Справа №760/22810/25 1-кс/760/10662/25
17 листопада 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 02.11.2017,
До слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 02.11.2017.
У судове засідання призначене на 17.11.2025 року власник майна та його представник не з'явився, причини неявки суду не повідомляли. Судові засідання 10.09.2025 та 03.10.2025 було відкладено за клопотанням представника власника майна.
У судове засідання прокурор не з'явився, причини неявки до суду не повідомив.
Дослідивши матеріали клопотання, суд зазначає наступне.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).
Відповідно до КПК України особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Поважними причинами неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України) є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, що підлягає з'ясуванню у судовому засіданні. Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.
Особі, що звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на нього поширюється обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом.
У прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Однак, заявник жодних дій щодо повідомлення суд про причини неявки в судове засідання 17.11.2025 не здійснив.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Як вбачається з матеріалів клопотання, заявник посилається на те, що в своєму клопотанні про накладення арешту прокурор не довів наявність достатніх обгрутнувань для такого арешту на підставі ст.. 98 КПК України. Єдиною підставою накладення арешту на мобільний телефон та сім-карти мобільного оператора «Київстар», що на праві приватної власності належать ОСОБА_5 , став той факт, що мобільний телефон, на який сторона обвинувачення просила накласти арешт, обладнаний системою логічного захисту у вигляді код-паролю, та той факт, що на прохання слідчого ОСОБА_5 відмовився подолати систему логічного захисту. Зазначає, що ОСОБА_5 не є підозрюваним, доказів причетності його до вказаного кримінального провадження базуються на припущеннях. Зазначає, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи, про які йдеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Враховуючи вищевикладене, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року просить скасувати у зв'язку з тим, що відпала потреба в подальшому його застосуванні.
Частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення.
Слідчий суддя встановив, що слідчим управлінням ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 02 листопада 2017 року за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 367 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 191, частиною другою статті 367 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року у справі № 760/1818/25 накладено арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон - «Samsung», imei: НОМЕР_1 з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», з абонентським номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2025 року вищевказану ухвалу залишено без змін.
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається зі змісту ухвали, якою накладено арешт на майно, слідчий суддя врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів. Отже, були наявні обґрунтовані підстави вважати, що дане майно має значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та те, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При дослідженні слідчим суддею матеріалів клопотання про скасування арешту майна встановлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які заявник посилається у своєму клопотанні, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту.
Доказів на підтвердження того, що стороною обвинувачення після вилучення мобільного телефону були здійснені всі необхідні дії для дослідження наявної на ньому інформації, та визначення її значення для кримінального провадження, заявником не надано.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
Керуючись ст. 303 - 307, 309, КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 02.11.2017 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1