Справа №760/28012/25 1-кс/760/12357/25
06 листопада 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024110000000301 від 03.09.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
Прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить накласти арешт на:
- Мобільний телефон «Galaxy S21», S\N - НОМЕР_1 , х номером телефону - НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 ;
- Мобільний телефон «Galaxy A7», S\N - НОМЕР_3 , без сім-картки, що належить ОСОБА_5 ..
На обґрунтування клопотання зазначив, що Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024110000000301 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його бізнес - партнерами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 2003 році було створено ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777», ЄДРПОУ 32372003, на даний час юридична адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 72, основний вид діяльності: пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.
В подальшому, зазначеними громадянами на території України утворені філії ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» та додаткові суб'єкти господарювання.
Також, з 2014 року на території т.зв. «ЛНР» у м. Луганськ, розпочало свою діяльність ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», яке було зареєстровано відповідно до законодавства т.зв. «ЛНР», та яке здійснює діяльність, пов'язану з пасажирськими перевезеннями та ремонтом автотранспортних засобів.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», створено у 2014 році громадянином України ОСОБА_4 та спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
У 2023 році, ОСОБА_4 , підтримуючи рішення держави-агресора про приведення у відповідність до законодавства Російської Федерації уставних документів товариств на території т.зв. «ЛНР», маючи на меті продовжити господарську діяльність, підготував та подав до Міжрайонної інспекції Федеральної податкової служби № 1 т.зв. «ЛНР», документи на підставі яких, 22.12.2023 року прийнято рішення про державну реєстрацію ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», а саме внесення в «Единый государственный реестр юридических лиц сведения о юридическом лице, в связи с привидением учредительных документов юридического лица в соответствии с законодательством рф» та присвоєно підприємству ІНН 9403001758, при цьому засновниками даного підприємства залишилися ОСОБА_4 , та громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
На даний час ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», продовжує здійснювати діяльність з пасажирських перевезень та ремонту автотранспортних засобів на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Луганську в тому числі, послуги надаються незаконним військовим формуванням та представникам окупаційної влади.
Тобто активи даного підприємства у вигляді автобаз та автотранспортних засобів, працюють в інтересах та під контролем членів незаконних формувань т.зв. «ЛНР».
Також за наявними даними ОСОБА_4 був радником голови т.зв. «ЛНР», та на даний час ОСОБА_4 , за рішенням Ради Національної безпеки і Оборони України за № 296 від 18.06.2021 знаходиться у реєстрі фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції).
Таким чином, ОСОБА_4 та спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 діючи умисно, спільно з іншими особами здійснюють дії, направлені на підготовку та передачу представникам держави-агресора матеріальних ресурсів та інших активів, організовують ведення фінансово-господарської діяльності ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», в інтересах рф та незаконно утвореного «ЛНР», на території агресора у тісній взаємодії з рядом суб'єктів підприємницької діяльності, що забезпечує стале функціонування об'єктів критичної інфраструктури російської федерації, «ЛНР», та, як наслідок, підтримку сталого функціонування оборонного комплексу держави-агресора, фінансування воєнізованих формувань та регулярної армії рф для подальшої окупації території України.
Враховуючи викладене, у ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та інших невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - «Умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора», що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
В подальшому, до слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській надійшов лист від ГУ «І» ДЗНД СБ України, на виконання доручення слідчого, наданого в порядку ст. 40 КПК України, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спільно із дружиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з витягу реєстру речових прав на квартиру АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .
Так, 07.10.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від «29» вересня 2025 року (справа № 760/26753/25) було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон «Galaxy S21», S\N - НОМЕР_1 , х номером телефону - НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 ;
2. Мобільний телефон «Galaxy A7», S\N - НОМЕР_3 , без сім-картки, що належить ОСОБА_5 .
Так, в ході огляду технічних пристроїв у програмах для обміну миттєвими повідомленнями виявлено спілкування ОСОБА_5 з іншими фігурантами провадження щодо вчинення злочину, у зв'язку з тим, що вказана інформація має значення для досудового розслідування, а також враховуючи необхідність проведення експертного дослідження, з метою відновлення видаленої інформації так як існують підстави вважати, що інформація видалялась власником, тому слідчим було вилучено вищевказані технічні пристрої, які належать ОСОБА_5 .
Постановою старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 від 07.10.2025 вищевказані предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити. Також, просив долучити до матеріалів справи протоколи оглядів мобільних телефонів.
Власник майна належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024110000000301 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
07.10.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від «29» вересня 2025 року (справа № 760/26753/25) було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон «Galaxy S21», S\N - НОМЕР_1 , х номером телефону - НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 ;
2. Мобільний телефон «Galaxy A7», S\N - НОМЕР_3 , без сім-картки, що належить ОСОБА_5
07.10.2025 постановою слідчого вилучені предмети визнано речовим доказом.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у прокурора є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що вказані речі зберегли на собі сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 42024110000000301.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 170 - 173, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024110000000301 від 03.09.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено 07.10.2025, у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на:
- Мобільний телефон «Galaxy S21», S\N - НОМЕР_1 , х номером телефону - НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 ;
- Мобільний телефон «Galaxy A7», S\N - НОМЕР_3 , без сім-картки, що належить ОСОБА_5 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Cлідчий суддя ОСОБА_1