Справа №760/20521/25
3/760/6087/25
14 листопада 2025 року Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Кравченко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві матеріал про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
11.07.2025 о 01 год 45 хв у м. Київ, вул. Солом'янська, 30, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом «Jet», з номером НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога та на місці зупинки відмовився на БК 472118, 473901.
Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 130 КУпАП.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненому правопорушення не визнав та зазначив, що11.07.2025 він був у гостях у свого товариша, де збирався залишитись ночувати, однак пізно ввечері йому зателефонувала дружина та повідомила, що вона себе погано почуває, у зв'язку з чим просила приїхати його додому. Далі, він вийшов на вулицю, побачив самокат, почав його активувати, як раптово до нього під'їхали патрульні поліцейські, які в подальшому перевірили його документи та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Однак, оскільки така ситуація в нього виникла вперше він був дуже схвильований та не знав як діяти. Наголошує на тому, що він був впевнений в тому, що він не порушував жодних правил ПДР України, а самокат не є транспортним засобом. Зазначає, що в процесі розмови поліцейські зламали йому телефон та застосували кайданки.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ярошевич М.І. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та підтримав вказане клопотання у судовому засіданні. Клопотання обґрунтоване тим, що на відео файлах, які містяться на CD-диску в матеріалах судової справи, не зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 про причини застосування до нього превентивно заходу у вигляді відео зйомки, також вказані файли не є безперервними, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано як ОСОБА_1 керує електросамокатом. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, однак співробітники патрульної поліції явно були налаштовані на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП. Більш того, вказав на те, що електросамокат із електродвигуном потужністю до 3 кВт не є механічним транспортним засобом та не вимагає посвідчення водія відповідної категорії, оскільки механічні транспортні засоби із електродвигуном потужністю від 3 кВт до 4 кВт належать до категорії А1. З огляду на викладене, в розумінні ПДР України, ОСОБА_1 не є водієм та не керував механічним транспортним засобом, що не утворює складу адміністративного правопорушення та виключає його відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки у протоколі в графі транспортний засіб вказано лише «електросамокат «Jet», з номером НОМЕР_2 » без зазначення потужності електродвигуна.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ярошевича М.І., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №387875 від 11.07.2025 року (а.с.1); картку обліку адміністративного правопорушення (а.с.4),направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.07.2025 (а.с. 5), протокол АПЗ18 № 007472 про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 11.07.2025 (а.с. 6), постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5191402 від 11.07.2025 (а.с. 7), довідку поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 3 полку 1 УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Васечко Л. від 17.07.2025 (а.с.8-9), відеозаписи з нагрудних БК 472118, 473901, клопотання захисника про закриття провадження у справі та надані останнім документи, суд дійшов наступних висновків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно з статтею 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров"я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров"я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Диспозиція статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.07.2025 о 01 год 45 хв у м. Київ, вул. Солом'янська, 30, керував транспортним засобом - електросамокатом «Jet», з номером НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога та на місці зупинки відмовився на БК 472118, 473901, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП настали в момент його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, що підтверджується змістом досліджених у судовому засіданні наступних доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР №387875 від 11.07.2025 року (а.с.1);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.07.2025 (а.с. 5),
- протоколом АПЗ18 № 007472 про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 11.07.2025 (а.с. 6),
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5191402 від 11.07.2025 (а.с. 7),
- довідкою поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 3 полку 1 УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Васечко Л. від 17.07.2025 (а.с.8-9),
- відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 11.07.2025, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №100 від 03.02.2016.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.
Надані суду відеозаписи від 11.07.2025 містять фіксацію обставин зупинки працівниками поліції 11.07.2025 о 01 год. 45 хв. у м. Києві по вул. Солом'янська, 30, транспортним засобом електросамокатом «Jet», з номером 210784, під керуванням водія ОСОБА_1 , факт відмови останнього від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest та в закладі охорони здоров'я КМНКЛ Соціотерапія у лікаря нарколога. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано як патрульні поліцейські зазначають ОСОБА_1 про те, що він порушує комендантську годину, після чого поліцейські перевіряють документи особи. Під час розмови ОСОБА_1 зазначає, що добирається додому та зазначає, що скоро в нього закінчиться час на поїздку на самокаті, у зв'язку з чим, просить відпустити його. Патрульний поліцейський запитує у ОСОБА_1 чи вживав він алкоголь, на що ОСОБА_1 відповів, що вживав трішки алкоголю. О 01:38 патрульні поліцейські пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній не відповідає та зазначає, що проїхав тільки один метр. Поліцейський в розмові зазначає, що електросамокат прирівнюється до транспортного засобу, на що ОСОБА_1 реагує дуже агресивно. О 01:47 патрульний поліцейський знов запитує чи погоджується ОСОБА_1 на проходження огляду, однак особа всіляко уникає відповіді. О 01:48 патрульний поліцейський втретє пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою. Після чого співробітники патрульної поліції роз'яснюють водієві його права та складають протокол про адміністративне правопорушення. У подальшому ОСОБА_1 починає поводити себе агресивно, кричить, у зв'язку з чим поліцейськими до останнього застосовано превентивні заходи у вигляді кайданок.
Стосовно доводів сторони захисту, наведених у клопотанні про закриття провадження у справі про те, що електричний самокат не відноситься до транспортних засобів, суд вважає, що вони не впливають на можливість кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на наступне.
Так, Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини,що виникають при використанні транспортних засобів,оснащених електричними двигунами,та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону,серед інших понять визначено,що: 1)легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб,який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт,системою акумулювання електричної енергії(акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії,з одним, двома,трьома або чотирма колесами,який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до25кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);
2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).
Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп'яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).
Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З урахуванням того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому суд при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку враховує вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 1271 - 1281, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.1321, 1331, 1332, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.
Оцінюючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, суд враховує, що відповідно до п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Так, надані суду відеоматеріали фіксують обставини зупинки працівниками поліції 11.07.2025 о 01 год. 45 хв. у м. Києві по вул. Солом'янська, 30 електросамоката «Jet» № 210784 під керуванням саме ОСОБА_1 . На записі чітко відображено, що саме він керував зазначеним транспортним засобом та спілкувався з поліцейськими як водій. При цьому зазначав, що він «проїхав тільки метр» та «в нього скоро закінчиться час, сплачений за керування».
Відеозапис також містить фіксацію відмови ОСОБА_1 від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку - як за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я КМНКЛ «Соціотерапія» у лікаря-нарколога, а саме: о 01:48 патрульний поліцейський втретє пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою.
Крім того, посилання сторони захисту, що відеозапис має переривання у часі, що є порушеннями вимог про проведення фіксування, суд відхиляє як такі, що не впливають на вірне вирішення справи з огляду на інші наявні у матеріалах справи докази. Крім того, законодавчої вимоги щодо ведення безперервного відеозапису з моменту зупинки транспортного засобу до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення немає, ч.2 ст. 266 КУпАП визначена лише вимога щодо застосування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду поліцейськими, що у даному випадку було дотримано.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 порушивши вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан, зокрема матеріали справи не містять відомостей про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення інших правопорушень, відтак суд визнає останнього таким, що раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, є особою середнього віку, не є інвалідом.
Обставин, що згідно ст.ст. 34-35 КУпАП, пом'якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, дотримуючись принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до Правил дорожнього руху, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст.33, 34,35, 40-1, 130, 283-285, 287, КУпАП, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд м. Києва.
Суддя Я.В. Кравченко