Провадження №2/760/320/25
Справа №760/21936/20
20 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності,
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 , МЮ України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ МЮ України № 3098/5 від 09.09.2020, яким задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано рішення від 10.03.2020 № 51546199, прийняте приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
- усунути перешкоди в користуванні майном шляхом скасування запису про право власності ОСОБА_2 № 38108355 від 10.09.2020, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53983522 від 10.09.2020, прийнятого державним реєстратором Калачовою С.Ю. Департаменту державної реєстрації МЮ України на підставі наказу МЮ України № 3098/5 від 09.09.2020 та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що наказом МЮ України № 3098/5 від 09.09.2020 задоволено скаргу відповідача-1 та скасовано рішення від 10.03.2020 № 51546199, прийняте приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем.
Вказана реєстраційна дія була вчинена нотаріусом в якості реалізації звернення стягнення на майно боржника відповідно до положень іпотечного договору, який забезпечував зобов'язання, що виникли за договором позики, укладеним між позивачем та відповідачем-1.
Підставою для винесення оспорюваного наказу став висновок Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.07.2020 за результатами розгляду скарги відповідача-1 від 08.04.2020, зареєстрованої за № КО-10401.
10.09.2020 відповідач-1 звернулась із відповідною заявою до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Калачової С.Ю., якою прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на підставі спірного наказу МЮ України № 3098/5 від 09.09.2020. Номер запису про державну реєстрацію права власності 38108355.
Зазначає, що спірний наказ обґрунтований наявністю висновку Колегії у сфері державної реєстрації, яким рекомендоване скасування реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на квартиру за позивачем.
Посилається, що згідно висновку колегія проаналізувала всі документи, надані реєстратору для проведення реєстрації права власності на квартиру за позивачем, та єдиною підставою для винесення рекомендації про скасування реєстраційних дій, стало те, що, за думкою колегії, рішення про реєстрацію переходу права власності в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», реєстратор прийняв всупереч вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тa п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затверджених постановою Кабміну №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок).
Стверджує, що наведений у висновку п. 61 Порядку в абз. 6 дійсно містить вимогу, згідно якої протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає споживчими кредитами, як забезпечення зобов'язань громадянина України за наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця .... крім випадків ... надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
Ці положення Порядку фактично кореспондуються зі змістом самого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Водночас до правовідносин між позивачем та відповідачем-1 як Закон, так і п. 61 Порядку не застосовується, оскільки для їх застосування має бути наявна сукупність одночасно трьох умов: наявність споживчого кредиту; позичальником має виступати кредитна установа; кредит надано в іноземній валюті.
Проте іпотека, за якою було прийняту оспорюване рішення про реєстрацію права власності, виникла як забезпечення зобов'язань договору позики, а не споживчого кредиту, укладеного між двома фізичними особами, а не кредитною установою, у гривні, а не в іноземній валюті. Тобто не виконувалася жодна з трьох обов'язкових умов.
Більше того, відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати Грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, обов'язковою умовою кредитного договору є проценти, які позичальник сплачує кредитодавцю за користування кредитом.
Зазначає, що відповідно до п. 1 Договору позики від 01.04.2015, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позикодавець передав, а позичальник прийняв гроші у сумі 238 219 гривень 20 копійок, які зобов'язується повернути не пізніше 01.10.2015. Пунктом 2 Договору позики передбачено, що позика є безпроцентною.
Отже, відповідачем-1 отримано в позику у позивача грошові кошти в гривні без сплати процентів, а тому на правовідносини із повернення позики, зокрема щодо заходів забезпечення виконання обов'язку з повернення грошових коштів, не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Стверджує, що МЮ України застосувало до наявних правовідносин положення законодавства, які, вочевидь, на ці правовідносини не розповсюджується, і як результат відповідачем-2 прийнято незаконний наказ, яким порушено право власності позивача на квартиру, набуте ним в установленому законом порядку на підставі договору.
Тому позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.10.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
28.01.2021 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.
02.12.2021 представником відповідача-1 подано до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
25.01.2022 представником позивача подано до суду заперечення на заяву представника відповідача-1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
19.04.2022 представником відповідача-2 до суду подано відзив на позовну заяву у якому останній проти позовних вимог заперечував.
