Справа №753/6259/23
2-а/760/292/25
20 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Черчуканов В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У квітні 2023 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до УПП в м. Києві, ДПП, у якому просив суд скасувати постанову серії ЕАС № 6813700 від 10.04.2023 в справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором 1 роти 4 батальйону УПП у м. Києві Паращуком М.С.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10.04.2023 інспектором відносно позивача було складено постанову за те, що останній, 10.04.2023 о 20:39 в м. Києві по вул. Яленіна, 53, керуючи транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3.е. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на те, що він ПДР не порушував та вважає, що інспектор незаконно виніс постанову відносно нього, оскільки транспортним засобом транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , він не керував.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.05.2023 дану справу було передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
28.08.2023 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіна О.М.
Ухвалою суду від 30.08.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
08.09.2023 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 11.09.2023 судом по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
23.09.2023 позивачем було подано до суду клопотання про пришвидшення розгляду даної справи.
28.12.2023 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що інспектором обґрунтовано винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та інспектор при цьому діяв в межах свої повноважень.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то сторони у судове засідання не виколикалися.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2023 інспектором відносно позивача було складено постанову за те, що останній, 10.04.2023 о 20:39 в м. Києві по вул. Яленіна, 53, керуючи транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3.е. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с. 7).
Разом з тим, суд вважає, що дана постанова була винесена без урахування всіх вимог закону.
Дослідивши складену постанову ЕАС № 6813700 від 10.04.2023 та матеріали справи, суд вбачає, що жодних пояснень свідків та доказів здійснення фото чи відео фіксації, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема те, що ОСОБА_1 проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, крім викладених інспектором обставин, в постанові не міститься.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається із оглянутого у судовому засіданні відеозапису із реєстратора, наданого позивачем, на ньому зафіксовано факт зупинки 10.04.2023 транспортного засобу «BMW», а не «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 .
Більше того, будь-яких доказів того, що позивач 10.04.2023 керував транспортним засобом «TOYOTA CAMRY», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором 1 роти 4 батальйону УПП у м. Києві Паращуком М.С. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем до суду надано не було та такі докази в матеріалах справи відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6813700 від 10.04.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Щодо позовних вимог до відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 245 Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами п. 5 ст. 213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Стаття 222 КпАП України встановлює, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Приписами ч. 3 статті 288 КпАП України визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КпАП України, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаних справах вказав, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Суд приходить до висновку, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції та судом було здійснено розгляд справи по суті заявлених вимог саме до відповідача Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги до Управління патрульної поліції у м. Києві не підлягають задоволенню, оскілки пред'явлені до неналежного відповідача.
Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6813700 від 10.04.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 20.11.2025.
Суддя О.М. Букіна