СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/7399/25
пр. № 2/759/4133/25
11 листопада 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 85 000 тисяч доларів США за розпискою від 02.04.2024 року, а також 100 000 грн. моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач 1 отримав у позику зазначені грошові кошти, що підтверджується розпискою, та не повернув їх у встановлені строки ( 01.11.2024). Відповідач 1 на момент укладення договорів перебував у шлюбі з відповідачем 2, і кошти були отримані для ведення спільного бізнесу, тобто в інтересах сім'ї, що обумовлює солідарну відповідальність подружжя.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
03 червня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив задовольнити.
Представник відповідача ( ОСОБА_5 ) не визнав позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, мотивуючи це, зокрема тим, що кошти були отримані відповідачем 1 для «ведення бізнесу», про який відповідачу 2 не було відомо, і кошти не використовувались в інтересах сім'ї. Відповідач 2 не надавала згоди на укладення договорів позики. Позивачем не надано жодних доказів використання коштів в інтересах сім'ї, а також того, що з моменту отримання позик подружжям було не набуто рухоме чи нерухоме майно. Розписками не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язання. .Позивачем не доведено факту та обсягу душевних страждань.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що 02 квітня 2024 року між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_4 (Позичальник) був укладений договір позики, оформлений власноручною розпискою відповідача.
Відповідач 1 отримав від позивача грошову суму в розмірі 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) доларів США 00 центів.
Згідно з розпискою, кошти були отримані відповідачем 1 «для ведення власного бізнесу». Відповідач 1 зобов'язався повернути цю суму позивачу до 01 листопада 2024 року.
Відповідач ОСОБА_4 не повернув позивачу позику в сумі 85 000 доларів США у встановлений строк (до 01.11.2024), чим порушив умови договору
Зі змісту вказаного документу боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов'язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.
У відповідності із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві суми боргу, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача 2 ОСОБА_5 про відсутність її згоди та не використання коштів в інтересах сім'ї, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Існує презумпція спільності інтересів подружжя, і для спростування цієї презумпції необхідні беззаперечні докази того, що кошти були використані на особисті потреби, не пов'язані з сім'єю.
У розписках зазначено, що кошти отримані «для ведення власного бізнесу». Зазвичай, доходи від підприємницької діяльності, розпочатої під час шлюбу, становлять об'єкт спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України). Таким чином, грошові кошти, залучені для отримання спільного доходу (бізнесу), за загальним правилом, використовуються в інтересах сім'ї.
Для спростування презумпції спільності зобов'язання, відповідач 2 повинна була надати суду беззаперечні та належні докази того, що:
кошти були витрачені відповідачем 1 виключно на особисті потреби, які не мають жодного відношення до сімейного бюджету та інтересів;
на момент отримання коштів вона письмово заперечувала їх отримання або зверталася до суду щодо визнання договору недійсним як такого, що укладений без її згоди (ч. 2 ст. 65 СК України).
Аргументи відповідача 2 про її необізнаність, відсутність згоди та факт відсутності набутого нерухомого майна не є достатніми доказами для спростування презумпції спільності. Відсутність нового майна не доводить, що кошти не були використані на поточні потреби сім'ї, покриття старих спільних зобов'язань чи інвестицій у бізнес. Відповідач 2 не надала жодного доказу, який би підтверджував, що залучені кошти були використані відповідачем 1 на цілі, повністю відчужені від сімейних інтересів.
Таким чином, суд, вважає, що оскільки кошти залучалися в період шлюбу, зобов'язання є спільним, і відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Згідно зі статтею 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, моральна шкода відшкодовується у разі порушення зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Договори позики (розписки) не передбачають відшкодування моральної шкоди за їх невиконання. Закон (зокрема, ЦК України) також не передбачає автоматичного відшкодування моральної шкоди за порушення суто майнового договірного зобов'язання. Самі лише негативні емоції, пов'язані з необхідністю звернення до суду для захисту порушеного майнового права, не є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди. Позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та тяжкими, тривалими душевними стражданнями, які потребують грошової компенсації.
Суд вважає посилання відповідача 2 на необхідність доведення моральної шкоди обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення моральної шкоди недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню пропорційно судовий збір по 7 570,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1046, 1047, 1048 1049 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) доларів США 00 центів заборгованості за договором позики. від 02.04.2024 року
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 7 570,0 грн
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 7 570,0 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко