Справа №760/28892/25 Провадження №1-кс/760/12719/25
20 листопада 2025 р. м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Солом'янського районного суду м. Києва, клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025102090000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, -
20 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42025102090000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.
20 жовтня 2025 року (на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 20 жовтня 2025 року) клопотання та додані до нього документи були передані в провадження слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що Солом'янською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні 42025102090000058 від 14.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України за фактом несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем, за попередньою змовою групою осіб, що призвели до спотворення процесу обробки інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації під час дії воєнного стану. В ході оперативного супроводження даного кримінального провадження отримано інформацію про протиправну діяльність осіб, які з використанням спеціалізованого обладнання та програмного забезпечення надають третім особами ІР-адреси вітчизняних мобільних операторів, що дає змогу в умовах воєнного стану, проводити ворогам заходи ІПСО в українському Інтернет сегменті, імітуючи при цьому доступ до мережі Інтернет з території України (т.зв. «проксі ферми»). При здійсненні вказаної діяльності зловмисники фактично організовують несанкціоноване втручання в інформаційні мережі операторів мобільного зв'язку, що призводить до витоку інформації (безпосередньо Інтернет трафіку). Вказане втручання полягає в тому, що мобільний Інтернет трафік призначений для використання (роздачі) на клієнтському пристрої (модемі), а фактично за допомогою спеціального програмного забезпечення ретранслюється на сторонні сервери. Встановлено, шо до організації вказаної мобільної «проксі ферми» можуть бути причетні громадяни України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які є співзасновниками ТОВ «Мпроксі» (ЄДРПОУ: 44812659, юридична адреса: м. Київ, вулиця Кирилівська, буд., 82, офіс, 9, основний вид діяльності: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку). Свої послуги вищевказані особи пропонують на електронному сайті (посилання: https://mproxy.top/ua), зокрема пропонують орендувати мобільну «проксі ферму» строком на сім днів та на місяць за грошову оплату від 332 гривень до 6225 гривень (в залежності від оператора мобільного зв'язку та курсу долара до гривні). Оплату за дані послуги вони приймають через віртуальну платіжну систему «Portmone». Під час досудового слідства допитано начальника відділу вимірювання телекомунікаційних мереж ДП «Український державний центр радіочастот», який пояснив, що дану діяльність передбачена відповідальність за ст. 361 КК України (Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронно комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж), оскільки організатори т.зв. мобільної «проксі ферми» з використанням спеціалізованого обладнання та програмного забезпечення надають третім особам можливість доступу до мережі Інтернет України з ІР-адреси вітчизняних мобільних операторів, що дає змогу імітувати доступ до мережі Інтернет з території України, при цьому підмінюючи реальну ІР-адресу користувача на ІР-адресу з українського простору. Таким чином підміна ІР-адреси призводить до перекручення інформації про кінцевого користувача, що може свідчити про несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем. Хотів би зазначити, що в умовах повномасштабного вторгнення рф на територію України невиключно, що такими послугами можуть користуватись громадяни рф, з метою забезпечення анонімності та приватності в мережі Інтернет, імітуючи роботу користувача з території України. При здійсненні вказаної діяльності зловмисники фактично організовують несанкціоноване втручання в інформаційні мережі операторів мобільного зв'язку, що призводить до перекручення інформації про кінцевого користувача. Вказане втручання полягає в перекрученні інформації про ІР-адресу кінцевого користувача, шляхом використання абонентських ІР-адрес українських операторів, які їм не належать. Згідно закону України «Про електронні комунікації», а саме п. 5 ст. 108 (Обов'язки кінцевих користувачів електронних комунікаційних послуг» кінцеві користувачі електронних комунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, зокрема не допускати використання на комерційній основі кінцевого (термінального) обладнання та абонентських ліній електронних комунікаційних мереж для надання електронних комунікаційних послуг третім особам. Також, в рамках досудового слідства, допитано свідка, який пояснив, що на початку червня 2025 року знайшов через пошуковий сервіс «Google» сайт (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_5 з оголошенням під посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». На даному сайті пропонувались послуги з оренди т.