Свої заперечення мотивував тим, що ОСОБА_2 звернулася до МЮ України зі скаргою від 08.04.2020, зареєстровано в МЮ України 09.04.2020 за № КО-10401, на рішення від 10.03.2020 № 51546199, прийняте приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н.
Горкуша-Рець М.О. у скарзі вказала, що оскаржуване рішення прийнято приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. з порушенням норм законодавства, а відтак підлягає скасуванню.
Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянувши скаргу дійшла до висновку щодо задоволення скарги.
Зазначає, що за результатом розгляду скарги Колегія встановила, що 10.03.2020 приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано заяву про державну реєстрацію права власності щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , № 38868333, яку подано представником ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 .
До заяви додано: довідку іпотекодержателя від 10.03.2020, видану представником ОСОБА_3., який діє в інтересах ОСОБА_1 ; звіт про оцінку предмета іпотеки, виданий 10.03.2020 ТОВ «АТЛАНТА ЕКСПЕРТ»; довідку про реєстрацію місця проживання особи № 48393613 від 04.03.2020, видану Солом'янською районною державною адміністрацією; дублікат договору позики, виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори - виконуючим обов'язки завідувача Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. 08.11.2018 зареєстрованого за № 7-26, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. 29.10.2015 та зареєстрований за № 1988; належним чином засвідчену копію вимоги про усунення порушення, видану ОСОБА_1 03.10.2019; належним чином засвідчену копію опису вкладення у рекомендованому листі від 04.10.2019 № 0407136142170; накладну від 04.10.2019 № 0407136142170, видану АТ «Укрпошта»; фіскальний чек від 04.10.2020 ПН 215600426655, виданий АТ «Укрпошта»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407136142170; довіреність, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Бердесом М.О. 29.11.2019 за № 2357; дублікат договору іпотеки, виданий державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори - виконуючим обов'язки завідувача Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. 08.11.2018 за № 7-27, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. 29.10.2015 № 1989.
Вказує, що за результатом розгляду заяви та доданих документів приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.03.2020 № 51546199, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .
Проте Колегією встановлено, що під час проведення державної реєстрації приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. відповідно до дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не встановлено, що нерухоме житлове майно є єдиним місцем постійного проживання іпотекодавця, а отже оскаржуване рішення прийнято приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. з порушенням вимог пункту 61 Порядку № 1127 та підлягає скасуванню, а скарга задоволенню, що й було зазначено Колегією у висновку від 15.07.2020.
На підставі висновку Колегії від 15.07.2020 та у відповідності до пп. «а» п.2 ч.6 ст.37 Закону 1952-IV Міністерством юстиції України було видано наказ від 09.09.2020 № 3098/5 про задоволення скарги.
Тому наказ Міністерства юстиції України від 09.09.2020 №3098/5 вважає правомірним, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.
20.05.2022 представником позивача було подано до суду відповідь на відзив у якому він здебільшого посилався на ті ж обставини, що й у позові.
01.06.2022 представником відповідача-2 було подано до суду клопотання про долучення доказів.
22.06.2022 представником відповідача-1 подано до суду заяву про залишення позову без розгляду.
01.08.2022 представником відповідача-2 було подано до суду клопотання про долучення доказів.
25.12.2023 представником позивача було подано до суду додаткові пояснення, у яких він зазначив, що рішенням Конституційного Суду України № 9-р (П/2022 від 16.11.2022 року у справі № 3-270/2019 (6302/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 року № 2255-ІХ, а саме «скасування рішення державного реєстратора».
Вказує, що Конституційний Суд дійшов до висновку, що скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності особи є втручанням у її право власності, оскільки в разі відсутності відповідного запису в Державному реєстрі прав особа не може вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю. Крім того, ухвалення Міністерством юстиції України такого рішення припиняє офіційне визнання і підтвердження державою наявності в особи права власності на нерухоме майно та юридичного факту набуття цього права, унаслідок чого сама наявність у особи права власності є сумнівною.
Отже, припис ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» всупереч принципам «відповідальності держави перед людиною» та «добропорядного врядування» не встановлює домірних засобів втручання у право власності у випадках, коли підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав є рішення та дії приватного нотаріуса, який виконує функції державного реєстратора.
Припис статті 37 Закону суперечить юридичній визначеності як складникові конституційного принципу верховенства права (правовладдя). Отже, оспорюваний припис статті 37 Закону суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції У країни.».
Посилається, що позивач набув права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті прийняття приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію за ним права власності на підставі наданого для реєстрації повного переліку належних документів, визначених законодавством; при прийнятті Міністерством юстиції України спірного рішення (наказу) указані обставини не враховані, застосовано норму закону, яка не відповідає Конституції України, а також норми закону, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин між сторонами справи (Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»), про що докладно зазначено у позовній заяві, а відтак наявні обґрунтовані підстави для визнання протиправним та скасування наказу МЮ України від 09.09.2020 № 3098/5 про скасування рішення від 10.03.2020 № 51546199, прийнятого приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. по реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , а також задоволення похідних позовних вимог.
09.01.2024 представником відповідача-2 подано до суду заперечення на пояснення, де зазначено, що Мін'юст здійснює розгляд скарг у сфері державної реєстрації у межах компетенції, визначеної законом, зокрема, на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора. Міністерство юстиції України під час розгляду скарг перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує факт набуття чи припинення майнових і корпоративних прав. Просив відмовити у задоволенні позову.
19.01.2024 представником відповідача-1 подано до суду заперечення на додаткові пояснення представника позивача, де зазначено, що даними поясненнями представник позивача змінив предмет та підстави позову. Просив не брати до розгляду додаткові пояснення представника позивача.
Ухвалою суду від 08.07.2025 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22.
Ухвалою суду від 06.10.2025 поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалою суду від 20.11.2025 клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, усунення перешкод у користуванні майном - повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 20.11.2025 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, усунення перешкод у користуванні майном - відмовлено.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що 29.10.2015 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв гроші у сумі 257 192,39 грн., що на день укладення цього договору становить еквівалент 10 601,50 доларів США, які позичальник зобов'язувався повернути не пізніше 01.05.2016.
29.10.2015 між ОСОБА_1 (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір на забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 29.10.2015. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .
10.03.2020 приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н. було прийнято рішення по державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 51546199 відповідно до якого було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
Підставою для такого рішення зазначено: довідку іпотекодержателя від 10.03.2020, видану представником ОСОБА_3., який діє в інтересах ОСОБА_1 ; звіт про оцінку предмета іпотеки, виданий 10.03.2020 ТОВ «АТЛАНТА ЕКСПЕРТ»; довідку про реєстрацію місця проживання особи № 48393613 від 04.03.2020, видану Солом'янською районною державною адміністрацією; дублікат договору позики, виданого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори - виконуючим обов'язки завідувача Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. 08.11.2018 зареєстрованого за № 7-26, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. 29.10.2015 та зареєстрований за № 1988; належним чином засвідчену копію вимоги про усунення порушення, видану ОСОБА_1 03.10.2019; належним чином засвідчену копію опису вкладення у рекомендованому листі від 04.10.2019 № 0407136142170; накладну від 04.10.2019 № 0407136142170, видану АТ «Укрпошта»; фіскальний чек від 04.10.2020 ПН 215600426655, виданий АТ «Укрпошта»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407136142170; довіреність, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Бердесом М.О. 29.11.2019 за № 2357; дублікат договору іпотеки, виданий державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори - виконуючим обов'язки завідувача Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. 08.11.2018 за № 7-27, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Клименком Д.Б. 29.10.2015 № 1989.
08.04.2020 ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення від 10.03.2020 № 51546199, прийняте Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .
14.05.2020 Колегією Мін'юсту з розгляду скарг було розглянуло скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні, посилаючись у висновку на те, що оскаржувані рішення є такими, що їх прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
07.07.2020 Міністром юстиції видано доручення №343/1/48-20, в якому просив Директора департаменту нотаріату та державної реєстрації розглянути скаргу ОСОБА_2 повторно.
15.07.2020 Колегією Мін'юсту з розгляду скарг було повторно розглянуто скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала скаргу ОСОБА_2 від 08.04.2020 задовольнити в повному обсязі та скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 10.03.2020 № 51546199, прийняте приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. Висновок мотивований тим, що під час проведення державної реєстрації приватним нотаріусом Бадаховим Ю.Н. відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті», не встановлено, що нерухоме майно є єдиним місцем постійного проживання іпотекодавця.
09 вересня 2020 року Міністерством юстиції України винесено наказ №3098/5 «Про задоволення скарги» відповідно до якого вирішено:
1. Скаргу ОСОБА_2 від 08.04.2020 задовольнити у повному обсязі.
2. Скасувати рішення від 10.03.2020 № 51546199, прийняте приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю.Н.
3. Виконання наказу покласти на Департамент нотаріату та державної реєстрації.
Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.07.2020 за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 .
Мотивуючи наведений вище висновок, колегія зазначає, що протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід'ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Відносини, пов'язані з набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150).
Відповідно до пункту 2 Порядку розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Згідно з п.3 Порядку скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов'язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.
Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.
Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян». (п.4 Порядку)
Відповідно до пункту 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
У п.14 Порядку визначено, що за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін'юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) разом із супровідним листом надсилаються скаржнику.
Системний аналіз наведених вище положень Закону та Порядку №1128 дає підстави стверджувати, що право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора має особа, яка вважає, що її права порушено. Розгляд скарги здійснюється Колегією у разі, якщо скарга відповідає вимогам, встановленим цими нормативними актами та подана у передбачений ними строк. Водночас, у скарзі повинні бути викладені обставини, що обґрунтовують порушення прав скаржника та спосіб поновлення порушеного права. При цьому, наведення обставин, які засвідчують факт порушеного права або інтересу скаржника і надання відповідних доказів (в разі їх наявності) має суттєве значення для вирішення Колегією питання щодо належності скаржнику права на звернення з такою скаргою, а також для обрання способу його відновлення, в разі виявлення факту його порушення.
Статтями 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною 2 статті 386 ЦК України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права.
Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Так, відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття наказу) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).
За змістом пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих / отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону № 1952-IV).
Тобто державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності.
Разом із цим Закон № 1952-IV, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.
Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої та частиною десятою статті 37 Закону № 1952-IV рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Рішення Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
За загальним правилом захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.
Оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути швидким та зручним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий контроль у відповідній сфері.
Вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.
Вирішуючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, суди захищають порушені права власності, свободи та інтереси, а також забезпечують правову визначеність.
Частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затверджених постановою Кабміну №1127 від 25.12.2015, Протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід'ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
Водночас такі вимоги не поширюються на правовідносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки між ними був укладений безвідсотковий договір позики, а не споживчого кредиту, позика надана фізичною особою, а не кредитними установами - резидентами України, позика надана в гривні, а не в іноземній валюті.
З огляду на це, на правовідносини за іпотечним договором від 29.10.2015, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не поширювалися вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України №3098/5 від 09.09.2020 прийнято з порушенням вимог ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015.
За таких обставин, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №4087/5 від 15.11.2021 року було доведено невідповідність такого наказу нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав позивача.
Таким чином, вказаними обставинами підтверджуються доводи позивача про те, що спірний наказ вирішує питання про права (законні сподівання) позивача на вільне володіння нерухомим майном, а тому обраний спосіб захисту шляхом визнання протиправним і скасування спірного наказу відповідає способам захисту, встановленим статтями 16, 393 ЦК України.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідачів підлягають судові витрати, що були понесені позивачем при зверненні до суду та складаються із судового збору в розмірі 840,80 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16, 18, 204, 393 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3098/5 від 09.09.2020, яким задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано рішення від 10.03.2020 № 51546199, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Юрієм Назіровичем про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .
Усунути перешкоди в користуванні майном шляхом скасування запису про право власності ОСОБА_2 № 38108355 від 10.09.2020, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53983522 від 10.09.2020, прийнятого державним реєстратором Калачовою С.Ю. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України на підставі наказу Міністерства юстиції України № 3098/5 від 09.09.2020 та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Стягнути з Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПУ 00015622) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А. Усатова