Провадження №2/760/8041/25
Справа №760/5821/25
17 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Усатової І.А. за участю секретаря - Омельяненко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 60295,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.09.2021 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 103833240, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 000 грн. строком на 23 днів з 07.09.2021, зі сплатою відсотків відповідно до п. 1.5.2-1.6 Договору.
29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до відповідача за вказаним договором про надання фінансових послуг.
У подальшому, 10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Kоллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором про споживчий кредит №103833240 від 07.09.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Відповідач в зазначені строки умови договору не виконав, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, а відтак позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відзив на позовну заяву в порядку ст. 178 ЦПК України відповідачем подано не було.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулися на адресу суду з відміткою пошти «закінчення встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відтак, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, 07.09.2021 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 103833240, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 000 грн. строком на 23 днів з 07.09.2021, зі сплатою відсотків відповідно до п. 1.5.2-1.6 Договору
Анкета-заява на кредит № 103833240 також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви № 103833240, зокрема про такі дії: заповнення заяви- 07.09.2021 06:35:57; автоматична перевірка - 07.09.2021 06:36:00; перевірка у базі кредитних історій - 07.09.2021 06:36:04; скоринг - 07.09.2021 06:36:05; перевірка у базі кредитних історій - 07.09.2021 06:36:14; скоринг - 07.09.2021 06:36:17; підписання договору - 07.09.2021 06:37:23; обробка 07.09.2021 06:37:23, прийняття рішення по заяві - погоджено 07.09.2021.
Крім того, анкета-заява на кредит № 103833240 містить погоджені умови кредитування, а саме: замовлена сума - 13 000 грн.; замовлений строк - 23 днів; погоджена сума - 13 000,00 грн.; погоджений строк - 23 днів; комісія за надання - 5,50 % одноразово; ставка процентів 0,63 % за кожен день користування.
З договору про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 (далі - кредитний Договір, Договір), укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_3 , вбачається, що сторони уклали цей договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.
Кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( пункт 1.1.).
На підтвердження перерахування грошових коштів у сумі кредиту за договором про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 року до позовної заяви додано довідку від ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс» від 12.12.2024, згідно із якою 07.09.2021 року було здійснено перерахування коштів у сумі 13 000 грн за Договором №103833240 на картку відповідача НОМЕР_1 .
Сума кредиту становить 13 000 грн. у валюті гривня ( пункт 1.2.).
Кредит надається строком на 23 днів з 07.09.2021 (строк кредитування) ( пункт 1.3)
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 30.09 2021 (пункт 1.4.).
Комісія за надання кредиту становить 715 грн., яка нараховується за ставкою 5,50 % від суми кредиту одноразово ( пункт 1.5.1.).
Проценти за користування кредитом - 1883,70 грн., які нараховуються за ставкою 0,63% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2.)
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( пункт 1.6.).
Тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору ( пункт 1.7.).
Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору в термін (дату), вказаний у п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1.).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору ( пункт 2.2.2.).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначена в п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну(базову) встановлену п. 1.6 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника ( пункт 2.2.3.).
Продовження, вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1.).
Відповідно до п.2.3.1 Договору продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах
Умови пролонгації на пільгових умовах передачені п.2.3.1.1 Договору, а саме Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору
Пунктом п. 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до наданих позивачем доказів, а саме Відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 року відповідач здіснювала платежі на часткове погашення суми заборгованості за Договором, а саме 30.09.2021 року було внесено платіж на погашення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1300 грн та на погашення суми заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 779 грн. В подальшому 15.10.2021 року відповідачем було внесено платіж на погашення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 585 грн та на погашення суми заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 585 грн
За відсутності доказів повернення відповідачем в повному обсязі кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 30.09.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на пільгових та стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.1 та 2.3.1.2 договору.
Відтак, суд звертає увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань в повному обсязі з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 30.09.2021, відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась спочатку на пільгових умовах відповідно до п.2.3.1.1. Договору, а згодом, коли відповідач припинила вносити платежі на погашення суми заборгованості за Договором - на стандартних умовах відповідно до п.2.3.1.2. Договору.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, свідчить про те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися з 08.09.2021 по 23.02.2022 та непогашеною є сума 49 180,04грн
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця ( пункт 4.2.).
Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до Додатку № 1 сторонами визначений графік платежів за договором про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021.
У Додатку № 2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту № 103833240 від 07.09.2021.
На підтвердження підписання відповідачем договору про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 до матеріалів позовної заяви додано довідку про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 здійснив акцепт договору шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора «U45590» 07.09.2021, який відправлено на номер телефону НОМЕР_2 .
29.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу №29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до відповідача за вказаним договором про надання фінансових послуг.
У подальшому, 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Kоллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за договором про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
29 грудня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №29-12/2021-45, за умовами якого сторони погодили, що ТОВ «МІЛОАН» зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 45 757 869 грн 29 коп, а фактор - ТОВ «Вердикт Капітал» зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом та боржниками .
Відповідно до витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу №29-12/2021-45 від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит № 103833240 в сумі 28 617,29 грн., з яких: 11 115,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 17 502,29 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно положень умов договору факторингу №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», сторони погодили, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників .
Відповідно до витягу з Додатку № 3 до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором про споживчий кредит № 103833240 в сумі 60 295,04 грн., з яких: 11 115,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 49 180,04грн. - заборгованість за відсотками.
Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 на користь ТОВ «Коллект Центр».
Позивачем виконаний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 103833240 від 07.09.2021 станом на 14.02.2025 у сумі 60 295,04 грн.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що подані позивачем документи підтверджують факт укладення між сторонами договору про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та наданням персональних даних відповідача.
Таким чином, матеріалами даної справи підтверджено, що сторонами договору про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 в належній формі було погоджено умови кредитування.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у неї виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, визначена позивачем сума заборгованості за кредитним договором № 103833240 від 07.09.2021 становить 60 295,04 грн., з яких: 11 115,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 49 180,04грн. - заборгованість за відсотками.
Враховуючи, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань в повному обсязі за договором про споживчий кредит № 103833240 від 07.09.2021 та не спростував розрахунок наданий позивачем суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за Договором у розмірі 60 295,04 грн.
Щодо підстав стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, оскільки, стороною позивача було надано суду достатні докази їх фактичного понесення позивачем, однак, на переконання суду, розумним та справедливим розміром зазначених витрат з огляду на перелік наданих послуг та їх вартість буде сума в розмірі 9 000 грн., а тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 2422,40 грн.
Керуючись статями 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором в розмірі 60295,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в розмірі 2422,00 грн.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.А. Усатова