зв. мобільних «проксі ферм» строком на тиждень та на місяць за грошові кошти (від 334 гривень до 6274 гривень) в залежності від мобільного оператора та типу каналу(індивідуальний та загальний). Також на сайті було зазначено, що протягом усього часу оренди кожен день з ним будуть на зв'язку та готові проконсультувати та допомогти налаштувати, у разі якихось проблем. ІНФОРМАЦІЯ_7 , свідок, використовуючи браузер « Google Chrome », зайшовши на сайт « ІНФОРМАЦІЯ_5 » заповнив необхідні поля для оформлення в оренду «проксі». Далі на «Telegram» акаунт свідка « ОСОБА_9 » прийшло повідомлення від акаунту « ОСОБА_10 » з пропозицією придбати в оренду т.зв. «проксі-ферму» з номером оператора мобільного зв'язку «Vodafone Україна» (ПрАТ «ВФ Україна»). Далі йому відправили посилання для здійснення оплати ІНФОРМАЦІЯ_8 , після натискання на яке був здійснений перехід на віртуальну платіжну систему «Портмоне» (ТОВ «Портмоне», ЄДРПОУ: 31868613, https://www.portmone.com.ua/). Після вводу банківських реквізитів своєї віртуальної картки «Монобанк» та здійснення оплати шляхом переводу грошових коштів у сумі 663 (шістсот шістдесят три) гривні, йому прийшло повідомлення у вигляді посилання від акаунту « ОСОБА_10 », яке містило налаштування для підключення. 18.10.2025 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_11 від 18.09.2025 (справа №760/25660/25, провадження № 1-кс/760/11569/25), у приміщенніде здійснює свою діяльність ТОВ «Мпроксі», що за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (попередня назва - вул. Фрунзе), буд. 82, офіс 9 було виявлено та вилучено: 49 мобільних модемів model: E3327h-607, з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар»; 4 системні блоки марки Gamemax; 8 port hub систем розрахований на 20 входів марки Sipolar; 106 мобільних модемів model: E3327h-607, з встановлено сім карткою мобільного оператора «Водафон». 18.10.2025 постановою слідчого Солом'янського управління поліції ГУ НП у м. Києві, вищезазначені вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Вказані документи є речовими доказами, оскільки: Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті. Під час обшуку було виявлено мобільну та комп'ютерну техніку на якій міститься інформацію з приводу здійснення несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем, що призвели до спотворення процесу обробки інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації, скопіювати інформацію з них під час обшуку було неможливо через відсутність спеціаліста та технічного забезпечення, на яких можуть також знаходитись видалені програмні забезпечення. Таким чином вказані речі можуть мати доказове значення у вказаному кримінальному провадженні, оскільки як в окремих випадках так й загалом можуть містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, іншу інформацію яка в сукупності підтверджує факт вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, для встановлення якого необхідно провести комп'ютерно технічну експертизу так як для встановлення інформаційного сліду потрібні відповідні комп'ютерно технічні знання та відповідне обладнання з програмним забезпеченням. Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій. Вищевказані речі відповідають критеріям доказів відповідно до статті 98 КПК України оскільки містять у собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно до статті 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. З метою збереження речових доказів а також проведення експертних досліджень, виникла необхідність у накладенні арешту на майно вилучене в ході проведення обшуку. Враховуючи вищевикладене, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування просив накласти арешт на майно вилучене 18.10.2025 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_11 від 18.09.2025 (справа №760/25660/25, провадження № 1-кс/760/11569/25), у приміщенні де здійснює свою діяльність ТОВ «Мпроксі», що за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (попередня назва - вул. Фрунзе), буд. 82, офіс 9 було виявлено та вилучено наступний перелік документів: 49 мобільних модемів model: E3327h-607, з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар»; 4 системні блоки марки Gamemax; 8 port hub систем розрахований на 20 входів марки Sipolar; 106 мобільних модемів model: E3327h-607, з встановлено сім карткою мобільного оператора «Водафон».
В судове засідання прокурор з'явився, клопотання підтримав, просив його задовольнити. Вказав, що техніка направлена для проведення експертизи, яка є необхідною для подальшого досудового розслідування.
