СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/2508/24
пр. № 2/759/304/25
17 листопада 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді Журибеда О.М.
з участю секретаря Шило М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, визнання договору дарування недійсним, -
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якому просить суд: - встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 1994 року по вересень 2023 року; визнати спільною сумісної власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 201.2.2023 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., зареєстрованого в реєстрі №612 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним; - визнати за ОСОБА_1 право власності на частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з квітня 1994 року до вересня 2023 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. У 1993 році між ними склалися романтичні відносини, прозустрічавшись певний час, вони воирішили проживати разом як сім'я та позивач переїхав до своєї цивільної дружини до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син ОСОБА_4 . Зазначає, що протягом всього часу працював на благо сім'ї, приносячи постійний дохід, а починаючи з 2012 року займався транспортно-пасажирськими перевезеннями за кордон та на території України. Накопичивши певну суму коштів, подружжя вирішило придбати спільне майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку зареєстрували на ОСОБА_2 . Після придбання квартири сторони продовжували жити разом. Також зазначає, що перераховував кошти відповідачу ОСОБА_2 , чим і підтверджується спільний бюджет подружжя. У вересні 2023 року раптово все змінилося і відповідач вирішила розірвати відносини з чоловіком, окрім того, відповідач вигнала позивача з квартири. 17.01.2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що без його згоди та всупереч його волі ОСОБА_2 подарувала їх спільну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 їх спільному синові - ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20.12.2023 року. Ситуація, яка склалася пригнітила ОСОБА_5 , а тому він змушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2024 року у справі відкрито провадження за загальними правилами та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 на вимогах позову наполягали, з підстав зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на доводи зазначені у відзиві на позовну заяву, вказавши серед іншого, що сторони проживали в квартирі відповідача як квартиранти, та взагалі спільного господарства та бюджету не вели.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечуав, просив відмовити.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Допитаний в судовому засдіанні свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що знайома з відповідачем, так як остання звернулась до неї з проханням допомогти придбати квартиру, оскільки свідок є рієлтером. Зазначила, що відповідач купувала квартиру для сина. Також вона допомогала знайти робітників для ремонту у придбаній квартирі. Про чоловіка ні чого не чула, знала тільки, що у відповідача є син.
Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого записані: мати - ОСОБА_2 , батько- ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.02.1995 року.
07.07.2017 року ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотарусом Київського міського нотаріального округу Середою В.Г. за реєстровим №1034.
22.12.2023 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буцикіною Л.О. за реєстровим №612, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що з 1994 року по вересень 2023 року він та ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю, як подружжя, проте шлюб не реєстрували.
В підтвердження факту проживання однією сім'єю позивачем надано:
- пояснення ДОП Десчянського УП ГУНП у м. Києві Мадяни В.Ф. від 06.12.2023 року, відповідно до яких, остання вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 1986 року. Вказала, що знає ОСОБА_1 та його цивільну дружину ОСОБА_2 досить давно, так як вони разом проживали приблизно з 1994 року в 25 квартирі за вищевказаною адресою, на протягом 29 років.
- пояснення ДОП Деснянського УП ГУНП у м. Києві Вітрук Л.С. від 06.12.2023 року, відповідно дояких, остання проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 1985 року, та знає ОСОБА_1 та його цивільну дружину ОСОБА_2 , так як вони проживали в каритрі №25 за вищевказаною адресою.
- декларацію №0001-945М-Р100, з якої вбачається, що довіреною особою пацієнта ОСОБА_1 є відповідач ОСОБА_2
- декларацію №0001-7КН4-Р100, з якої вбачається, що довіреною особою пацієнта ОСОБА_1 є відповідач ОСОБА_2
- виписку з АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , з якого вбачається, що з 2021 року по 2023 рік, ОСОБА_1 переказував грошові кошти ОСОБА_2 за кожен місяць у розмірі 2512, 56 грн.
- форму ОК-5 Пенсійного Фонду України, відповідно до якої з 1998 року по 2007 рік, позивач працював та отримував дохід від АТП-13028, з 2007 року по 2009 рік отримував дохід від «СТГ Інжирвінг Київ», а в 2012 році отримував дохід від ОСОБА_10
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 є власником автобуса пасажирського-D марки «Mersedes-Benz».
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , відповідно до якого позивач є власником транспортного засобу «Ikarus 25059».
Відповідач ОСОБА_2 заперечує позовні вимоги вказавши, що сторони не проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина, а спірну квартиру вона купила за особисті кошти, які накопичила від сдачі в найм іншої квартири.
В заперечення позовних вимог відповідачем до суду надано:
- договір дарування квартири від 04.03.2003 року, посвідчений державним нотаріусома П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Демчик В.В. за реєстровим №1-570, відповідно до якого ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
- свідоцтво про право власності на житло від 15.12.2003 року, згідно з яким ОСОБА_2 належить право власності на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
- довідку старости Плесецького старостинського округу Дерій Т. від 05.03.2025 року №55/04.08-09, яка підтверджує, те що ОСОБА_2 у період з квітня 2021 року по теперішній час проживає без реєстраційного обліку в АДРЕСА_6 .
- виписку (із медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.05.2022 року по 28.05.2022 року у Центрі первинної медико-санітарної допомоги Калинівської селищної ради».
- виписку (із медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого), відповідно до якої ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 18.05.2023 року по 27.05.2023 року у Центрі первинної медико-санітарної допомоги Калинівської селищної ради».
- копії договорів оренди житлового приміщення від 04.01.2002 року, від 15.07.2005 року, від 15.02.2011 року, від 10.03.2012 року, від 10.03.2014 року, від 10.04.2017 року, з яких вабчається, що відповідач ОСОБА_2 здавала в оренду житлове приміщення, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За положенням ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем надано докази в підвтердження факту проживання однією сім'єю, однак зазначені письмові докази не підтверджують факт спільного проживання сторін в період з квітня 1994 року по вересень 2024 року ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, придбання майна в інтересах сім'ї, здійснення спільних покупок, а також наявності взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Виписка з банківського рахунка, відкритого на ім'я позивача в підтвердження обставини ведення спільного господарства та перерахування коштів в контексті даних спірних відносин суд дані перерахування коштів відхиляє, оскільки дані обставини не доводять веденння спільного бюджету.
Факт проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу, як і наявність спільної дитини.
Відомості з декларацій не є підтвердженням спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, інші доводи позивача спростовуються матеріалами справи.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц містить правовий висновок, згідно якого вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України).
Суттєвою умовою для визнання осіб такими, що перебувають у сімейних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
В постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року ( справа №204/6931/20) зазначено, що факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
З огляду на зазначене, встановивши відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін як подружжя, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині встановлення факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу в зазначений позивачем період.
Оскільки судом не встановлені підстави для встановлення факту спільного проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відповідно і відсутні підстави вважати майно, придбане в зазначений період, таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, та визнавати за позивачем право власності на таке майно, і як наслідок, суд відмовляє у вимозі про визнання договору дарування квартири від 20.12.2023 року недійсним.
Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати несуть сторони самостійно.
Керуючись ст.ст.4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, визнання договору дарування недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда