печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42392/25-к
пр. 1-кс-35896/25
06 листопада 2025 року м. Київ
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62023000000000605 від 11.07.2023, -
Адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 , із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2023 року у кримінальному провадженні №62023000000000605 від 11.07.2023.
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що 23.10.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/47483/23-к накладено арешт, зокрема, але не виключно, на 1% статутного капіталу «РВС БАНК» (ЄДРПОУ 39849797), що зареєстрований за адресою: 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58.
Станом на 23.10.2023, відповідно до інформації Національного банку України про остаточних ключових учасників у структурі власності ОСОБА_5 був управителем 1 % участі у статутному капіталі АТ «РВС БАНК» (код ЄДРПОУ 39849797).
Сторона захисту зазначає, що наразі єдиним власником 1% статутного капіталу «РВС БАНК» (ЄДРПОУ 39849797), що зареєстрований за адресою: 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58 є ОСОБА_4 , що підтверджується Випискою про стан рахунку в цінних паперах на 30.04.2025.
13.03.2024 відповідним договором дарування ОСОБА_5 передав у безоплатну власність ОСОБА_4 майно, а саме цінні папери - 1% статутного капіталу «РВС БАНК» (ЄДРПОУ 39849797).
Станом на 13.03.2024 цінні папери не перебували під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Вважає, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем 1% статутного капіталу «РВС БАНК», у якої відсутній процесуальний статус у кримінальному провадження, з яким закон пов'язує можливість обмежити право власності. Зауважує, що на дату укладення договору дарування, передачі у власність цінних паперів на користь останньої, майно не перебувало під забороною відчуження, арештом, не було предметом застави та іншим способом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не було предметом будь-якого іншого обтяження, передбаченого чинним законодавством України.
Поряд із цим зазначає щодо необґрунтованості пред'явленої ОСОБА_5 підозри, відсутності належного обґрунтування відповідності корпоративних прав критеріям, передбаченим для визнання майна речовим доказом, відсутність підстав для утримання майна добросовісного власника з метою забезпечення відшкодування завданої шкоди кримінальним правопорушенням, а також підстав для застосування спеціальної конфіскації в порядку ст. 96-2 КК України, оскільки корпоративні права ОСОБА_5 було отримано від підозрюваного ОСОБА_4 на законних підставах, шляхом дарування, а відсутність в матеріалах кримінального провадження даних, що вказане майно могло бути отримано підозрюваним в результаті вчинення інкримінованих діянь, вказує на необґрунтованість подальшого збереження такого заходу забезпечення.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подала заяву про розгляд клопотання без її участі, вимоги клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на його безпідставність.
Слідчим суддею визнано можливим проводити розгляд клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши у нарадчій кімнаті клопотання та додані до нього матеріали, письмові заперечення прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 62023000000000605 від 11.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 209 КК України.
У даному кримінальному провадженні в становлено, що внаслідок маніпулювання на фондовому ринку, здійсненого на виконання єдиного злочинного плану, службові особи учасників фондового ринку, а також фізична особа - ОСОБА_5 отримали незаконний інвестиційний прибуток у значному розмірі - в сумі 20 003 210, 86 грн, що спричинило тяжкі наслідки.
Крім того, за версією слідства, злочинна група у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , яка керувалась єдиним злочинним умислом на легалізацію (відмивання коштів), одержаних злочинним шляхом, з метою надання правомірного вигляду коштам, отриманим від маніпулювання на фондовому ринку, на загальну суму 19 803 162, 07 грн, що є особливо великим розміром, вчинила злочинні дії, спрямовані на набуття них у фактичне володіння та здійснила фінансові операції з ними за допомогою суб'єктів первинного фінансового моніторингу - АТ «РВС Банк» і брокерів ТОВ «І-Нвест» та ПрАТ «Майстер Брок».
03.08.2023 прокурорами Офісу Генерального прокурора складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 222-1, ч. 3 ст. 209 КК України.
У ході розслідування зазначеного кримінального провадження 23.10.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/47483/23-к накладено арешт, зокрема, але не виключно, на 1% статутного капіталу «РВС БАНК» (ЄДРПОУ 39849797), що зареєстрований за адресою: 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .
Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.2 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
З ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2023 вбачається, що слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про арешт майна, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, застосування спеціальної конфіскації.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слід зазначити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а тому доводи сторони захисту щодо відсутності на цьому етапі підстав стверджувати про вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються в рамках кримінального провадження, не є обґрунтованими.
Слідчий суддя враховує ту обставину, що майно, яке може мати ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так у клопотанні про скасування арешту майна не наведено достатньо доказів того, що потреба в подальшому арешті майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відпала, на противагу того, як встановлено в ухвалі про накладення арешту на майно, органом досудового розслідування обґрунтовано такий ступінь втручання в право власності з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
В той же час із досліджених в судовому засіданні матеріалів вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене та стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Враховуючи кваліфікацію інкримінованих дії, які полягають у легалізації грошових коштів, то накладення арешту на майно підозрюваного відповідає завданням та цілям кримінального провадження. На переконання суду скасування заходу забезпечення може призвести до втрати речових доказів, що в свою чергу зашкодить меті кримінального провадження.
Твердження адвоката ОСОБА_3 про добросовісність набуття майна у власність та відсутність у власника майна статусу у кримінальному провадженні не може слугувати підставою для скасування арешту майна за доведеності відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України, а питання спеціальної конфіскації майна, яке одержано внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, в порядку ст. 96-2 КК України щодо третьої особи у кримінальному провадженні, повинні бути встановлено в ході судового розгляду у на підставі достатності доказів.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, стороною захисту не надано та слідчим суддею не встановлено.
Сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу слідчого судді та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна у даному випадку є передчасним та особою, яка звернулась із клопотанням, на даній стадії провадження не доведено, що арешт накладено необґрунтовано чи в застосуванні такого заходу забезпечення відпала потреба, з чим закон пов'язує можливість скасування арешту майна, а відтак в задоволенні клопотання cлід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.170- 174, 307, 309 КПК України, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62023000000000605 від 11.07.2023 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1