Представник третьої особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт - ТОВ «МПРОКСІ» в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за відсутності представника. Також, надав письмові заперечення які обґрунтовані наступним. З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене статтею 361 КК України, вимагає наявності трьох обов'язкових складових: дія (спосіб несанкціонованого втручання) в роботу ЕОМ (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку; суспільно небезпечні наслідки, які призвели до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації чи порушення встановленого порядку її маршрутизації; наявність причинно - наслідкового зв'язку між дією та наслідками. Жодна з наведених складових не може бути застосована до послуг з надання доступу до мережі Інтернет з використанням технологій NAT (Network Address Translation), VPN та проксі- серверів (саме останню технологію використовує Товариство у своїй господарській діяльності). По-перше, через їхню технічну складову, адже ідентифікація кінцевого користувача відбувається у зовнішній мережі за IP-адресою, що належить провайдеру/серверу. Така зміна є штатною, технічно невід'ємною та санкціонованою частиною нормальної роботи мереж електронних комунікацій та надання таких послуг на комерційній основі, оскільки провайдер/сервіс діє в межах дозвільних (ліцензійних) та технічних регламентів. Натомість, «несанкціоноване втручання» у контексті статті 361 КК України розуміється як протиправний вплив на роботу системи ззовні або зсередини, що порушує її нормальний режим функціонування, змінює її код, логіку, або отримання неправомірного доступу до захищеної інформації. Це нівелює твердження про заміну IP-адреси користувача на шлюзі/сервері як «несанкціоноване втручання» у роботу кінцевих автоматизованих систем, до яких він підключається, а є лише функцією самої мережі (маршрутизація). Надання такої послуги також виключає настання будь-якого з перелічених статтею 361 КК України суспільно небезпечних наслідків, а саме: витік інформації: Інформація (дані користувача) не виходить за межі легального каналу зв'язку. Провайдер/сервіс не розголошує її, а виступає технічною ланкою; втрата інформації: Інформація не втрачається; підробка інформації: Підробкою є внесення неправдивих даних у саму інформацію. Зміна ІР-адреси на шлюзі не є підробкою інформації (наприклад, тексту документа, транзакції, облікового запису), а лише змінює технічний ідентифікатор маршруту; блокування інформації: Доступ до інформації не блокується; спотворення процесу обробки інформації: Процес обробки інформації на кінцевому сервері не спотворюється - сервер отримує запит і обробляє його, як і очікувалось; порушення встановленого порядку її маршрутизації: Маршрутизація відбувається відповідно до встановлених технічних протоколів (IP, NAT, VPN, проксі). Порядок маршрутизації не порушується, а реалізується згідно з обраною провайдером/сервісом технологією. Отже, з наведеного вбачається, що надання послуг доступу до мережі Інтернет з використанням власних ІР-адрес / серверів та зміною зовнішньої IP-адреси, не є «несанкціонованим втручанням» у розумінні статті 361 КК України, оскільки це штатна, технічно необхідна, або комерційно обумовлена, легальна функція роботи мереж. Вона немає на меті та не створює протиправного впливу на логіку, код чи функціонал систем і не призводить до настання суспільно небезпечних наслідків, вичерпно перелічених у диспозиції статті 361 КК України. Технічна заміна ІР-адреси на маршрутизаторі / сервері не є тотожною цим наслідкам і не може розглядатися як злочинний наслідок, що своєю чергою, повністю нівелює твердження сторони обвинувачення про те, що технічна зміна інформації про зовнішню ІР-адресу є «перекручуванням інформації про кінцевого користувача», тобто дією, яка підпадає під диспозицію статті 361 КК України. З врахуванням наведеного просив у задоволенні клопотання відмовити.
Вислухавши прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42025102090000058, 14.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження з правовою кваліфікацією зач. 5 ст. 361 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві з ГВ КІБ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області надійшли матеріали відповідно до яких виявлено функціонування протиправного механізму, який полягає у несанкціонованому втручанні в інформаційні мережі операторів мобільного зв'язку, з використанням мобільних проксі під час дії воєнного стану (а.с. 6).
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2025 року (справа №760/25660/25), клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про проведення обшуку, - задоволено частково; надано дозвіл слідчим групі слідчих, а також прокурорам групи прокурорів, у кримінальному провадженні №42025102090000058 від 14.04.2025 року, на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично здійснюється вказана діяльність та яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:85:281:0026 та яка відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належить Автогаражному кооператив "Чайка" (код ЄДРПОУ: 26189578), а правокористувачем: Приватне акціонерне товариство "Київський меблевий комбінат"(код ЄДРПОУ: 05516151), з метою відшукання та вилучення, а саме: бухгалтерська, фінансово-господарська та інша документація щодо провадження незаконноі? діяльності та подальшого виведення у легальнии? обіг, записи так званоі? неофіціи?ноі? («чорноі?») бухгалтеріі?, записні книжки, нотатки, чорнові записи, які містять таку інформацію, ключі доступу до систем Інтернет-банкінгу, списки осіб, задіяних у даніи? діяльності, документи щодо права доступу до мереж зв'язку та глобальноі? мережі Інтернет, оплати за і?х використання, системи відео-аудіоконтролю, що побудовані на основі відеокамер та мікрофонів, сервери, на які передається та записується інформація; а також огляд та копіювання з мобільних терміналів, сім карт, комп'ютерної техніки, серверного обладнання, магнітних та електронних носіі?в інформаціі?, флеш-накопичувачі та інших носіі? інформаціі?, що задіяні для здіи?снення протиправноі? діяльності, засобів комутаціі?, телекомунікаціи?ного та іншого обладнання, у тому числі що застосовує технологію ІР-телефоніі?. При проведенні обшуку, за наявності такої потреби, слідчий може залучати як спеціалістів працівників відповідних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій для надання технічної допомоги з відкриття замкнених приміщень (а.с. 9 - 11).
Як вбачається з Протоколу обшуку від 18 жовтня 2025 року, при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: 49 мобільних модемів model: E3327h-607, з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар»; 4 системні блоки марки Gamemax; 8 port hub систем розрахований на 20 входів марки Sipolar; 106 мобільних модемів model: E3327h-607, з встановленою сім карткою мобільного оператора «Водафон» (а.с. 12 - 15).
Постановою про визнання речових доказів від 18 жовтня 2025 року, речі вилучені 18.10.2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом'янсього районного суду м. Києва від 18.09.2025 року (справа №760/25660/25) у приміщенні де здійснює свою діяльність ТОВ «Мпроксі», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська (попередня назва - вул. Фрунзе), буд. 82, офіс. 9), а саме: 49 мобільних модемів model: E3327h-607, з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар»; 4 системні блоки марки Gamemax; 8 port hub систем розрахований на 20 входів марки Sipolar; 106 мобільних модемів model: E3327h-607, з встановленою сім карткою мобільного оператора «Водафон», визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025102090000058 від 14.04.2025 року (а.с. 16 - 18).
Також, слідчим суддею було досліджено додані до клопотання Рапорт про виявлене кримінальне правопорушення (а.с. 20), лист Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області щодо виконання доручення (а.с. 21 - 22), Протокол огляду від 08 серпня 2025 року (а.с. 13 - 29), Протокол про результати проведення спеціального слідчого експерименту від 18 серпня 2025 року (а.с. 31 - 34), Протокол вимірювання параметрів електронних комунікаційних мереж №32-476/МЕ01 від 19.08.2025 року (а.с. 35 - 48), заяву ПрАТ «ВФ Україна» від 14.10.2025 року (а.с. 50 - 51).
Таким чином, слідчим суддею було встановлено, що до клопотання додані копії документів, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Як вбачається з ч. 1 ст. 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298 - 2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання та доданих до нього документів вбачається що майно, яке було вилучено 18 жовтня 2025 року, при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 49 мобільних модемів model: E3327h-607, з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар»; 4 системні блоки марки Gamemax; 8 port hub систем розрахований на 20 входів марки Sipolar; 106 мобільних модемів model: E3327h-607, з встановленою сім карткою мобільного оператора «Водафон», визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025102090000058 від 14.04.2025 року
Прокурор звернувся до слідчого судді у строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене вище майно з метою збереження речових доказів.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025102090000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, та додані до нього матеріали,містять у собі підстави, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт майна на вилучені речі та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України.
Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні прокурора, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та зашкодити інтересам держави.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025102090000058, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України,- задовольнити.
Накласти арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено 18 жовтня 2025 року при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 49 мобільних модемів model: E3327h-607, з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар»; 4 системні блоки марки Gamemax; 8 port hub систем розрахований на 20 входів марки Sipolar; 106 мобільних модемів model: E3327h-607, з встановленою сім карткою мобільного оператора «Водафон», яке належить ТОВ «Мпроксі» (код ЄДРПОУ 44812659).
Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, підозрюваному, захиснику. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1