахуванням вимог безпеки дорожнього руху; утримувати територію та під'їзні шляхи до майданчика для паркування у належному технічному та санітарному стані; повідомляти уповноважені підрозділи Національної поліції та інспекторів з паркування про виявлені порушення цих Правил; надавати роз'яснення користувачам щодо застосування цих Правил; організовувати навчання персоналу, який обслуговує майданчик для паркування; забезпечувати безоплатно персонал, який обслуговує майданчик для паркування, спеціальним одягом з метою забезпечення його безпеки під час виконання службових обов'язків, а також безпеки дорожнього руху. Зразки спеціального одягу затверджує Мінрегіон; забезпечувати належне функціонування технічних приладів (пристроїв) для сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з вимогами цих Правил; інформувати користувачів про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування відповідно до пункту 29 цих Правил.
В той же час у відповідності до п.26 Правил Користувач зобов'язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Пункт 29 Правил передбачає, що оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за такими способами: придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; за допомогою засобів мобільного зв'язку; через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; через автоматичний в'їзний та виїзний термінали.
Факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв'язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп'ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.
Паркувальні автомати, платіжні пристрої, за допомогою яких здійснюється оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких запроваджено автоматизовану систему, повинні бути інтегровані в автоматизовану систему та передбачати наявність технічної можливості введення реєстраційного номера транспортного засобу.
Сплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування не здійснюється у разі незабезпечення оператором належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг відповідно до вимог цих Правил щодо обладнання таких майданчиків.
Несплата користувачем вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
У відповідності до п.30 Правил, під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.
Порушення цих Правил тягне за собою відповідальність згідно із законом (п.32 Правил).
Правила благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 у розділі 17 регулюють правила паркування транспортних засобів у м.Києві.
Згідно з п.17.3.1 Правил, платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.
В той же час, п.17.5.1 Правил передбачає, що система оплати за користування місцями платного паркування включає безготівкові та готівкові форми розрахунків, а саме:
- реєстратори розрахункових операцій, квитанції, фіскальні чеки на паркування автотранспортних засобів;
- талони фіксованої вартості та абонементні талони на паркування автотранспортних засобів (годинні, денні, місячні, квартальні та ін.);
- безготівкова передоплата за користування місцями для паркування транспортних засобів підприємствами, організаціями та установами;
- пластикові чіп-картки;
- особистий (телекомунікаційний) рахунок;
- інші форми сплати при використанні автоматизованих систем паркування.
Пункт 17.11 Правил передбачає пільги при користуванні місцями для платного паркування.
Правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн (підпункт 3 пункту 17.11.1 Правил).
Правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (підпункт 5 пункту 17.11.1 Правил).
Згідно з п.17.11.3 Правил благоустрою міста Києва, оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками. При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил.
За таких обставин, з врахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи копії фотофіксації автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з НОМЕР_1 , не є належним доказом порушення позивачем дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування, матеріали фотофіксації не містять інформацію про обставини події та не підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення зокрема, з даних копій фотофіксації не вбачається, що позивач припаркував автомобіль в зоні дії дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України.
Крім того, варто зауважити, що відповідач не надав доказів належного функціонування засобів сплати вартості послуг паркування та резервування місця, яким міг скористатись позивач, як учасник бойових дій.
Також варто уваги та обставина, що нормативно правові акти не передбачають розміщення в автомобілі копії документів, які надають право позивачу скористатись безкоштовним паркуванням.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення ним порушення ПДР відповідними доказами.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів, що на момент паркування транспортного засобу були зарезервовані місця для безкоштовного паркування, не надано доказів належного функціонування засобів сплати вартості зазначених послуг, діюче законодавство не встановлює обов'язку позивача розміщувати під лобовим склом документ, що дає змогу ідентифікувати власника транспортного засобу, як учасника бойових дій, оскільки в такому випадку він мав скористатись можливістю припаркуватись на зарезервованих Оператором місцях, тому суд вважає що в діях позивача відсутня вина та відповідно склад адміністративного правопорушення.
Тому, суд, приходить висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім постанови про адміністративне правопорушення, складеної відповідачем.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст.286 КАС України враховуючи, що в судовому засіданні відповідачем не доведено правомірності винесення постанови, суд вважає за можливе скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За змістом ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 р № 543/775/17 відступила від попереднього висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суддя звертає увагу, на необхідність розмежування справ щодо накладення адміністративного стягнення та справ з приводу оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення.
У справах про накладення адміністративного стягнення підлягають застосуванню положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ставка судового збору визначена п. 5. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» і дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,
Водночас, порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення шляхом подання адміністративного позову визначений нормами КАС України. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028 грн.
Таким чином, за подання даного адміністративного позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
За змістом ч.5 ст.139 КАСУ якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Бориспільський відділ Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі головного державного виконавця Сороки Валерія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії 2КІ0000437111 від 23.08.2024 року, складеної головним спеціалістом-інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Шокалом Д.В. - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії 2КІ №0000437111 від 23.08.2024 року, складеної головним спеціалістом-інспектором з паркування другого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Шокалом Д.В
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.152-1 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління (інспекція) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: